Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №420/14301/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14301/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року (суддя Попов В.Ф., м. Одеса, повний текст рішення складений 01.12.2025) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

08.05.2025 року ТОВ «ПРО-МАКС» звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500500/2025/000205/2 від 26.04.2025 року;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000345.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №25UA500500013445U2 від 25.04.2025 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах, та встановлено, що в них наявні розбіжності, вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано в рішенні про коригування митної вартості товарів.

Апелянт стверджує, що оскільки в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, було ухвалено обґрунтовані рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Отже, апелянт просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання умов контракту №151121 від 15.11.2021 року, укладеного ТОВ «ПРО-МАКС» із Компанією «KALE KILIT VE KALIP SAN. A.S.», Продавець взяв на себе зобов`язання поставити у власність Покупця ТОВ «ПРО-МАКС» товар, а саме дверну фурнітуру (замки, циліндри та супутні товари) торгівельної марки Кале, виробництва Туреччини.

Пунктом 1.1. контракту передбачено, що кількість, якість, строки та умови поставки, вартість одиниці товару та партії товару зазначаються у інвойсах, що складають невід`ємну частину договору.

Відповідно до п. 6.1. Контракту умови поставки узгоджуються в Специфікації на кожну партію товару.

Компанією «KALE KILIT VE KALIP SAN. A.S.» (Продавець) та ТОВ «ПРО-МАКС» (Покупець) на підставі прайс-листа від 22.04.2025 року, укладено Специфікацію поставки №80 від 22.04.2025р., згідно якої поставка товару продавцем покупцеві повинна здійснюватися на умовах поставки — FCA TR Tekirdag.

ТОВ «ПРО-МАКС» ПП «СВК КОМПАНІ» подано до митного оформлення митну декларацію №25UA500500013445U2 від 25.04.2025 , щодо митного оформлення товару.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи:

- Прямий зовнішньоекономічний Контракт з виробником товару №151121 від 15.11.2021 р.;

- Додаткова угода №1 від 20.07,2022р. (до Контракту №15 П 21 від 15,11.2021 р,);

- Додаткова угода №3 від 20.09.2022р. (до Контракту №151121 від 15.11.2021 р.);

- Специфікація постачання №80 від 22.04.2025р. (до Контракту №151121 від 15.11.2021);

- Інвойс №ІК02025000000094 від 22.04.2025 р.;

- Сертифікат про походження товару NO С 1916490 від 22.04.2025р.;

- Рахунок на оплату за міжнародне перевезення №133 від 23.04.2025р.;

- Довідка про транспортні витрати №133 від 23.04.2025 р.;

- CMR А №404728 від 22.04.2025 р.;

- Договір про надання транспортних та експедиційних послуг у міжнародному та міжміському сполученні №161222 від 16.12.2022р.;

- Копія митної декларації країни відправлення від 22.04.2025р. за №25590400ЕХООО15856 зі QR-кодом для зчитування інформації та підтвердження вартості по інвойсу

На вимогу митного органу, декларант направив до Одеської митниці лист №26/04/2025-1 від 26.04.2025 року з поясненнями та додаткові документи, у тому числі:

- Прайс-лист Б/н від 22.04.2025р.;

- Рішення суду про визнання противоправним раніше виданого Рішення про коригування митної вартості (Справа № 420/21666/23) від 07.12.2023р.;

- Витяг з каталогу;

- Замовлення №2204 від 22,04.2025р.

Одеською митницею прийнято карту відмови №UA500500/2025/000345 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) 25UA500500013445U2 від 25.04.2025 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000205/2 від 26.04.2025 року а саме:

для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Заявлені комерційні умови поставки FCA Tekirdag (ТR) на товаросупровідних документах (рахунок-фактура, СМR, копія митної декларації країни відправлення) відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордонів та відсутня інформація щодо дат проходження транзитних країн.

Відсутня інформація щодо вартостей: зберігання, робіт з навантаження товару та обробку оцінюваних товарів, експедирування та декларування вантажу у іноземній країні, використання платних автомобільних доріг. Митному органу України такі документи до митного оформлення не надавалась, що ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів та унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару; згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України.

Згідно п. 2 договору перевезення перевізник надає послуги згідно заявок на перевезення, які з пакетом товаросупровідних документів до митного оформлення не надавались;

у наданому рахунку від 23.04.2025 №133 зазначено що вартість перевезення розраховується на підставі договору від 16.12.2022 №161222 та CMR, але не вказано номер транспортного документа та не зазначено на підставі якої заявки здійснюється розрахунок вартості перевезення;

у копії митної декларації країни відправлення від 22.04.2025 №25590400EX00015856 наявне посилання на рахунок-фактуру TPS-E-Fatura V 25243160110886041770916/1 від 22.04.2025 даний документ до митного оформлення не надавався. Також у копії митної декларації країни відправлення відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір відповідно до якого здійснено продаж товарів;

відповідно до зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу товарів від 15.11.2021 №151121 п. 2.1 загальна вартість контракту складає 2 000 000 дол. США але за даним контрактом було здійснено митні оформлення на суму яка значно перевищує даний розмір, тобто за загальною сумою поставок товарів даний договір було вичерпано. Таким чином виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені помилкові або недостовірні відомості щодо складових митної вартості товарів, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та потребують уточнення.

ТОВ «ПРО-МАКС» з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем для митного оформлення документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини. У свою чергу, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу а цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа №21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа №21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що за результатом аналізу наданих декларантом документів митного оформлення встановлено розбіжності та невідповідності.

Однією з підстав для коригування митної вартості, митним органом зазначено, що декларантом не підтверджені витрати щодо зберігання, робіт з навантаження товару та обробку оцінюваних товарів, експедирування та декларування вантажу у іноземній країні, використання платних автомобільних доріг. Митному органу України такі документи до митного оформлення не надавалась.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом були надані наступні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів рахунок на оплату за міжнародне перевезення №133 від 23.04.2025р. (із зазначенням маршруту, номера транспортного засобу та Договору; зазначення номера транспортного документа в рахунку не є обов`язковим реквізитом), довідка про транспортні витрати №133 від 23.04.2025 р. (із зазначенням умов поставки FСА – Tekirdag, договір про надання транспортних та експедиційних послуг у міжнародному та міжміському сполученні №161222 від 16.12.2022р. У наданій Специфікації постачання №80 від 22.04.2025р. визначено одиницю виміру (кількості) товару яка використовується для розрахунку вартості поставки Specification of Delivery №80 April 22.2025.

Також судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що вказані позивачем документи були надані митному органу і вони є такими, що підтверджують вартість послуг по перевезенню. Те що митному органу не були надані документи, що зазначені у наказі МФУ від 24.05.2012 №599 не є порушенням, оскільки в цьому ж наказі зазначено, що до документів можуть належати (далі за переліком), тобто вказаний перелік не є вичерпним і такі витрати можуть підтверджуватись і іншими документами до яких на думку суду входять ті що надав позивач.

Колегія суддів вважає необґрунтованими і відхиляє доводи апелянта про ненадання копії митної декларації країни відправлення 25243160110886041770916/1 від 22.04.2025 позивачем, оскільки надана до митного оформлення копія митної декларації країни від 22.04.2025р. за №25590400ЕХ00015856, заповнена відповідно до Турецького законодавства. Документ TPS E-Fatura V 25243160110886041770916/1 від 22.04.2025 - це номер електронного документа, що в електронній базі Туреччини формується експортером при митному оформленні (23-значний КОД електронного рахунка-фактури, створеного через систему єдиного вікна). У наданій копії митної декларації країни відправлення від 22.04.2025р. за №25590400ЕХ00015856 є посилання на Інвойс №ІК02025000000094 від 22.04.2025р., що дає змогу ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою.

Експортна декларація це митний документ, який складений, в даному випадку, постачальником товару відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера, і підтверджує експорт товарів та законність вивезення продукції з країни-експортера. Покупець товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації. (Аналогічна правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року, справа №813/1350/14).

Також, щодо перевищення суми поставки у порівнянні із сумою зазначеною у контракті позивач зазначив, що відповідно до додаткової угоди №5 від 03.10.2024 року зазначена сума була збільшена до 10 000 000 доларів США.

Як встановлено вірно судом першої інстанції додаткова угода №5 від 03.10.2024 року відсутня у переліку документів, що надавались митному органу, але позивач надав її суду.

Також колегія суддів зазначає, що основним питанням при митному оформлені товару є визначення та підтвердження його митної вартості. Невідповідність суми контракту з фактичною поставкою дійсно є розбіжностями, які на думку суду не можуть бути підставою для відмови у митному оформленні, але підлягають уточненню декларантом.

Позивач підтвердив належним чином, що така розбіжність відсутня в силу наявності додаткової угоди якою збільшено суму контракту.

При перелічені зазначених розбіжностей митний орган жодним чином не зазначив як вони впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку. Крім того, визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням вищенаведених обґрунтувань, викладених судом щодо визначення митної вартості на підставі документів наданих позивачем до митного оформлення, твердження відповідача про розбіжності при визначенні митної вартості не є підтвердженими, а відповідно вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою.

Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 по справі №815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2025/000205/2 від 26.04.2025 року прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб`єкт владних повноважень дійшов хибного висновку, який мав наслідком порушення прав позивача.

Колегія суддів вважає, що митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000345, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 9, 10 статті 264 МК України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 статті 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Так, оскільки вказана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вмотивована прийняттям митним органом рішенням про коригування митної вартості, неправомірність якого знайшло підтвердження в ході розгляду справи, то картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи усе вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені доводи митного органу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Тобто, Відповідачем безпідставно зазначено про відсутність відповідних документів та недостатність наданих Позивачем документів для визначення митної вартості за першим (основним) методом.

Крім того, колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як визначено ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Проте, приписи вказаної статті Відповідачем були порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що товариство для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подало до Відповідача всі необхідні передбачені ст. 53 МК України документи, а Відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих Позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Отже, рішення суду першої інстанції щодо скасування рішення Митниці про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильним та підлягає залишенню без змін.

Відтак, доводи апеляційної скарги митного органу не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов