Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №492/1396/25 — Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1396/25

провадження № 1-кп/492/90/26

ВИРОК

Іменем України

08 вересня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника-адвоката ОСОБА_4 (дистанційно),

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025162270000533, внесеного 09 вересня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам`янське Арцизького району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

встановив:

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався, в тому числі Указом Президента України від 15.04.2025 № 235/2025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.04.2025 № 4356-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 09.05.2025 строком на 90 діб.

24 травня 2025 року, більш точного часу під час судового розгляду не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, достовірно знаючи, що остання відсутня за місцем свого проживання тривалий час, діючи в умовах воєнного стану, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх не спостерігає, перестрибнув через паркан та проник на огороджене подвір`я вищезазначеного домоволодіння.

В подальшому, ОСОБА_5 , реалізуючи свій протиправний умисел, знаходячись на території зазначеного домоволодіння, підійшов до гаражу та за допомогою фізичної сили відкрив вхідні двері, які були в закритому положенні, але не зачинені на запірний пристрій, та таким чином незаконно проник у приміщення гаражу.

Знаходячись у приміщенні гаражу, ОСОБА_5 визначився з майном, яким можливо заволодіти, звідки таємно викрав шліфувальну машинку Crown CT-13502-125R, вартістю 1437,31 гривень, електричний лобзик Phiolent ПМ2-520Э, вартістю 1237,66 гривень.

Далі, ОСОБА_5 продовжуючи свій єдиний протиправний умисел, без перерви у часі вийшов з приміщення гаражу та підійшов до вхідних дверей будинку, та за допомогою фізичної сили відкрив вказані двері, які були в закритому положенні, але не зачинені на запірний пристрій, та проник у житлову частину будинку.

Знаходячись в приміщенні передпокою житлової частини будинку ОСОБА_5 визначився з майном, яким можливо заволодіти, звідки таємно викрав мобільний телефон марки Xiaomi RedMI 8A, вартістю 1456,07 гривень та тканинний плед розмірами 200х240 см, коричневого кольору, вартістю 1000 гривень.

Після чого, ОСОБА_5 покинув місце події з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 5131 гривень 04 копійки.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло та інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.

29 вересня 2025 року між прокурором Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 та оювинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника-адвоката ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12025162270000533 в порядку, передбаченому ст. ст. 468-470, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України. Обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного злочину та зобов`язався беззастережно визнати у ході судового провадження свою винуватість у вчиненні злочину. Також, сторонами угоди з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів; обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття, визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинений ним злочин за ч. 4 ст. 185 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років із застосуванням до нього дію ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України та отримана згода обвинуваченого на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні також щодо тяжкого злочину, внаслідок якого шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Прокурор, захисник-адвокат в підготовчому судовому засіданні вважали, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просили угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні заявив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України; наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України. Просив вищевказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнав себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Заслухавши прокурора, захисника-адвоката та обвинуваченого, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, перевіривши укладену між прокурором та обвинуваченим угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України, КК України суд встановив, що угода про визнання винуватості укладена у кримінальному провадженні щодо тяжкого злочину; умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України, відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; сторони уклали угоду добровільно; фактичні підстави для визнання винуватості наявні; узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Потерпілою ОСОБА_6 надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 , тому дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло та інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану, який, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_5 погодився на призначення узгодженої ним та прокурором міри та виду покарання. Характер взятих обвинуваченим ОСОБА_5 на себе за угодою зобов`язань свідчить про можливість їх виконання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди, судом не встановлено.

Суд прийшов до висновку, що угода про визнання винуватості, укладена 29 вересня 2025 року між прокурором Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника-адвоката ОСОБА_4 , відповідає вимогам ч. 2, ч. 4 ст. 469, ст. 472 КПК України, а тому є всі правові підстави для затвердження даної угоди судом і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання у вигляді позбавлення волі строком на п`ять роки із застосуванням до нього дію ст. 75 КК України.

Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирати.

Відповідно до ч. 2 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених ч. 3 цієї статті, відповідно до якої у резолютивній частині вироку на підставі угоди повинні міститися відомості, передбачені ст. 374 КПК України.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо речових доказів, відшкодування процесуальних витрат, щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Суд вирішує питання про речові докази у справі згідно ч. 9 ст. 100 КПК України: лобзик марки «Phiolent» модель «ПМ2-520Э», турбінка марки «CROWN» модель «CT-13502-125R», мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 8A» ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 синього кольору, в чохлі сірого кольору, в чохлі сірого кольору – повернути власнику.

У зв`язку з доведеністю вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і проведенням по кримінальному провадженню експертного дослідження по встановленню його вини, суд, керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України, прийшов до висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави процесуальних витрат на залучення експерта, який проводив судову експертизу зброї у наявному кримінальному провадженні на загальну суму 4011,30 грн.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи, що речові докази, на які ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 12 вересня 2025 року та ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 18 вересня 2025 року накладено арешт, підлягають поверненню власнику, суд прийшов до висновку про скасування арешту на вищевказані речові докази.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29 вересня 2025 року між прокурором Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника-адвоката ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 12025162270000533.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю два роки.

В силу ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 08 вересня 2026 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 4011 (чотири тисячі одинадцять) гривня 30 копійок.

Речові докази:

?лобзик марки «Phiolent» модель «ПМ2-520Э» та турбінку марки «CROWN» модель «СТ-13502-125R», які передати на відповідальне зберігання під письмову розписку ОСОБА_6 , вважати повернутими власнику, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 12 вересня 2025 року, на вказані речові докази;

?мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 8A» ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 синього кольору, в чохлі сірого кольору, в чохлі сірого кольору, повернути власнику, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 18 вересня 2025 року, на вказаний речовий доказ.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області ОСОБА_1