Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №400/12459/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12459/25

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,

повний текст судового рішення

складено 15.05.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ) та просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ, яка полягає у не нарахуванні та не здійсненні позивачу виплати додаткової винагороди як військовослужбовцю, встановленої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі Постанова №168) з лютого 2023 року по жовтень 2023 включно, в сумі 100000 грн. за час перебування на лікуванні та у відпустці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом);

- зобов`язати ВЧ нарахувати та виплатити додаткову винагороду, як військовослужбовцю, встановлену Постановою №168 з лютого 2023 року по жовтень 2023 включно, в сумі 100000 грн. за час перебування на лікуванні та у відпустці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ щодо не нарахування та не здійснення ОСОБА_1 виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за період з 16.05.2023 по 07.06.2023, з 19.07.2023 по 24.07.2023,з 29.07.2023 по 11.08.2023, з 11.08.2023 по 18.08.2023, з 18.08.2023 по 13.10.2023 в сумі 100000 грн. за час перебування на лікуванні та у відпустці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Зобов`язано ВЧ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 за період з 16.05.2023 по 07.06.2023, з 19.07.2023 по 24.07.2023, з 29.07.2023 по 11.08.2023, з 11.08.2023 по 18.08.2023, з 18.08.2023 по 13.10.2023 в сумі 100000 грн. за час перебування на лікуванні та у відпустці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом командира ВЧ (по стройовій частині) №156 від 03.06.2022 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу ВЧ.

16.09.2022 позивач отримав поранення за безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, що підтверджує довідкою ВЧ про обставини травми №1412 від 30.09.2022.

Свідоцтво про хворобу №26/2 від 19.01.2023 свідчить, що на підставі ст.81 графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців.

Відповідно до витягу із наказу №28 від 28.01.2023 року, позивач прибув та приступив до виконання службових обов`язків після лікування та зарахований на котлове забезпечення при оперативній групі.

З 15.02.2023 по 01.04.2023 року позивач проходив реабілітацію після поранення (травми) від 16.02.2022 року, яке пов`язане з захистом Батьківщини .

Відповідно до виписки №333 стаціонарного хворого, позивач перебував на лікування з 16.05.2023 року по 07.06.2023 року після поранення (травми) від 16.09.2022 року .

Відповідно до виписки №479 стаціонарного хворого, позивач перебував на лікуванні з 19.07.2023 року по 24.07.2023 року (наслідки поранення, травми від 16.09.2022 року).

Відповідно до медичної карти стаціонарного хворого №9898, позивач перебував на лікуванні з 29.07.2023 року по 11.08.2023 року (наслідки поранення, травми від 16.09.2022 року).

Відповідно до виписки №8820 стаціонарного хворого, позивач перебував на лікуванні з 11.08.2023 року по 18.08.2023 року (наслідки поранення, травми від 16.09.2022 року).

Відповідно до довідки ВЛК №257 від 17.08.2023 року, поранення (травмування) 16.09.2022 року «травма, Так, отримана під час безпосередньої участі позивача у бойових діях, під час захисту Батьківщини, травма важкого ступеню. Потребує відпустки за станом здоров`я на 30 днів».

Відпускний квиток свідчить, що позивач був звільнений за станом здоров`я на 30днів з 18.08.2023 року до 16.09.2023 року.

Відповідно до довідки ВЛК №98 від 14.09.2023 року, поранення ( травмування) 16.09.2022 року Так, отримано під час безпосередньої участі позивача у бойових діях, під час захисту Батьківщини, травма важкого ступеню. Потребує відпустки за станом здоров`я на 30 днів.

Відпускний квиток свідчить, що позивач був звільнений за станом здоров`я на 30днів з 14.09.2023 року до 13.10.2023 року.

17.10.2023 військовослужбовця ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ВЧ та всіх видів забезпечення на підставі наказу командира ВЧ (по стройовій частині) №294 від 17.10.2023.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не здійснення виплати додаткової винагороди як військовослужбовцю, встановленої Постановою №168 з лютого 2023 року по жовтень 2023 включно, в сумі 100000 грн. за час перебування на лікуванні та у відпустці у зв`язку з пораненням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи у частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказом Міністерства охорони здоров`я №110 від 14.02.2012 затверджено форму 027/0 виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого та Інструкцію щодо її заповнення. Західний реабілітаційний центр позивачу таку виписку за період реабілітації з 15.02.2023 по 01.04.2023 не надав. Центр надав позивачу інформацію (звіт) про проходження цілодобових реабілітаційно-відновлювальних послуг. Довідка з ЄДР свідчить, що Західний реабілітаційний центр - підприємство об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки), яке засновано Національним комітетом спорту інвалідів України, тому правових підстав для виплати позивачу за цей період додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. немає, оскільки позивач не надав суду доказів знаходження в цей період на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався та станом на час розгляду справи воєнний стан продовжує діяти.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ від 08.10.2022 №1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до п.1 Постанови №168 в редакції, яка діє з 21.01.2023 року на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора,у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Водночас, відповідно до вимог пункту 1 Постанови №168, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100000 грн. є необхідним встановлення таких обставин, як, зокрема: - перебування на військовій службі у період дії воєнного стану; - перебування на військовій службі у статусі військовослужбовця Збройних Сил України; - перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманням поранення, пов`язаним із захистом Батьківщини / перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 15.02.2023 по 01.04.2023 позивач проходив реабілітацію в Підприємстві «Західний реабілітаційно-спортивний центр» Національного комітету спорту інвалідів України, що підтверджуємся інформацією (звітом) про проходження реабілітаційно-відновлювальних послуг.

При цьому, як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, перебування позивача з 15.02.2023 по 01.04.2023 у Західному реабілітаційно-спортивному центрі Національного комітету спорту інвалідів України не є підставою для виплати додаткової винагороди, оскільки це підприємство є складовою Національного комітету спорту інвалідів України та не є закладом охорони здоров`я, а підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 та наказу №260 є перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних).

Так, наказом Міністерства охорони здоров`я №№110 від 14.02.2012 затверджено форму 027/0 виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого та Інструкцію щодо її заповнення.

Водночас, Західний реабілітаційний центр позивачу таку виписку за період реабілітації з 15.02.2023 по 01.04.2023 не надав.

Більш того, довідка з ЄДР свідчить, що Західний реабілітаційний центр- підприємство об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки), яке засновано Національним комітетом спорту інвалідів України, тому правових підстав для виплати позивачу за цей період додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. немає.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений права повторно ініціювати дане питання після отримання зазначених вище відповідних документів.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк