Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №420/16036/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16036/25

Головуючий І інстанції: Завальнюк І.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 02.09.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

22.05.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку розміру його грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010-2018р.р. без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010-2018р.р. з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після звільнення позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з вимогою перерахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (за 2010-2018р.р.), включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889. Разом із тим, відповідно до листа відповідача позивачу відмовлено в задоволенні заявлених вимог.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Визнано протиправними дії відповідача щодо розрахунку ОСОБА_1 розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010-2018р.р. без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди. Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу розміру грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2010-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 25.09.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача і призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

21.10.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - штаб-сержант ОСОБА_1 з 06.04.2005р. по 13.10.2021р. проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).

У період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалось не в повному обсязі, а саме: у період з 01.01.2010р. по 31.12.2018р. не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася грошове забезпечення в частині матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017р. та грошової допомоги на оздоровлення.

Під час проходження служби відповідач виплатив позивачу суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення за 2010-2018р.р., але без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби в оскаржуваний період, у розмірі, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889.

Позивач звернувся з заявою до відповідача щодо нарахування та виплати не отриманих коштів, які входили до складу допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди та виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889, діючої на час виплати.

Однак, листом від 17.04.2025р. №808/6920 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про те, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з 01.03.2018р., до цього - постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294), наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260 (з 01.03.2018р., до цього - наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008р. №260). У той же час, вищезазначеними керівними документами не передбачена виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Не погоджуючись з вищевказаними діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог і, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального і правового захисту, гарантії в економічній, соціальній та політичній сферах щодо сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII.

У відповідності до ст.1 цього Закону, «соціальним захистом військовослужбовців» вважається діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ст.9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається в залежності від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня, а також вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

При цьому, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені у відповідності до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частиною 1 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ регламентовано, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.

За приписами ч.2 ст.15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям які звільняються зі служби виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною 14 цієї статті також визначено, що військовослужбовцям які не використали щорічну або додаткову відпустку їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

З наведених вище правових норм вбачається, що обрахунок, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби або ж грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки здійснюється виходячи із місячного грошового забезпечення.

За змістом пп.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010р. №889, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у пп.1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) установлено: з 01.04.2013р. - у розмірі, що не перевищує 20% місячного грошового забезпечення; з 01.09.2013р. - у розмірі, що не перевищує 40% місячного грошового забезпечення; з 01.01.2014р. - у розмірі, що не перевищує 60% місячного грошового забезпечення; з 01.04.2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80% місячного грошового забезпечення; з 01.07.2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до п.2 Постанови №889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої п.1 цієї ж Постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Держприкордонслужби та Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання Постанови №889 Міністром оборони України наказом від 15.11.2010р. за №595 було затверджено «Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».

Згідно з п.п.3,4 Інструкції №595, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників), що передбачено п.5 даної Інструкції.

У силу п.п.8,9 Інструкції №595, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Так, 24.10.2016р. наказом Міністра оборони України №550 у відповідності до Постанови №889 було затверджено «Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 15.11.2010 №595.

Пунктом 1 Інструкції №550 встановлено, що вона визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які займають посади в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах і організаціях Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відповідно до п.3 Інструкції №550, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Згідно з п.5 Інструкції №550, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Як передбачено у п.п.8-10 Інструкції №550, грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021р. у справі №825/997/17 звернула увагу, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі №522/2738/17, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

22.09.2010р. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади прийняв Постанову, якою з 01.10.2010р. установив щомісячну додаткову грошову винагороду. Як слідує зі змісту подальших змін до цієї Постанови, перелік військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до п.1 цієї Постанови встановлювалася винагорода, розширено.

Зі змісту Постанови №889 слідує те, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019р. у справі №522/2738/17.

Відповідно до змісту «Положення про Міністерство оборони України» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. №671, у редакції, чинній на час затвердження Інструкції №550), одним з основних завдань Міністерства оборони України як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є встановлення порядку грошового забезпечення.

Зазначене вище повноваження Міністерства оборони України корелює із п.1 Інструкцій №550 та №595.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.

Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.

Враховуючи наведене правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та Постанови №889, а не Інструкцій №595 та №550, про що помилково зазначив апелянт.

Законом №2011-ХІІ також встановлено і право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції №595 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що розрахунок спірних у даній справі виплат повинен проводитися із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Аналогічних правових висновків (які також стосуються правил обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні) дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2020р. у справі №820/3719/18, від 24.03.2020р. у справі №810/2734/17, від 14.07.2020р. у справі №820/1784/17, від 16.10.2020р. у справі №826/4043/16, від 29.12.2020р. у справі 240/1095/20 та інших, які також враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 08.09.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко