Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №400/6567/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6567/25

Головуючий І інстанції: Величко А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту судового рішення - 22.07.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

25.06.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому з 01.01.2023р. по 31.12.2023р. основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023р.;

- зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2023р. по 31.12.2023р. перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023р. для обчисленню посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023р.;

- зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2024р. для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із у рахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому з 01.01.2025р. по 22.05.2025р. основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023р.;

- зобов`язати відповідача здійснити з 01.01.2025р. по 22.05.2025р. перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025р. для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги для оздоровлення, за 2023р., 2024р. та 2025р. без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2023р., 2024р. та 2025р. йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди при звільненні у 2025р. із врахуванням перерахованого грошового забезпечення за 2023р., 2024р. та 2025р., без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової винагороди при звільненні у 2025р. йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023р.-2025р., без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023р.-2025р. йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року із урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2024р.-2025р., без врахуванні розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленої на 1 січня календарного року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2024р.-2025р. йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року із урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період проходження позивачем військової служби нарахування грошового забезпечення протиправно та безпідставно здійснювалося відповідачем у заниженому розмірі, а саме без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу з 01.01.2023р. по 31.12.2023р. основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023р. Зобов`язано відповідача здійснити з 01.01.2023р. по 31.12.2023р. перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023р. для обчисленню посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2024р. Зобов`язано відповідача здійснити з 01.01.2024р. по 31.12.2024р. перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2024р. для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу з 01.01.2025р. по 22.05.2025р. основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025р. Зобов`язано відповідача здійснити з 01.01.2025р. по 22.05.2025р. перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2025р. для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення, за 2023р., 2024р. та 2025р. без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2023р., 2024р. та 2025р. позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року, із урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди при звільненні у 2025р. із врахуванням перерахованого грошового забезпечення за 2023р., 2024р. та 2025р., без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової винагороди при звільненні у 2025р. позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року, із урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023р.-2025р., без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023р.-2025р. позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року, із урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2024р.-2025р., без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2024р.-2025р. позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року, із урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, відповідач 10.09.2025р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просило скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2025р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено дану справу до розгляду в порядку письмового провадження.

03.10.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

06.10.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - старший лейтенант ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з січня 2023р. по 22.05.2025р.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.05.2025р. №147, позивач був виключений зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення військової частини.

У період проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення позивачу відповідачем здійснювалося не у повному обсязі, а саме протягом 2023р.-2025р. при розрахунку розміру його грошового забезпечення посадовий оклад та оклад за військовим званням та, відповідно, додаткові види грошового забезпечення та премія були обчисленні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р. на відповідний тарифний коефіцієнт.

Позивач вважаючи, що має право на виплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р., 01.01.2024р. та 01.01.2025р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи даний позов, суд 1-ї інстанції виходив із обґрунтованості і доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України закріплює право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального і правового захисту, гарантії в економічній, соціальній та політичній сферах щодо сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII.

У відповідності до ст.1 цього Закону, «соціальним захистом військовослужбовців» вважається діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається в залежності від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня, а також вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За змістом п.2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до вказаної Постанови №704 було визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського та старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Окрім цього, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, з-поміж іншого, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

24.02.2018р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою п.4 Постанови №704 викладено в такій редакції:

«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, з 24.02.2018р. змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р.».

Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою п.4 цієї ж Постанови.

На підставі п.4 Постановою №704 в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018р., а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

29.01.2020р. постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким, зокрема, були внесені зміни до п.4 Постанови №704.

Отже, з 29.01.2020р. не підлягають застосуванню зміни до п.4 Постанови №704, внесені п.6 Постанови №103.

Таким чином, відповідно до п.4 Постанови №704 в редакції, яка діяла до внесення змін п.6 Постанови №103, та вимог п.1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020р. мають визначатися саме шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу, правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, врегульовує Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. №2017-III.

Статтею 6 Закону №2017-III передбачено те, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

У відповідності до ч.3 ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. № 966-XIV, прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

При цьому, відповідно до п.п.1 та 3 ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України, порядок встановлення державних стандартів (п.3).

Тобто, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили закону.

У свою чергу, Закони України «Про Державний бюджет на 2021 рік», «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік» не містять застережень щодо застосування в 2021р., 2022р., 2023р., як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018р.

