Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №420/10513/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10513/25

Головуючий І інстанції: Бутенко А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 18.05.2026р.) про відмову у заміні сторони у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

10.04.2025р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати їй грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, грошової премії за 2022-2023р.р., виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2022р. та 2023р. відповідно);

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової премії за період з 06.04.2022р. по 31.12.2022р., виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022р., а також здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії за період з 01.01.2023р. по 07.07.2023р., виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р., а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2025р. позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 06.04.2022р. по 19.05.2023р., а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022р.-2023р. і премії, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704. Зобов`язано Військової частини НОМЕР_2 позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення з 06.04.2022р. по 31.12.2022р., а також грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та премії за 2022р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 року» станом на 01.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,6,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з урахуванням раніше проведених виплат. Зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2023р. по 19.05.2023р., а також грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та премії за 2023р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 року» станом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,6,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з урахуванням раніше проведених виплат. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн.

05.11.2025р. Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчі листи у справі №420/10513/25.

15.01.2026р. Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №79995479 та №79995595.

Ізмаїльське УДКСУ Одеської області листом від 24.02.2026р. повідомило, що під час проведення перевірки на відповідність вимогам чинного законодавства України наданих виконавчих документів, виявлено, що в мережі установ місцевого або державного бюджету на 2026р., які обслуговуються в ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 - відсутня, відкритих рахунків на дану юридичну особу не має.

Також, листом від 29.04.2026р. Військова частина НОМЕР_3 повідомила, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України і Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025р. №Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025р. №Д-22/ДС «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році», з 01.08.2025р. введено в дію новий штат, яким, зокрема, передбачені організаційні заходи щодо розформування окремих батальйонів територіальної оборони Збройних Сил України (в тому числі Військової частини НОМЕР_4 ), як окремих військових частин (суб`єктів владних повноважень). На підставі зазначеної Директиви проводяться штатно-організаційні зміни, що пов`язані з переходом батальйонів на лінійну структуру; особовий склад розформованих військових частин вибув до нових місць служби; озброєння, військова техніка, матеріальні засоби та майно передано за підпорядкованістю.

Як суб`єкти владних повноважень, окремі батальйони територіальної оборони Збройних Сил України, зокрема, військова частина НОМЕР_1 , вважаються розформованими. Станом на 28.04.2026 до завершення проведення організаційних заходів питання про правонаступництво Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) не вирішене.

14.05.2026р. від ОСОБА_1 надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження у справі №420/10513/25.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року (прийнятою у порядку письмового провадження) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач 28.05.2026р. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2026р. та прийняти нову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні №79995479 та №79995595 з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на Військову частину НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

10.06.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

За правилами ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд 1-ї інстанції виходив з того, що наразі Військова частина НОМЕР_1 вибула зі спірних правовідносин, пов`язаних із виплатою позивачу грошового забезпечення, однак процедура її ліквідації не завершена, тому, відповідно, на Військову частину НОМЕР_3 не можуть бути покладені усі фінансові (грошові, майнові) зобов`язання розформованої військової частини, у тому числі його грошові зобов`язання як боржника перед стягувачами за виконавчими документами.

Надаючи правову оцінку зазначеним висновкам суду 1-ї інстанції, судова колегія вказує на те, що ключовим питанням у цій справі є встановлення наявності факту публічного правонаступництва, тобто припинення первісного суб`єкта - Військової частини НОМЕР_1 , або ж переходу його функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до іншого суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами ч.1 ст.379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Тобто, обов`язковою умовою для заміни сторони виконавчого провадження є вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження та правонаступництво сторони, що вибула, іншим суб`єктом із переходом прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.05.2022р. у справі №520/10496/2020.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або ж юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Як передбачено абз.1 ч.5 ст.15 Закону №1404-VIII, у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішення законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони.

Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому, законодавством встановлено головну умову, за якої тягар боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025р. №Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025р. №Д-22/ДС «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році», наказу начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 26.05.2025р. №46/дск, з 01.08.2025р. введено в дію штат №58/182-01, яким, серед іншого, були передбачені організаційні заходи щодо ліквідації Військової частини НОМЕР_1 як окремого батальйону територіальної оборони Збройних Сил України, з організаційним та штатним перетворенням в НОМЕР_7 батальйон територіальної оборони військової частини НОМЕР_3 . На виконання вказаних директив: 1) згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.07.2025р. №216, дану Військову частину НОМЕР_1 наказано вважати розформованою; особовий склад вибув до нових місця служби; озброєння, військову техніку, матеріальні засоби та майно передані відповідно до актів приймання-передачі; службові документи довгострокового та короткострокового зберігання передані Військовій частині НОМЕР_3 ; 2) пп.1.1 наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 31.07.2025р. №231, Військову частину НОМЕР_1 з 01.08.2025р. наказано вважати 6 батальйоном територіальної оборони Військової частини НОМЕР_3 , та переведено на штат №58/182-01.

Крім того, у листі від 29.04.2026р. Військова частина НОМЕР_8 зазначила, що на виконання спільної директиви Міністра оборони України і Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025р. №Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», а також директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025р. №Д-22/ДС «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році», з 01.08.2025р. було запроваджено новий штат. Цим штатом, зокрема, передбачено проведення організаційних заходів із розформування окремих батальйонів територіальної оборони Збройних Сил України, у тому числі Військової частини НОМЕР_1 , як самостійних військових частин - суб`єктів владних повноважень. На підставі вказаної директиви здійснюються штатно-організаційні зміни, пов`язані з переходом батальйонів на лінійну структуру; особовий склад розформованих військових частин направлено до нових місць служби, а озброєння, військова техніка, матеріальні засоби та майно передані за підпорядкованістю.

Отже, окремі батальйони територіальної оборони Збройних Сил України, зокрема Військова частина НОМЕР_1 , як суб`єкти владних повноважень вважаються розформованими. Водночас, станом на 10.03.2026р., до завершення відповідних організаційних заходів, питання про правонаступництво Військової частини НОМЕР_1 остаточно не вирішено.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.12.2021р. у справі №9901/348/19 вказала на те, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. У такому разі обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Таким чином, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або ж часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

При цьому, у такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин, а його правонаступником є той суб`єкт владних повноважень, якому були передані функції, що охоплюють зміст повноважень для вчинення дій, необхідних, зокрема, для відновлення прав стягувача на виконання судового рішення.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 24.01.2023р. у справі №300/7605/21, де зазначено, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Як наслідок, у тому якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі певним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єкту владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, то й підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

З огляду на вищезазначені висновки, у межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення факту припинення первісного суб`єкта - Військової частини НОМЕР_1 , чи переходу адміністративної компетенції (функцій), з приводу якої виник спір, до, наприклад, згаданої Військової частини НОМЕР_3 .

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що факт правонаступництва між вказаними військовими частинами в спірних правовідносинах випливає з спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025р. №Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році», директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025р. №Д-22/ДС «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році», наказу начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 26.05.2025р. №46/дск.

Однак, з аналізу зазначених актів у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що вказані розпорядчі документи свідчать лише тільки про проведення організаційно-штатних заходів у системі Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а саме про зміну штатної структури, розформування окремої військової частини як самостійного суб`єкта, вибуття особового складу до нових місць служби, а також передачу озброєння, військової техніки, матеріальних засобів, майна і службової документації за підпорядкованістю.

Як встановлено судовою колегією, спір у цій справі стосувався оскарження бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу розміру її грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії за 2022-2023р.р., виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто спір по суті заявлених вимог стосувався захисту соціальних прав позивача.

З огляду на це, заміна Військової частини НОМЕР_1 як боржника (відповідача) може, за загальним правилом, мати місце виключно лише у випадку фактичного його вибуття внаслідок «припинення».

Аналогічного за змістом висновку за подібних правовідносин дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.01.2022р. у справі №420/8922/20, від 14.09.2023р. у справі №240/11567/21, від 26.10.2023р. у справі №240/3354/21 та від 05.12.2023р. у справі №240/21521/22.

Згідно з ч.ч.1 та 5 ст.104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У той же час, апелянтом не було надано жодних належних доказів на підтвердження факту припинення Військової частини НОМЕР_1 як юридичної особи та, з-поміж іншого, інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно внесення записів про її припинення та (або) доказів на підтвердження передбачених у п.8 Директиви Командувача Сил ТРО Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-22/ДС вжитих заходів.

Навпаки, зазначення у листі Військової частини НОМЕР_8 від 29.04.2026р. №760/15/7491 про те, що питання правонаступництва Військової частини НОМЕР_1 остаточно не вирішено, фактично спростовує доводи апелянта про існування належних і достатніх підстав для заміни Військової частини НОМЕР_1 (боржника) у виконавчому провадженні.

З огляду на зазначене, колегія суддів вказує, що оскільки предмет спору у справі №420/10513/25 не стосується публічно-владних функцій, і на момент вирішення питання про заміну відповідача у справі доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення відповідача не надано, а також враховуючи те, що заявник не довів фактичну неможливість виконання позивачем у цій справі судового рішення, висновок суду 1-ї інстанції про відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження є правильним, а тому оскаржуване судове рішення постановлено з дотриманням норм процесуального права та скасуванню не підлягає.

Такої ж правової позиції дотримувався й Верховний Суд у постанові від 13.03.2026р. у справі №640/3877/20.

У контексті спірного питання, необхідно також звернути увагу на те, що у справі №420/30672/24 Верховний Суд ухвалою від 25.11.2025р. повернув касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_3 , адже не визнав її правонаступником у справі за позовом колишнього військовослужбовця до Військової частини НОМЕР_9 (яка за своїм статусом є тотожною Військовій частині НОМЕР_1 ).

Причиною повернення скарги Верховним судом було зазначено відсутність адміністративної процесуальної дієздатності у Військової частини НОМЕР_3 (по відношенню до Військової частини НОМЕР_9 ). В основу висновку про відсутність адміністративної процесуальної дієздатності Військової частини НОМЕР_3 для подачі касаційної скарги на рішення суду щодо Військової частини НОМЕР_9 , Верховним Судом покладено спільну директиву Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025р. №Д-321/65/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році» та директиву Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025р. №Д-22/ДС «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році».

Тобто, зазначені вище документи не змогли послугувати для Верховного Суду аргументами на користь саме процесуального правонаступництва Військовою частиною НОМЕР_3 по відношенню до своїх колишніх батальйонів (у тому числі Військової частини НОМЕР_1 ).

Доводи ж апеляційної скарги позивача є загальними та наведених вище висновків колегії суддів не спростовують.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що, згідно зі ст.316 КАС України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.169,241,243,308,311,312,320,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 08.09.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко