Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №497/2204/26 — Болградський районний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026

Справа № 497/2204/26

Провадження № 3/497/462/26

07.09.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Раца В.А.,

при секретарі – Божевої І.Д.,

за участю особи відносно якої складений адміністративний протокол - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Болграді адміністративний матеріал, який надійшов від Державної прикордонної служби, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Червоноармійське Болградського району Одеської області, який офіційно не працевлаштований, є інвалідом ІІ групи інвалідності (загальне захворювання з дитинства пов`язане з психикою), проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України (книжка) серії НОМЕР_1 , що виданий 02 грудня 1997 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 381875 від 02 серпня 2026 року, 02.08.2025 року о 15 годині 20 хвилин за інформацією інспекторів прикордонної служби відділення моніторингу обставновки в ході спрацювання мікро камери "VSEVID" прикордонним нарядом "Прикордонний патруль" на відстані 700 м від державного кордону на напрямку с.Табаки (Україна) - с.Мирне (Республіка Молдова) в районі прикордонного знаку 0758 було виявлено гр.України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону поза пунктом пропуску з України в Республіку Молдова.

За даним фактом помічником начальника відділу - начальником моніторингу обстановки відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " лейтенантом ОСОБА_2 у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засідання своєї провини не визнав, пояснив, що він не мав наміру на перетин державного кордону, він має законну підставу для перетину кордону так як є інвалідом другої групи, а також має розумову хворобу, тому просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що особа вчинила будь-які дії, що можуть бути розцінені як спроба незаконного перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску - без відповідних документів, чи з використанням підробленого документа або таких, що містять недостовірні відомості про його особу, чи без дозволу відповідних органів влади, - адже з наданих суду матеріалів суд не може визнати жодний письмовий документ доказом на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, за яке він може бути притягнений до відповідальності, а саме за ст. 204-1 ч.1 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Підставою притягнення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, до юридичної відповідальності, є наявність у діях цієї особи складу правопорушення визначеного статтею КУпАП.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона).

Об`єктивна сторона правопорушення визначається сукупністю ознак, які характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення.

При цьому обов`язковими ознаками об`єктивної сторони є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв`язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння, та місце і час його вчинення.

У справі, що розглядається дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 204-1 КУпАП, як спроба незаконного перетину державного кордону.

Частиною 1 ст. 204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на незаконний перетин державного кордону.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення полягає в діях щодо перетинання або спроби перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску.

Дослідивши та проаналізувавши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що вони не доводять винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

З дослідженого судом протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №381875 від 02.08.2026 вбачається, що цього ж дня о 15 годині 20 хвилин в районі прикордонного знаку 0758 було виявлено ОСОБА_1 , який начебто здійснив спробу незаконного перетину державного кордону.

Згідно з ч.1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, що засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП є слушними, оскільки у ньому не зафіксовано конкретні дії ОСОБА_1 , які були вчинені з метою незаконного перетину кордону, а сам по собі факт його виявлення на території по дорозі в с.Табаки, та своє перебування на цій території він пояснив тим, що прикордонники привезли його до цієї місцевості та сказали, що пофографують його, не свідчить про намір вчинити правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано схему місцевості, нібито із прив`язкою до місця спроби незаконного перетину державного кордону, але навіть зі схеми вбачається, що був виявлений по дорозі в с.Табаки, що не може бути доказом наміру перетнути державний кордон.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути належним доказом винуватості ОСОБА_1 , оскільки зазначені в ньому обставини не підтверджуються іншими доказами.

Слід зауважити, що у матеріалах справи відсутній протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення документів, хоча на одном із фото вбачається наявність сумки, а отже, у ОСОБА_1 не було виявлено речей чи документів, які б могли свідчити про намір перетину державного кордону. Окрім цього в матеріалах справи відсутні письмові пояснення ОСОБА_1 надані працівникам прикордонної служби.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що належних доказів того, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину кордону, посадовими особами ДПСУ надано не було і у матеріалах справи не міситься.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.

Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Підсумовуючи наведене, очевидним є висновок, що органом, який склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч.1 ст. 204-1 КУпАП, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного в фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З наданих суду матеріалів вбачається, що вина ОСОБА_1 не доведена належними, допустимими і достатніми доказами, а тому, оскільки усі сумніви, виявлені в ході розгляду справи розцінюються на користь особи, що притягується до відповідальності (ст.62 Конституції України), враховуючи презумпцію невинуватості, згідно якої особа не має доводити свою невинуватість, - суд дійшов висновку про відсутність достатніх доказів на підтвердження існування складу правопорушення, передбаченого ст. 204-1 ч.1 КУпАП в діях ОСОБА_1 , у скоєнні якого 02.08.2026 він обвинувачується, та, навіть не вбачається достатніх доказів на підтвердження існування самої події правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1.ст. 247 КУпАП – за відсутністю події та складу правопорушення за ст.204-1 ч.1 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 55 і 62 Конституції України, ст.ст. 204-1 ,247, 268, 278, 280, 287-289, 294 КУпАП, ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.

Суддя В.А.Раца