Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №335/8250/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/8250/26 3/335/1604/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Макаров В.О., за участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Бахмут М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли із Управління патрульної поліції в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2026 о 08 год. 29 хв. в м. Запоріжжі, за адресою: вул. Незалежної України, біля будинку 72, водій автомобіля Hyundai Sonata, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , перед поворотом праворуч на вул. Вячеслава Зайцева, не врахував дорожньої обстановки, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині та скоїв зіткнення з автомобілем Ford C-max, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди, травмованих немає.

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимогу п. 10.4 ПДР України, відповідно до якої, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою, та вимогу п. 13.1 ПДР України, відповідно до якої, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, адвокат Бахмут М.С., що діє в його інтересах, надав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного події і складу адміністративного правопорушення.

Довод сторони захисту полягає у тому, що водій ОСОБА_1 рухався по єдиній позначеній розміткою смузі руху та виконував вимоги п. 10.4 ПДР України щодо завчасного зайняття правого положення перед поворотом, а отже, об`єктивно не міг порушити цей пункт чи п. 13.1 ПДР, тоді як безпосередньою причиною ДТП стали протиправні дії водія ОСОБА_2 який керуючи транспортним засобом Ford C-max у межах тієї ж єдиної смуги розпочав здійснювати непередбачений правилами рух/обгін праворуч від автомобіля Hyundai Sonata, що вже рухався попереду із завчасно увімкненим покажчиком повороту.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Бахмут М.С. та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Суддя відхиляє доводи особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Бахмут М.С. про те, що вимога п. 10.4 ПДР України об`єктивно не може бути порушена при русі по єдиній смузі, з огляду на таке.

Твердження захисту про те, що факт руху по єдиній смузі автоматично означає перебування у «крайньому правому положенні», ґрунтується на помилковому ототожненні понять «смуга руху» та «крайнє положення на проїзній частині».

Згідно з п. 1.10 ПДР України, смуга руху — поздовжня смуга на проїзній частині завширшки щонайменше 2,75 м, що позначена або не позначена дорожньою розміткою і призначена для руху нерейкових транспортних засобів; крайнє положення на проїзній частині - положення транспортного засобу на відстані від краю проїзної частини (середини проїзної частини або розділювальної смуги), яка не дає можливості рухатися попутному транспортному засобу (у тому числі двоколісному) ще ближче до краю проїзної частини (середини проїзної частини або розділювальної смуги).

Аналіз зазначених норм свідчить, що зайняття крайнього положення визначається не кількістю розмічених смуг на дорозі, а відсутністю фізичної та безпечної інтервальної можливості для будь-якого іншого транспортного засобу (зокрема мотоциклів, мопедів чи легкових автомобілів) випередити або рухатися з правого боку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи (у тому числі уточненою схемою ДТП від 31.07.2026), ширина смуги руху в напрямку перехрестя становить 5,2 метра (за первинною схемою — 4,3 метра). Ширина габаритів стандартного легкового автомобіля становить близько 1,7–1,8 м.

Отже, ширина єдиної смуги (5,2 метра) об`єктивно дозволяє розмістити у її межах два транспортні засоби поруч. У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Hyundai Sonata та маючи намір здійснити поворот праворуч на вул. Вячеслава Зайцева, не змістився максимально праворуч до краю проїзної частини, залишивши з правого боку свого автомобіля інтервал шириною понад 2 метри. Це утворило реальну можливість для водія ОСОБА_2 , що керував автомобілем Ford C-max розпочати рух у межах цієї ж смуги з правого боку.

Таким чином, ОСОБА_1 , рухаючись по широкій смузі (5,2 метра) та залишаючи праворуч від себе простір, достатній для руху іншого транспортного засобу, не виконав вимогу п. 10.4 ПДР України щодо завчасного зайняття крайнього правого положення.

Посилання захисту на п. 11.2 ПДР України є неналежним, оскільки ця норма регламентує загальне розташування транспортних засобів під час прямолінійного руху на дорогах з двома і більше смугами. Натомість п. 10.4 ПДР України є спеціальною нормою, яка встановлює обов`язкові правила та порядок виконання конкретного маневру — повороту праворуч або ліворуч, та поширюється на всі види доріг незалежно від кількості смуг.

Також, безпідставними є твердження про те, що зміщення праворуч у межах однієї смуги становило б порушення п. 11.10 ПДР України. Позначена розміткою смуга шириною 5,2 метри є єдиною смугою для руху в цьому напрямку. Перегрупування (зміщення) водія всередині цієї смуги ближче до правого бордюру перед поворотом праворуч не є виїздом за межі смуги руху та не утворює складу жодного правопорушення, а навпаки — є прямим виконанням імперативної вимоги п. 10.4 ПДР України.

За таких обставин, доводи захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення через «об`єктивну неможливість порушити п. 10.4 ПДР на єдиній смузі» є юридично неспроможними, ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні норм ПДР України і повністю спростовуються дослідженими у засіданні доказами (схемами місця ДТП та вимірами ширини проїзної частини).

Захисник Бахмут М.С. у клопотанні зазначає, що зафіксована у матеріалах справи локалізація пошкоджень (у Hyundai Sonata — передній бампер та переднє праве крило; у Ford C-max — ліве переднє крило, ліві передні та задні двері) підтверджує рух Ford C-max повз Hyundai Sonata з правого боку. На думку адвоката, це свідчить про невинуватість водія, який рухався попереду. Також, захист стверджує про наявність внутрішньої суперечності в протоколі, оскільки твердження про «незайняття крайнього правого положення» та про наявність лише однієї смуги руху суперечать одне одному, якби праворуч була смуга для законного випередження, Ford C-max рухався б по ній, а за наявності єдиної смуги вільне місце праворуч утворюватися не повинно.

Суд вважає такі доводи захисту безпідставними та спростовує їх з огляду на наступне. На доданих до справи фотознімках чітко зафіксовано деформацію саме переднього правого крила та кута переднього бампера автомобіля Hyundai Sonata. Водночас на автомобілі Ford C-max наявна поздовжня подряпина та сліди притирання уздовж усього лівого боку — від переднього крила до передніх і задніх дверей.

Якби автомобіль Hyundai Sonata під керуванням ОСОБА_1 рухався суворо прямолінійно в крайньому правому положенні, а Ford C-max здійснював наїзд, то первинний контакт і деформація на Hyundai Sonata припадали б на задню частину або заді лінії передніх коліс. Проте локалізація пошкоджень безпосередньо на передньому правому куті Hyundai Sonata свідчить про те, що саме передня частина цього автомобіля розпочала динамічне зміщення праворуч у момент, коли праворуч від нього вже рухався попутний автомобіль Ford C-max.

Саме це маневрування Hyundai Sonata праворуч і призвело до контакту його переднього правого кута з лівим боком Ford C-max. Таким чином, характер пошкоджень повністю підтверджує, що водій ОСОБА_1 розпочав зміщення праворуч перед поворотом, не зайнявши заздалегідь крайнього правого положення та не переконавшись у безпеці маневру (порушення п. 10.1 та п. 10.4 ПДР України).

Доводи захисника про те, що вимога п. 13.1 ПДР України стосується виключно водія, який рухається позаду, а тому не може бути застосована до ОСОБА_1 , суддя визнає необґрунтованими з огляду на таке.

Диспозиція п. 13.1 ПДР України містить комплексний обов`язок водія: залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу та стану транспортного засобу дотримуватися не лише безпечної дистанції, а й безпечного інтервалу.

Згідно з нормативно-правовим визначенням (п. 1.10 ПДР України), безпечний інтервал - відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.На відміну від дистанції (поздовжнього інтервалу), обов`язок дотримання безпечного бокового інтервалу носить взаємний характер і покладається на всіх учасників руху, які здійснюють паралельне переміщення або маневрування в межах суміжних смуг чи проїзної частини загалом.

Фактичні обставини справи та надані фото докази свідчать, що утворюючи інтервал від правого краю проїзної частини та здійснювати подальший маневр повороту чи зміщення праворуч, водій ОСОБА_1 розпочав відхилення в бік автомобіля Ford C-max, який уже перебував у цьому просторі. При цьому саме водій Hyundai Sonata, здійснюючи зміщення траєкторії руху, зобов`язаний був витримати безпечний боковий інтервал щодо попутного транспортного засобу.

Таким чином, інкримінування ОСОБА_1 порушення вимог п. 13.1 ПДР України в частині недотримання безпечного бокового інтервалу є правомірним, відповідає буквальному тлумаченню зазначеної норми та перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Спроби захисту звести зміст п. 13.1 ПДР України виключно до дотримання дистанції між транспортними засобами є довільним трактуванням правил дорожнього руху.

Щодо клопотання захисника про призначення у справі судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 251, 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Призначення судової експертизи є правом, а не безумовним обов`язком суду, і здійснюється виключно у разі дійсної потреби у застосуванні спеціальних знань, коли без них встановити фактичні дані у справі неможливо.

Суддя вважає клопотання про призначення експертизи безпідставним та таким, що підлягає відхиленню, з огляду на достатність наявних доказів. Матеріали справи містять вичерпну сукупність належних та допустимих доказів, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 718190 від 13.07.2026, схеми огляду місця ДТП із чіткими замірами та прив`язкою до об`єктів інфраструктури, детальні фотоматеріали із зафіксованою локалізацією пошкоджень обох транспортних засобі

Локалізація деформацій (переднє праве крило та кут бампера Hyundai Sonata проти поздовжнього притирання лівого боку Ford C-max) у поєднанні зі схематичними даними просторового розташування автомобілів дозволяють суду встановити механізм зіткнення та наявність у діях водія ОСОБА_1 складу правопорушення без залучення спеціальних знань у галузі автомобільної техніки.

З огляду на викладене, суд не знаходить процесуальних підстав для задоволення клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, оскільки наявний обсяг доказів є цілком достатнім для прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті справи.

Статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 1.3. ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Згідно п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 10.4 ПДР України, перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Відповідно до пункту 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Характер і локалізація пошкоджень транспортних засобів, які отримали внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, особливостей зафіксованих на схемах ДТП положення автомобілів, дають суду підстави вважати, що дії водія ОСОБА_1 у зазначеній дорожній обстановці не відповідали вимогам пунктів 10.4, 13.1 Правил дорожнього руху України, зокрема, водієм не було враховано дорожню обстановку, безпечної швидкості руху, не дотримано безпечної дистанції та безпечного інтервалу, що стало причиною дорожньо – транспортної пригоди.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зафіксованого в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 718190, його вина підтверджується дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами у відповідності до ст. 251 КУпАП, зокрема: схемою місця ДТП, яка підписана учасниками ДТП без будь-яких зауважень чи заперечень, додатковим оглядом ділянки дороги до схеми місця ДТП; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; фото таблицею місця події з зображенням механічних пошкоджень транспортних засобів.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи викладене, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ст. 124 КУпАП.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Відповідно до ст. 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, визнавши його таким, що забезпечить мету адміністративного стягнення у вигляді належної міри відповідальності за вчинення правопорушення, з метою виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 40-1, 124, 280, 283, 294 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь Держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Строк пред`явлення до виконання 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя В.О. Макаров