Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №569/4489/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4489/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді – Балацької О.Р.

за участі секретаря судового засідання – Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 звернулася представник ОСОБА_2 від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту за відновлюваною кредитною лінією до 200 000 грн. від 09.12.2021 р. у розмірі 113 791 грн. 29 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 88 730 грн. 71 коп., заборгованість за простроченими відсотками 25 060 грн. 58 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп.. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09.12.2021 р. між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту за відновлюваною кредитною лінією. Відповідно до умов договору АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» надало відповідачці відновлювану кредитну лінію в розмірі 200 000 грн., з яких відповідачка використала суму у розмірі 113 791 грн. 29 коп., відповідачка зобов`язувалася повернути кредит, у термін, встановлений договором. Посилаючись на вимоги чинного законодавства, позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачкою взятих на себе кредитних зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі розмірі 113 791 грн. 29 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 88 730 грн. 71 коп., заборгованість за простроченими відсотками 25 060 грн. 58 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказала, що не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості, оскільки вважає його необґрунтованим, недоведеним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначила, що позивач не довів належними та допустимими доказами погодження сторонами умов щодо розміру процентної ставки, комісій та штрафних санкцій, посилаючись, зокрема, на відсутність у матеріалах справи документа, яким, за твердженням позивача, було погоджено використання відповідачкою OTP-пароля як електронного підпису. Також відповідачка заперечила можливість використання Паспорта споживчого кредиту від 23.11.2023 як доказу погодження істотних умов кредитування, оскільки такий документ, на її думку, містить переддоговірну інформацію, а строк його чинності був визначений до 08.12.2023, тоді як фактичне використання кредитних коштів, відповідно до наданої позивачем виписки, розпочалося 11.06.2024 після повного погашення попередньої заборгованості та відновлення кредитного ліміту. У зв`язку з цим відповідачка вважає, що при визначенні розміру заборгованості підлягає врахуванню лише фактичний рух кредитних коштів за спірний період, без включення процентів, комісій та інших платежів, правомірність нарахування яких позивачем не доведена. На підтвердження своїх заперечень відповідачка подала контррозрахунок заборгованості, складений на підставі офіційної виписки за картковим рахунком, відповідно до якого за період з 11.06.2024 нею фактично використано кредитних коштів на суму 186 016 грн. 92 коп., а внесено на погашення заборгованості 144 771 грн. 69 коп., у зв`язку з чим, за її розрахунком, залишок непогашеного тіла кредиту становить 41 245 грн. 23 коп. Відповідачка також зазначила, що позивач безпідставно зарахував частину здійснених нею платежів у сумі 47 485 грн. 48 коп. у рахунок погашення процентів та інших платежів, правомірність нарахування яких не підтверджена належними доказами. З огляду на наведене просила відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів у розмірі 25 060 грн. 58 коп. та відмовити у стягненні заборгованості за тілом кредиту в частині, що перевищує 41 245 грн. 23 коп.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що 09 грудня 2021 року відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», якою погодився з умовами кредитування. Посилався на те, що заяву підписано в системі «Приват24» за допомогою OTP-пароля, відповідачу встановлено кредитний ліміт та видано кредитні картки, а виписка по рахунку підтверджує користування кредитними коштами та часткове погашення заборгованості. Вказав, що заява, Умови та Правила, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту становлять договір, а відсутність окремого підпису відповідача на Умовах не свідчить про їх неукладення. Щодо посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду у справі № 342/180/17 зазначив, що у цій справі банк надав наказ про затвердження редакції Умов та Правил, виписку по рахунку та довідку щодо виданих кредитних карток, що, на його думку, підтверджує чинність відповідної редакції Умов та укладення кредитного договору. Також заперечив доводи відповідача щодо припинення кредитних правовідносин у зв`язку з нульовим залишком заборгованості станом на 10 червня 2024 року, зазначивши, що кредитна лінія є відновлювальною та договір продовжував діяти. Посилався на передбачену договором черговість погашення заборгованості та вказав, що відповідач не спростував розрахунок банку і не надав доказів повного виконання зобов`язань. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 лютого 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р. (а.с. 63)

25.02.2026 р. до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця зареєстрованого проживання відповідачки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 64)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 65-66)

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 травня 2026 року позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», вирішено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за відновлюваною кредитною лінією від 09.12.2021 р. в розмірі 113 791 грн. 29 коп., а також судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. (а.с. 76-82)

05 червня 2026 року відповідач звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просить скасувати заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07.05.2026. (а.с. 88-112)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2026 року заяву про перегляд заочного рішення призначено до судового розгляду. (а.с. 114)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 липня 2026 року заочне рішення від 07.05.2026 скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. (а.с. 130-131)

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі, посилаючись на недоведеність правових підстав для нарахування процентів та інших платежів, неналежність окремих доказів, наданих позивачем, а також невідповідність розрахунку заборгованості фактичному руху коштів. Вказала, що з урахуванням здійснених нею платежів та фактично використаних кредитних коштів розмір непогашеного тіла кредиту становить 41 245,23 грн, а підстави для стягнення заявлених позивачем 25 060,58 грн процентів відсутні. Просила відмовити у задоволенні позову в частині стягнення процентів та заборгованості за тілом кредиту понад 41 245,23 грн. (а.с. 133-153)

Від представника позивача Савіхіної А.М. надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій, посилаючись на положення п. 2 ч. 2 ст. 49, ст. 13 ЦПК України, позивач зазначив про своє право розпоряджатися предметом спору та зменшити розмір заявлених позовних вимог. У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за договором № Б/Н від 09.12.2021 року в загальному розмірі 100 000 грн, з яких 74 939 грн 42 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 25 060 грн 58 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, а також понесені позивачем судові витрати. До заяви долучено розрахунок заборгованості та докази направлення її копії з доданими документами відповідачці. (а.с. 159-165)

Від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких вона вказує на те, що підтримує наведений у відзиві контррозрахунок заборгованості, відповідно до якого залишок непогашеного тіла кредиту становить 41 245,23 грн, а саме зменшення позивачем розміру позовних вимог не підтверджує правильності визначеної ним заборгованості. Також відповідач зазначає, що позивач у встановлений судом строк не подав відповіді на відзив, а подана ним заява про зменшення позовних вимог не є відповіддю на відзив та не спростовує доводів і контррозрахунку відповідача. (а.с. 166-168)

Представник позивача у відповіді на відзив заперечив доводи відповідача, зазначивши, що укладення кредитного договору, користування відповідачем кредитними коштами та наявність заборгованості підтверджуються заявою про приєднання, Умовами та Правилами, випискою по рахунку і розрахунком заборгованості. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. (а.с. 177-184)

Відповідач у своїй заяві, просить суд проводити розгляд справи без її участі.

Інших заяв та клопотань до суду не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, докази.

Суд встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

09.12.2021 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту за відновлюваною кредитною лінією. Відповідно до умов договору АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» надало відповідачці відновлювану кредитну лінію в розмірі 200 000 грн строком на 12 місяців з пролонгацією. (а.с. 32-36) Кошти надавалися у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на поточну кредитну лінію Споживача. Кредитний договір підписано шляхом введення одноразового ідентифікатора Позичальником. Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надійшло в Інформаційно-телекомунікаційну систему Товариства, що свідчило про надання згоди (акцепту) на пропозицію (оферту) щодо укладення кредитного договору.

Підписанням Договору шляхом введення одноразового ідентифікатора Відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК». Приймаючи умови Відповідачка підтвердила, що вона повністю погоджувалася і зобов`язувалася неухильно дотримуватися Правил.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором про надання відновлюваної кредитної лінії від 09.12.2021 р. виконало у повному обсязі, а саме надало Відповідачці кредит, що підтверджується Паспортом споживчого кредиту (а.с. 32-36) та Заявою про приєднання до умов та Правил (а.с. 37-48) та надало кредитні кошти в користування. Однак Відповідачка порушила взяті на себе зобов`язання, що підтверджується Розрахунком заборгованості за договором від 09.12.2021 року. (а. с. 23-31).

Позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки становила 113 791 грн 29 коп., з яких 88 730 грн 71 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 25 060 грн 58 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.

У ході розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути 100 000 грн, з яких 74 939 грн 42 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 25 060 грн 58 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. (а.с .159-166)

Відповідачка надала власний контррозрахунок, відповідно до якого за період після 11 червня 2024 року нею фактично використано кредитних коштів на суму 186 016 грн 92 коп., а внесено на погашення заборгованості 144 771 грн 69 коп. За розрахунком відповідачки, залишок непогашеного тіла кредиту становить 41 245 грн 23 коп., при цьому нарахування процентів та інших платежів вона вважає недоведеним. (а.с. 166-167)

Отже, між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, зокрема щодо суми непогашеного тіла кредиту та правомірності нарахування процентів.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Проаналізувавши вищевказані положення законодавства суд вважає, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як стверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем 09 грудня 2021 року укладено договір про надання споживчого кредиту за відновлюваною кредитною лінією до 200 000 грн. Позивач на підтвердження укладення договору та виконання своїх зобов`язань надав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, виписку за рахунком та розрахунок заборгованості. Факт користування відповідачкою кредитними коштами та здійснення нею платежів сторонами не заперечується.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, із наданої банком виписки вбачається, що станом на 10 червня 2024 року заборгованість за кредитом була погашена, а подальше використання кредитних коштів розпочалося 11 червня 2024 року. Відповідачкою надано контррозрахунок, відповідно до якого за спірний період фактично використано 186 016 грн 92 коп. кредитних коштів та внесено 144 771 грн 69 коп. платежів, у зв`язку з чим залишок непогашеного тіла кредиту становить 41 245 грн 23 коп. Позивач належного та достатнього спростування такого розрахунку в частині заявленої до стягнення суми не надав. Також матеріали справи не містять належних доказів погодження відповідачкою умов щодо нарахування заявлених до стягнення процентів у розмірі 25 060 грн 58 коп.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що доведеним є обов`язок відповідачки щодо повернення фактично непогашеної суми основного боргу в розмірі 41 245 грн 23 коп., тоді як вимоги про стягнення заборгованості в більшому розмірі та процентів задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У зв`язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 098 грн. 11 коп. судового збору (41 245грн. 23 коп. х 2 662 грн. 40 коп. / 100 000 грн. 00 коп.).

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за відновлюваною кредитною лінією від 09.12.2021 в розмірі 41 245 (сорок одна тисяча двісті сорок п`ять) гривень 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 098 (одна тисяча дев`яносто вісім) гривень 11 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 14360570;

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 07 вересня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА