Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №494/1211/26 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

08.09.2026

Справа № 494/1211/26

Провадження № 2/494/934/26

РІШЕННЯ

іменем України

08.09.2026 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панчишина А.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Станілевич А.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності,

встановив:

Позивач звернулась до суду із зазначеною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на житловий будинок з нaлежними до нього надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в цілому, за набувальною давністю.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати, позивачки ОСОБА_3 , якій на праві приватної власності належала 1/2 частина житлового будинку з частиною господарських будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що є донькою померлої ОСОБА_3 та відповідно спадкоємцем першої черги ОСОБА_3 . 18 квітня 2008 року державним нотаріусом Березівської державної нотаріальної контори Одеської області Мухаір В.Т. в межах спадкової справи № 264/2007 ОСОБА_1 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом 1/2 частку спадкового майна (1/2 частка вищезазначеного житлового будинку ) з відповідною частиною господарських будівель. На іншу 1/2 частку спадкового майна видано свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_4 , з яким матір позивача перебувала у шлюбі. Так як матері належала 1/2 частина житлового будинку, то частка позивача складалась з 1/4 частини, а ОСОБА_4 – 3/4 частини.

Після смерті ОСОБА_4 ,, спадщину прийняв його син ОСОБА_2 . Даний факт підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якої, позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину, реєстр №704,18.04.2008 р., за законом посвідченого Березівською державною нотаріальною конторою Одеської обл. належить 1/4 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а 3/4 частини даного будинку, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого Березівською державною нотаріальної конторою Одеської області, реєстр №1128, 15.09.2009 р. належить іноземцю ОСОБА_2 .

Позивач стверджує, що 20 грудня 2009 р. між нею та ОСОБА_2 був укладений усний договір купівлі-продажу 3/4 частин вищезазначеного житлового будинку з господарськими будівлями, який вони нотаріально не посвідчували. У той же день 20.12.2009 року позивач передала ОСОБА_2 обумовлену суму коштів - 36 750 грн., а він передав позивачу ключі від будинку. Після цього з ОСОБА_2 позивач не спілкувалась.

В теперішній час позивачу стало відомо, що відповідач вибув та проживає у Російській федерації.

Позивач зазначає, що з грудня 2009 року вона добросовісно, відкрито безперервно володіє вказаним нерухомим майном, робить поточні ремонти, обладнала його газопостачанням, провела до будинку воду, сплачує кошти за обслуговування будинку, електроенергію,| земельний податок. Даний факт підтверджується довідкою Березівського ВУЖКХ про відсутність заборгованості з водопостачання. В теперішній час в будинку проживають родичі позивача, яким вона надала його для тимчасового проживання.

Враховуючи, що позивач добросовісно володіє майном і понад 10 років продовжує відкрито, безперервно користуватися житловим будинком, вважає за можливе визнати за мною право власності на нього за набувальною давністю.

Позивач в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про судовий розгляд, що вбачається з розписки.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, а також через оголошення на сайті суду.

Березівський районний суд Одеської області ухвалою від 01.07.2026 відкрив загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.08.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду.

З`ясувавши обставини, на які позивач покликається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо який є у справі, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог потрібно відмовити.

З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати, позивачки ОСОБА_3 , якій на праві приватної власності належала 1/2 частина житлового будинку з частиною господарських будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ., що вбачається з свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.04.2007 року, видане Державним нотаріусом Березівської державної нотаріальної контори Мухаір В.Т., зареєстроване в реєстрі за №704.

ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_3 , що вбачається з копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 .

18 квітня 2008 року державним нотаріусом Березівської державної нотаріальної контори Одеської області Мухаір В.Т. в межах спадкової справи № 264/2007 ОСОБА_1 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом 1/2 частку спадкового майна (1/2 частка вищезазначеного житлового будинку) з відповідною частиною господарських будівель. На іншу 1/2 частку спадкового майна видано свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_4 , з яким матір позивача перебувала у шлюбі.

Так як матері позивача належала 1/2 частина житлового будинку, то частка позивача складалась з 1/4 частини, а ОСОБА_4 – 3/4 частини.

Після смерті ОСОБА_4 ,, спадщину прийняв його син ОСОБА_2 . Даний факт підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 291209061), відповідно до якої, позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину, реєстр №704 від 18.04.2008 р., за законом посвідченого Березівською державною нотаріальною конторою Одеської обл. належить 1/4 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а 3/4 частини даного будинку, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого Березівською державною нотаріальної конторою Одеської області, реєстр №1128 від 15.09.2009 р. належить ОСОБА_2 .

20 грудня 2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений усний договір купівлі-продажу 3/4 частин спірного житлового будинку з господарськими будівлями, який вони нотаріально не посвідчували. У той же день 20.12.2009 року позивач передала ОСОБА_2 обумовлену суму коштів - 36 750 грн., а він передав позивачу ключі від будинку, що вбачається з розписки від 20.12.2009 року.

Відповідно до звіту про оцінку майна, який зроблено на замовлення ОСОБА_1 , станом на 26.09.2024року, ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа житлового будинку – 74,0 кв.м, житлова площа – 44,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 99427,00 грн.

З довідки, виданої ОСОБА_2 ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» вбачається, що станом на 11.09.2024 року заборгованості по особистому рахунку за адресою: АДРЕСА_1 не має.

З довідки Березівського ВУЖКХ вбачається, що ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованості з водопостачання та інших послуг станом на 10.09.2024 року не має.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Таким чином, інститут набувальної давності за своєю правовою природою покликаний усунути юридичну невизначеність поняття фактичного володіння майном, ввести до цивільного обороту вибулі з нього нерухомі речі, чим забезпечити стабільність цивільних правовідносин.

Набувальна давність є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, тобто не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, тобто наявність законного об`єкту володіння, добросовісності, відкритості, безперервності, визначених законом строків володіння.

Згідно з п.п. 9, 11, 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Водночас Верховний Суд в своїх рішеннях (зокрема постанові від 29 березня 2018 року у справі №175/4741/16) неодноразово висловлював правовий висновок, згідно якого давність володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Володіння майном повинно бути безтитульним.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Подібні висновки зробив Верховний Суд в своїх постановах від 25 червня 2018 року у справі №293/312/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі №922/1574/17, від 01 серпня 2018 року у справі №201/12550/16-ц та, в подальшому, неодноразово підтверджував, зокрема у постановах від 23 жовтня 2021 року у справі №365/5/20, від 20 грудня 2021 року у справі №294/380/20.

Проте спірний житловий будинок має власника, який відомий позивачці, власник не відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно у встановленому ч. 3ст. 347 ЦК України порядку. При цьому, позивачка знала про відсутність у неї законних підстав для набуття права власності на спірний житловий будинок (законною підставою набуття нерухомого майна на договірних засадах є набуття за нотаріально посвідченим договором); заволоділа майном зі згоди власника на підставі усної угоди.

Встановлені судом обставини вказують на відсутність підстав для застосування наслідків володіння майном за набувальною давністю, що передбачені положеннями ст. 344 ЦК України.

За встановлених обставин, у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.316, 328, 344 ЦК України, ст.4, 12, 13, 76-83, 141, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Панчишин А.Ю.