Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №439/846/26 — Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №439/846/26

Провадження № 2/439/700/26

07 вересня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

із участю секретаря судового засідання: Ковальчук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Сенс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ухвалив таке рішення.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач звернувся до Бродівського районного суду Львівської області із позовними вимогами до відповідача, в яких просить суд визнати виконавчий напис за № 217924 від 23 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" заборгованості в розмірі 57 928,28 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Позивач зазначає, що в березні 2026 року йому стало відомо про арешт його банківських рахунків. Згодом із додатку «ДІЯ» він дізнався про наявність у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень виконавчого провадження ВП № 68396116, відкритого 27.01.2022 приватним виконавцем Білецьким І.М. на підставі вказаного виконавчого напису.

На думку позивача, виконавчий напис суперечить законодавству України та є таким, що не підлягає виконанню. Позивач наголошує, що жодних нотаріально посвідчених кредитних договорів із відповідачем чи іншими фінансовими організаціями він не укладав, а отже, нотаріус не мав правових підстав для вчинення виконавчого напису. Крім того, перед вчиненням виконавчого напису нотаріус не повідомляв боржника про наявність заборгованості, а сама заборгованість не є безспірною. Також позивач вказує, що Постанова КМУ № 662 від 26.11.2014, яка передбачала можливість вчинення виконавчих написів на підставі нотаріально не посвідчених кредитних договорів, визнана судом незаконною та нечинною.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

13 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

17 квітня 2026 року від відповідача надійшла заява про заміну сторони її правонаступником.

04 червня 2026 року винесено ухвалу про витребування доказів.

04 червня 2026 року задоволено клопотання ТзОВ «Брайт Інвестмент» про залучення до участі у справі як правонаступника відповідача — ТзОВ «Фенікс Сенс».

Позивач у судове засідання не з`явився. Від представника позивача: адвоката Петрієвського Дмитра Павловича надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити. Водночас, не заперечив щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідач участь свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, зі згоди представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 Цивільного процесуального кодексу України.

За змістом нормативних положень частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що 23 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 217924 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" заборгованості у розмірі 57 928,28 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 27 січня 2022 року на підставі виконавчого напису № 217924 відкрито виконавче провадження за номером ВП № 68396116.

З матеріалів встановлено, що між ТзОВ «Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №23/МБ-50 від 05 жовтня 2007 року.

18 грудня 2020 року право вимоги за кредитним договором №23/МБ-50 від 05 жовтня 2007 року перейшло від первісного кредитора до ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ"

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 31 березня 2026 року № 0326 право вимоги за кредитним договором № 06880-01/2020 перейшло від ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" до ТзОВ «Фенікс Сенс», що підтверджується наданими суду договором про відступлення права вимоги та актом приймання-передачі.

Мотиви суду.

За загальними правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нормою статті 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Аналогічні правила та умови вчинення нотаріусами виконавчого напису містить й Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Водночас, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. При цьому, статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Однак нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й бути безспірною заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак для нотаріуса безспірність підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком.

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості. Однак сам по собі факт подання стягувачем документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відтак боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 27 березня 2019 року (єдиний унікальний номер справи: 137/1666/16-ц).

За змістом положень статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із доказів по справі, позивач, вважаючи виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, посилається на те, що правова природа безспірності такого виконавчого напису є недоведеною, а між сторонами існує спір стосовно виникнення та розміру зобов`язання, що безумовно свідчить про відсутність характеру безспірності.

При вирішенні питання по суті, суд виходить із того, що первісним відповідачем та приватним нотаріусом всупереч вимогам статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів існування безспірності заборгованості позивача перед ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ", за наявності якої було б можливим вчинення оспорюваного виконавчого напису.

У свою чергу відповідач та третя особа — приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович не надали суду жодних документів, які слугували підставою для винесення ним виконавчого напису від 23 червня 2021 року за № 217924.

Окрім цього суд зауважує ту обставину, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (єдиний унікальний номер справи: 826/20084/14), залишеною у силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у частині: зокрема, пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями...».

За таких обставин, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису за № 217924 від 23 червня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

Оскільки позовну вимогу задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Сенс" на користь ОСОБА_1 в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доказами у справі встановлено, що 15 березня 2026 року між ОСОБА_1 та адвокатом Петрієвським Дмитром Павловичем укладено договір про надання правничої допомоги.

Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану правову допомогу, визначений у Додатку № 1 до Договору та становить сталу суму в розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок. Крім того, пункт 6 Додатку № 1 до Договору містить визначені тарифи вартості послуг, а саме: надання правової консультації, ознайомлення з документами та узгодження правової позиції — 1 000 грн; підготовка та складання позовної заяви — 4 000 грн; підготовка адвокатського запиту — 1 000 грн; підготовка заяви про забезпечення позову — 1 500 грн.

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг від 08 квітня 2026 року до Договору про надання правничої допомоги від 15 березня 2026 року, адвокатом Петрієвським Д.П. надано позивачу послуги на загальну суму 9 500 грн, а саме:

?надання правової консультації, ознайомлення з документами та узгодження правової позиції — 1 000 грн;

?складання трьох адвокатських запитів (до відповідача, приватного виконавця та приватного нотаріуса) — 3 000 грн (по 1 000 грн за кожен);

?підготовка позовної заяви у справі — 4 000 грн;

?підготовка заяви про забезпечення позову — 1 500 грн.

Фактично сплачена позивачем сума за надання правничої допомоги становить 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується Актом приймання-передачі грошових коштів від 15 березня 2026 року.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі — Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги — це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво — це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1.складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2.часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3.обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4.ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору; поведінку сторони під час розгляду справи.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що до розрахунку понесених витрат (згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг та Додатком № 1 до Договору) включено послугу з підготовки заяви про забезпечення позову вартістю 1 500 гривень.

При вирішенні питання про можливість компенсації цієї суми суд виходить з того, що забезпечення позову є самостійною процесуальною інституцією, а розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється у межах окремої процесуальної процедури.

Питання розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом заяви про забезпечення позову (зокрема, сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, надану для підготовки такої заяви), вирішується за наслідками розгляду безпосередньо цієї заяви або під час підсумкового розподілу судових витрат, але лише за умови, що такі витрати безпосередньо стосувалися вжиття заходів забезпечення позову, які були розглянуті та задоволені судом.

Оскільки підготовка та подання заяви про забезпечення позову не є процесуальною дією, пов`язаною безпосередньо з розглядом позовної заяви по суті та вирішенням даного спору, витрати на складання такої заяви у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень не підлягають включенню до загального складу судових витрат на правничу допомогу, що стягуються з відповідача за наслідками задоволення позовних вимог.

Таким чином, із загальної суми сплаченого позивачем гонорару у розмірі 9 000 грн виключенню підлягає вартість послуги з підготовки заяви про забезпечення позову в розмірі 1 500 грн.

Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до висновку, що надані послуги професійної правничої допомоги представником позивача — адвокатом Петрієвським Д.П. (без урахування підготовки заяви про забезпечення позову) та витрати, які були понесені позивачем ОСОБА_1 , належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру та співмірності зі складністю справи.

Відтак, оскільки фактично понесені, документально підтверджені та обґрунтовані судові витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Сенс" на користь позивача ОСОБА_1 у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок (9 000 грн - 1 500 грн).

На підставі статей 87-88 Закону України «Про нотаріат», статей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 141, 158, 258-268, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис за № 217924 від 23 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фенікс Сенс» заборгованості у сумі 57 928 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот двадцять вісім) гривень 28 копійок, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Сенс" на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Сенс" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Петрієвський Дмитро Павлович, адреса: 29015, м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, буд. 2/10 В, РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс Сенс", адреса: Україна, 49022, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Зимових Походів, будинок 8, код ЄДРПОУ: 43115064.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

?Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович, адреса: 79013, м. Львів, вулиця Київська, 1, РНОКПП: НОМЕР_3 .

?Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5.

Суддя Б.М. Петейчук