Таким чином, до 01.01.2020р. норми п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р., не входили в суперечність з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

У відповідності до ст.7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, враховуючи, що з 01.01.2020р. положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р. не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 в частині, що не суперечить Законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Тобто, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

На підставі викладеного нормативно-правового регулювання, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, оскільки з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 змінився нормативно-правовий підхід щодо тлумачення норм Постанови №704 та військовослужбовці знову отримали право на збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військове звання, а отже і грошового забезпечення, у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у постановах від 02.08.2022р. у справі №440/6017/21, від 12.09.2022р. у справі №500/1813/21, від 22.09.2022р. у справі №500/3840/21, від 16.11.2022р. у справі №120/648/22-а, від 22.03.2023р. у справі №340/10333/21, від 29.03.2023р. у справі №640/8668/21, від 09.05.2023р. у справі №380/5158/22, від 05.03.2024р. у справі №200/8232/21 Верховний Суд зробив такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

« 1) з 01.01.2020р. п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р. не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, із урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п.4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

3) встановлене положеннями п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від даного правового висновку.

Застосовуючи вказані висновки до обставин цієї справи, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Разом із цим, колегія суддів наголошує на тому, що з 20.05.2023р. (з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023р. №481) базова величина, з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців є незмінною та становить - 1762 грн. Отже, починаючи з 20.05.2023р. Постановою №481 було змінено умови регулювання спірних відносин щодо обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.

За наведених вище обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що згідно із внесеними змінами обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 грн., а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень апеляційним судом установлено, що Постанова №481 вже була предметом оскарження у судових провадженнях №320/29450/24, №320/41449/23 та №320/35573/23.

Так, на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025р., дійсно було визнано протиправним та нечинним п.2 Постанови №481 про внесення змін до п.4 Постанови №704.

Втім, 16.07.2026р. постановою Верховного Суду було скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 18.06.2025р. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасування п.2 Постанови №481 про внесення змін до п.4 Постанови №704 - відмовлено.

Підсумовуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що у період з 20.05.2023р. по 22.05.2025р. правові підстави для застосування п.4 Постанови №704 у редакції, до внесення змін Постановою №481 відсутні, тому відповідач правомірно проводив нарахування і виплату грошового забезпечення на підставі приписів п.4 Постанови №704 у редакції Постанови №481.

Відтак, у даному випадку, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 20.05.2023р. виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 08.09.2025р. у справі №200/4426/24.

Як наслідок, апеляційний суд вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в цій частині.

Що ж стосується інших складових грошового забезпечення позивача за вказаний вище період, зокрема щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, то колегія суддів зазначає, що такі види виплат визначаються із урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зокрема, відповідно до вимог «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (затв. наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. за №260) більшість інших видів грошового забезпечення військовослужбовців нараховуються та виплачуються з врахуванням розміру посадового окладу та (або ж) окладу за військовим званням за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про їх надання:

- щомісячні основні види грошового забезпечення, у тому числі, надбавка за вислугу років (розділ IV Порядку №260);

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення, у тому числі й підвищення посадового окладу (розділ V Порядку №260), надбавка за особливості проходження служби (розділ VІ), надбавка за кваліфікацію (розділ VІІІ), надбавка за кваліфікаційну категорію військовослужбовцям медичного і фармацевтичного складу (розділ ІХ), надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць і фахівців, які залучаються до підготовки рішень і висновків державних експертів з питань таємниць (розділ Х), надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень (розділ ХІ), надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (розділ ХІІ), надбавка за почесні звання (розділ ХІІІ), надбавка за спортивні звання (розділ ХІV), доплата за науковий ступінь та за вчене звання (розділ ХV), премія (розділ ХVI), морська винагорода (розділ ХVІІ) тощо);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення, у тому числі, грошова допомога для оздоровлення (розділ ХХІІІ Порядку №260), виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (розділ ХХIV Порядку №260);

- компенсації за всі невикористанні дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки (п.6 розділу ХХХІ Порядку №260);

- одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби (п.5 розділу ХХХІІ Порядку №260).

За правилами ч.2 ст.15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, також виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Підсумовуючи, колегія суддів вказує, що розмір складових грошового забезпечення залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням

За таких обставин, враховуючи відсутність, у даному випадку, правових підстав для проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 20.05.2023р., підстави для виплати як щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премія), так і одноразових додаткових видів грошового забезпечення, починаючи з 20.05.2023р., виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови №704, - відсутні, адже після 20.05.2023р. застосуванню однозначно підлягає в якості розрахункової величини 1762 грн., яка встановлена п.4 Постанови №704, замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.

Отже, відповідно, доводи апеляційної скарги відповідача є суттєвими та свідчать про часткову невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкового застосування ним норм матеріального права в частині перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 20.05.2023р. по 22.05.2025р., що призвело до невірного вирішення справи у цій частині.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за період з 20.05.2023р. по 22.05.2025р. та прийняти в цій частині нове, яким у задоволенні відповідних позовних вимог - відмовити. В іншій частині заявлених позовних вимог, колегія суддів залишає рішення суду 1-ї інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року в частині задоволення позовних вимог за період з 20.05.2023 року по 22.05.2025 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні відповідних позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 08.09.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко