Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №953/13551/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13551/25

н/п 2/953/1069/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Губської Я.В.,

За участю секретаря судових засідань – Мисниченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (ЄДРПОУ 38631015, м. Харків, вул.Шевченка, 8), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна служба України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вул. О. Гончара 55а) про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, яким просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 112 994,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, вона проходила службу в ГУ ДСНС України в Харківській області. Звільнена зі служби Наказом ГУ ДСНС України в Харківській області від 29.10.2024. Проте, їй не здійснений перерахунок грошового забезпечення за механізмом первинної редакції п. 4 постанови КМУ № 704, та не здійснена виплата, внаслідок чого, вона звернулася у судовому порядку за захистом своїх прав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 по справі № 520/436/25 було зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 19.05.2023 (включно) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022року, на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року № 704, із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2025 вказане рішення залишено без змін.

Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 520/436/25 набрало законної сили.

Позивач вказує, що вказане судове рішення примусово виконувалося в рамках виконавчого провадження № 78890609.

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Попри законодавчо встановлений строк 10 днів з дня відкриття виконавчого провадження № 78890609, рішення у справі № 520/436/25 виконано відповідачем лише 21.11.2025, тобто із затримкою у 57 робочих днів.

Позивач вважає, що тривалим невиконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі № 520/436/25 відповідач завдав йому моральну шкоду, яка виразилася у психологічному дискомфорті, порушенні душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху на фоні того, що статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь розмір моральної шкоди у розмірі 112 994,29 грн., яку розраховує як суму затримки на коефієнт облікової ставки НБУ 15.5%.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Харкова від 22 грудня 2025 року позов приянто до розгляду та відкрито в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , представник позивача, не з`явились, подали на адресу суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

16 березня 2026 року через систему «Електронний суд» предсатвником відповідача подано додоткові пояснення, в яких відповідач зазначає про відсутність факту бездіяльності, або неналежного виконання рішення суду, у зв`язку з чим, вважає позовні вимоги необгрунтованими, бездоказовими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 22 квітня 2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну службу України з надзвичаних ситуацій (ДСНС).

14 травня 2026 року через систему «Електронний суд» Державна служба України з надзвичаних ситуацій (ДСНС) в яких повінстю заперечує проти позову та просить відмовити.

За приписами ч. 1 ст. 1 ЦПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями ч. 1 ст. 19 ЦПК України унормовано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії, що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно пункту 1 Положення про Державну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (далі Положення про ДСНС) ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Пунктом 2 Положення про ДСНС, ДСНС у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Пунктом 7 Положення про ДСНС, ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до статті 21 Закону України Про центральні органи виконавчої влади, постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2013 № 33 Про утворення територіальних органів Державної служби з надзвичайних ситуацій та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 939 Про перейменування деяких територіальних органів Державної служби з надзвичайних ситуацій, Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, затвердженого наказом 04.02.2013 № 3, у редакції наказу ДСНС 12.11.2018 № 661, (далі Положення про ГУ) Головне управління ДСНС у Харківській області є територіальним органом ДСНС.

Згідно п. 2 Положення про Головне управління ДСНС у Харківській області у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр міністра України, наказами Міністерства внутрішніх справ України, дорученнями Міністра внутрішніх справ України, наказами та дорученнями ДСНС, актами Харківської обласної державної адміністрації та Харківської обласної ради, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 проходила службу цивільного захисту в підрозділах ГУ ДСНС України у Харківській області, звільнена 24.10.2024 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 по справі № 520/436/25 було зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 19.05.2023 (включно) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022року, на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року № 704, із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше виплачених сум. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2025 вказане рішення залишено без змін.

Для примусового виконання зазначеного судового рішення відкрито виконавче провадження № 78890609.

Відповідно пункту 1 Положення про Державну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року№ 1052 ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності гідрометеорологічної діяльності. аварійно-рятувальних служб.

Пунктом 7 Положення про ДСНС, ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 2 Положення про ГУ Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства внутрішніх справ України, дорученнями Міністра внутрішніх справ України, наказами та дорученнями ДСНС, актами Харківської обласної державної адміністрації та Харківської обласної ради, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

Пунктом 13 Положення про ГУ, Головне управління утримується за рахунок коштів державного бюджету, інших джерел, не заборонених законом.

Форма власності Головного управління є державна. Головне управління відповідно до бюджетного законодавства є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

З метою оперативного та вчасного фінансового забезпечення підрозділів ДСНС наказом ДСНС від 13.01.2024 № 12 «Про фінансове забезпечення підрозділів ДСНС» територіальні органи ДСНС (у тому числі Головне управління визначено відповідальними за узагальнення показників фінансової, бюджетної, управлінської звітності та іншої фінансово-планової інформації (звітності, довідок, розрахунків, планів робіт тощо) та подання їх за встановленими формами і термінами до ДСНС, у тому числі у відповідному програмному забезпеченні, копія наказу додається.

Головним управлінням листом від 08.09.2025 № 65010-9644/65151 направленого на адресу ДСНС як головному розпоряднику коштів, повідомлено про додаткову потребу, у видатках загального фонду державного бюджету та направлений реєстр судових рішень, що набрали законної сили та підлягають виконанню з обґрунтованим розрахунком, зокрема й по справі № 520/436/25 за позовом ОСОБА_1 .

Враховуючи, що видатки не були передбачені в поточних кошторисах на 2025 Головного управління та інших органів та підрозділів ДСНС було вжито заходів щодо здійснено розподілу видатків за КПКВ 106280 згідно із відповідними пропозиціями.

ДСНС з урахуванням зазначеного листа Головного управління «Про додаткову потребу у видатках загального фонду державного бюджету» було виділено за КПКВ 1006280 «Забезпечення діяльності органів та підрозділів цивільного захисту, підготовка кадрів Державною службою України з надзвичайних ситуацій», КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» кошти у сумі 3 000 052,7 грн, з них виплата ОСОБА_1 по справі № 520/436/25 у сумі 166 095,99 грн, що підтверджується реєстром змін від 19.09.2025 № 6576 розподілу показників зведених кошторисів на 2025 рік.

ГУ ДСНС України в Харківській області на виконання рішення по справі № 520/436/25 було перераховано позивачу заборгованість з грошового забезпечення 21.11.2025, якою є різниця між належним перерахованим грошовим забезпеченням та неналежним сплаченим у розмірі 127893,91 грн. після оподаткування.

Положеннями п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 № 623 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 р. за № 936/3238) встановлено, що виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця у період із 20 по 25 число.

Відповідно до платіжних інструкцій №№13085-13087 від 21.11.2025 оплата ГУ Держказначейства України в Харківській області ОСОБА_1 була проведена в повному обсязі 21.11.2025, що відповідає порядку проведення розрахунків.

Таким чином, суд доходить висновку, що ГУ ДСНС України у Харківській області вжиті усі заходи, відповідно до чинного законодавства, щодо забезпечення виконання рішення суду у найкоротший термін.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За положеннями статті 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

За змістом статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою.

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, застосовуючи ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Протиправність дій чи бездіяльності посадової особи або органу є одним з обов`язкових елементів, встановлення якого створює сукупність підстав для виникнення обов`язку з відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки за змістом ст.ст. 1173, 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана не будь-якими, а саме незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадової особи.

Під протиправністю потрібно розуміти безпосередню суперечність (невідповідність) рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта.

Суд зауважує, що у справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач може доводити наявність очевидних ознак протиправності чи свавільності дій цих суб`єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.

Таким чином, суд, з огляду на підстави позову, при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінювати: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій уповноважених осіб ГУ ДСНС в Харківській області, чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин.

Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідує легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві.

Отже при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень), як обов`язковий елемент деліктної відповідальності, за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій.

Як установлено судовим розглядом, свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовує тривалим, на його думку, невиконанням судового рішення.

Проте, на думку суду, немає підстав вважати, що була наявна бездіяльність посадових осіб ГУ ДСНС в Харківській області щодо виконання судового рішення у справі № 540/436/25 із затримкою у 57 робочих днів та яка викликала у позивача душевні страждання, що є підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.

Крім того, наявність заподіяної шкоди є ще одним з обов`язкових елементів, наявність якого у сукупності з іншими двома створює підстави для покладення на державу відповідальності у вигляді відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Отже, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.

Порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відтак позивач, звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням судового рішення, повинен довести, що внаслідок протиправних дій державного органу йому заподіяна моральна шкода, зазначити, у чому вона проявлялася, а також обґрунтувати розмір її відшкодування.

Третім обов`язковим елементом для покладення на державу відповідальності за відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, є причинно-наслідковий зв`язок між протиправними (неправомірними) діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Водночас причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди (висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 20.01.2021 у справі № 197/1330/14-ц).

Верховний Суд у постановах від 20.03.2019 у справі № 918/203/18 та від 28.10.2020 у справі № 904/3667/19 зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв`язку такої поведінки із завданою шкодою.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2021 року у справі № 405/500/18 (провадження № 61-14498св20), зазначено, що лише факт тривалого невиконання рішення суду та дії/бездіяльність посадових осіб не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.

Саме лише тривале невиконання судового рішення державним органом не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв`язок (як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наведене вище узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд вважає, що позивач не надала достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння їй посадовими особами ГУ ДСНС в Харківській області моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна,- приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, правові підстави для застосування норм статей 1173, 1174 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 641/2328/17, від 04.07.2018 у справі № 638/14260/16-ц, від 10.10.2018 у справі № 640/3837/17, від 31.10.2018 у справі № 646/5224/17, від 28.11.2018 у справі № 638/9055/15-ц, від 13.03.2019 у справі № 638/12193/16, від 11.09.2019 у справі № 336/5519/18, від 04.02.2020 у справі № 639/1803/18, від 28.10.2020 у справі № 608/1046/18.

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

З урахуванням тієї обставини, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ГУ ДСНС в Харківській області моральної шкоди, завданої затримкою (57 днів) у виконанні судового рішення у справі № 540/436/25 у розмірі 112 994,29 грн.

Інші доводи позивача наведеного вище не спростовують та висновки суду у цій справі не впливають.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 4, 5, 11, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна служба України з надзвичайних ситуацій про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Я. В. Губська