Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №495/9706/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа № 495/9706/25

Номер провадження 2/495/3903/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. Між ТОВ «Банк ренесанс капітал» (правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26257018844458 від 16.05.2012 на підставі якого відповідачу було надано кредит у вигляді банківських переказів на рахунок за реквізитами в порядку та на умовах, встановлених умовами кредитного договору, відкрито кредитну лінію у сумі 1000, який пізніше збільшено до 52461,18 грн.

Банк свої зобов`язання за договорами виконав в повному обсязі - надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідач довготривалий строк взяті на себе зобов`язання з повернення кредитів належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 13.09.2025 утворилася заборгованість в загальній сумі 72559,12 грн, з яких: 52461,18 грн заборгованість за кредитом та 20097,94 грн заборгованість процентами.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач направив письмову вимогу відповідачу на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. Відтак відповідач порушив умови договору та на даний час продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача, а тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором.

1.2. Відповідач відзив до суду не подав. В заяві про перегляд заочного рішення зазначив, що перебував в лавах ЗСУ у період з 05.10.2022 до 20.05.2024, просив у зв`язку з цим, на підставі статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відмовити у стягнення відсотків, штрафів, пені за прострочену заборгованість. Загалом заперечив обставини укладення договору із позивачем та, відповідно, отримання позики. Заявив про пропуск строку позовної давності позивачем.

2.Рух справи.

Ухвалою від 24.12.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового розгляду на 29.01.2026, відкладено на 02.03.2026.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.03.2025 позовні вимоги Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за кредитними договорами у сумі 72559 грн 12 коп., та витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 грн 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.). Заочне рішення ухвалене без участі сторін (представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони).

Ухвалою від 02.06.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 ; скасовано заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.03.2026 у справі № 495/9706/25; цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; відповідачу встановлено строк для подачі відзиву.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток, про причини неявки або про відкладення розгляду справи суду не заявив.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).

4. Фактичні обставини справи.

ТОВ «Банк ренесанс капітал» (правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26257018844458 від 16.05.2012, на підставі якого відповідачу було надано кредит у вигляді банківських переказів на рахунок за реквізитами в порядку та на умовах, встановлених умовами кредитного договору, відкрито кредитну лінію у сумі 1000, який пізніше збільшено до 52461,18 грн.

Як вбачається з довідки про збільшення кредитного ліміту відповідачу ОСОБА_1 збільшено кредитний ліміт з 1000 грн (16.05.2012 року) до 524461,18 грн (11.12.2019).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 26257018844458 від 16.05.2012 встановлено, що періодом нарахування відсотків є з 02.10.2016 по 30.05.2022 включно.

Згідно з розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, станом на 13.09.2025 утворилася заборгованість в загальній сумі 72559,12 грн, з яких: 52461,18 грн заборгованість за кредитом та 20097,94 грн заборгованість процентами.

Письмова вимога АТ «ПУМБ» від 15.09.2025 року про сплату заборгованості відповідачем не виконана.

Відповідно до копій воєнного квитка НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 05.10.2022 до 20.05.2024 перебував на службі у ЗСУ.

5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

5.1. Щодо застосування строків позовної давності.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строк. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Загальна позовна давність становить 3 роки (відповідно до ст.257 ЦКУ) Так, перебіг строку позовної давності починається з дня, коли кредитор довідався або міг довідатися про порушення свого права, тобто коли наступив момент повернення суми кредиту, якого не відбулося.

Разом з тим, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, на момент дії вищевказаного договору діяли норми закону, які призупиняли перебіг строку позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021, №1336 від 15.12.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року.

У постанові від 22.09.2022 у справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов`язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.

Підсумовуючи вищезазначене, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.

Отже, за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Також, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

За таких обставин строк позовної давності позивачем не пропущено.

5.2. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держав (пункт 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

На підставі наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 26257018844458 від 16.05.2012 встановлено, що періодом нарахування відсотків є 02.10.2016- 30.05.2022 включно, а строк перебування відповідача в лавах ЗСУ рахується з 05.10.2022 року до 20.05.2024.

Отже, встановлено, що у період нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідач не був військовослужбовцем під час мобілізації, а також іншим військовослужбовцем, під час дії особливого періоду, а тому дія пункту 15 статті 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на спірні правовідносини у даному випадку не поширюються.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

На підставі досліджених письмових доказів, наданих позивачем, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги АТ «ПУМБ» засновані на законі та умовах укладеного договору, підписаного сторонами, обґрунтовані належними доказами та підлягають задоволенню.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги, було задоволено то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за кредитними договорами у сумі 72559 грн 12 коп. (сімдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять грн 12 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» витрати зі сплати судового збору у сумі 2422 грн 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, вулиця Андріївська, 4, місто Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Повний текст судового рішення буде складено 07.09.2026.

Суддя Ю.Ф. Волкова