Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №420/21141/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21141/26

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

13.07.2026 року від ТОВ “ТАТ ОЙЛ” надійшла заява про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви до суду, в якій заявником зазначено, що 07.07.2026 року ТОВ “ТАТ ОЙЛ” отримало в електронному кабінеті витяг із рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 06.07.2026 за № 566/р/л про припинення дії ліцензій № 02320322202500040, 02320322202501)041, 02320322202500042, 02320322202500039 на право роздрібної торгівлі пальним. При цьому, вважаючи дане рішення протиправним та маючи намір звернутись до суду щодо його скасування, заявник просив забезпечити позов до пред`явлення позовної заяви до суду шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 566/р/л від 06.07.2026 року про припинення дії ліцензій ТОВ “ТАТ ОЙЛ” на право роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

На обґрунтування вказаної заяви послався на необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник покликаються на протиправність рішення щодо припинення дії ліцензій з огляду на процедурні порушення, непропорційність. Заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову завдасть значної та непоправної шкоди, яка буде полягати у невиконанні договірних зобов`язань щодо укладених та діючих тендерних договорів відпуску нафтопродуктів з контрагентами, внаслідок чого можливе виникнення штрафних санкцій (неустойки, пені), необхідність відшкодування збитків (у тому числі упущеної вигоди), одностороннє розірвання договорів, втрата ділової репутації, загроза припинення діяльності підприємства та банкрутства, неможливості забезпечувати виплату заробітної плати, необхідності масового звільнення працівників, виникнення заборгованості із заробітної плати, втрати кваліфікованих кадрів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ” про забезпечення позову - задоволено.

Зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 566/р/л від 06.07.2026 року про припинення дії ліцензій ТОВ “ТАТ ОЙЛ” на право роздрібної торгівлі пальним до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ГУДПС у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при ухваленні оскаржуваної заяви про забезпечення позову до подачі його до суду, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до безпідставного задоволення заяви про забезпечення позову, а тому ухвала про забезпечення позову підлягає скасуванню.

Вказує, що зупиняючи дію рішення про припинення ліцензії, суд першої інстанції фактично надав ТОВ «ТАТ ОЙЛ» можливість здійснювати торгівлю пальним без належного підтвердження відповідності обладнання встановленим стандартам. Це створює загрозу функціонуванню системи електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП) та порушує публічний інтерес держави, що є недопустимим. Крім того, зупинення дії рішення контролюючого органу до подання позову за своїми наслідками є фактично підміною вирішення спору по суті та ухваленням рішення проти суб`єкта владних повноважень до подання самої позовної заяви.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Приймаючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є не є вирішенням спору по суті, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. При цьому, суд посилаючись на правові позиції Верховного Суду, дійшов висновку про можливість вжиття заходів забезпечення позову за умови доведення та документального підтвердження обставин, які б свідчили про можливість настання невідворотних наслідків для господарської діяльності заявника.

Відповідно до вимог ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Приписами ч.1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено шляхом, зокрема, забороною відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Частиною 2 цієї статті визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Приписами статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема, несплати чергового платежу за ліцензію.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом господарської діяльності ТОВ “ТАТ ОЙЛ” є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).

З метою здійснення основного виду своєї господарської діяльності заявник у встановленому порядку отримав від контролюючого органу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, зокрема:

- № 02320322202500040 за адресою місця торгівлі: Вінницька область, Бершадський р-н, село Війтівка, автодорога, Могилів-Подільский-Ямпіль-Бершадь-Умань км, 156+700;

- № 02320322202500042 за адресою місця торгівлі: Вінницька область, Гайсинський р-н, селище Чечельник, вул. Героїв Майдану, 57;

- № 02320322202500039 за адресою місця торгівлі: Вінницька область, Теплицький р-н, селище Теплик, вул. Незалежності, 14-В;

- № 02320322202500041 за адресою місця торгівлі: Вінницька область, Бершадський р-н, село Війтівка, вулиця Соборна, 3.

06.07.2026 ГУ ДПС у Вінницькій області було прийнято рішення № 566/р/л, яким припинено дії вказаних вище ліцензій.

Не погодившись з рішенням контролюючого органу про анулювання ліцензії, ТОВ “ТАТ ОЙЛ” звернулось до суду.

Отже, між сторонами існує спір, переданий на розгляд суду, і цей спір стосується правомірності рішення ДПС про анулювання ліцензій позивача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач, як суб`єкт господарювання позбавлений права фактично був здійснювати діяльність, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, без відповідної ліцензії.

На обґрунтування своїх доводів щодо істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів заявником разом із заявою подано: наказ № 07/26-ОД від 30.06.2026 р. та штатним розписом, затвердженим наказом № 07/26-ОД від 30.06.2026 р., за якими ТОВ “ТАТ ОЙЛ” забезпечує робочі місця та заробітну плату значній кількості працівників – 212 працівників з місячним фондом заробітної плати 4 080954,00 грн.

Також, заявником додано до вказаної заяви господарські договори, зі змісту яких вбачається, що за вищевказаними адресами місця торгівлі - АЗС заявника забезпечують пальним мешканців села Війтівка, селища Чечельник, селища Теплик, місцеві підприємства, фермерські господарства та установи, такі як: Опорний заклад Теплицької селищної ради “Теплицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2”, Відділ освіти та спорту ради Бершадської міської, Комунальне підприємство “Чечельникводоканал” Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області.

Враховуючи, що діяльність ТОВ “ТАТ ОЙЛ” безпосередньо пов`язана із роздрібною торгівлею пальним, відповідно припинення дії ліцензії за своїми наслідками фактично припиняє господарську діяльність ТОВ “ТАТ ОЙЛ”, позаяк дохід отримується ним за рахунок щоденної роздрібної торгівлі пальним, і позивач позбавлений можливості з огляду на матеріально-технічну базу за рахунок іншої діяльності отримати дохід та з нього виконати свої зобов`язання перед працівниками та контрагентами.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, наведені заявником обставини та обрання такого способу забезпечення позову є логічним, а невжиття таких заходів призведе до істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів заявника, у разі задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що підприємством доведено наявність підстав, визначених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, позаяк метою вказаного процесуального рішення є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову.

Зокрема, анулювання ліцензій на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) фактично позбавляє позивача можливості здійснювати господарську діяльність, пов`язану з пальним.

Анулювання ліцензії може призвести до незворотних соціально-економічних наслідків, включно з простоєм, звільненнями та заборгованістю перед контрагентами.

З огляду на це, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання судового рішення в разі задоволення позову по суті, адже до цього моменту позивач може втратити господарські зв`язки, працівників, фінансову стабільність та репутацію на ринку.

Суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Верховний Суд у постановах від 29.07.2026 року у справі № 400/10215/25, 06.04.2023 у справі №300/4615/22 сформував правовий висновок, відповідно до якого анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зав`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому, як вірно наголошено судом першої інстанції, правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у категорії спорів щодо оскарження розпоряджень податкового органу неодноразово була предметом розгляду Верховного Суду у постановах від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі № 440/6755/21, від 21.12.2022 у справі № 160/11995/22, від 31.01.2023 у справі № 140/8709/21, від 22.03.2023 у справі № 380/8301/22.

Крім того, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.

Апеляційний суд зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.

В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є не є вирішенням спору по суті, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Враховуючи зазначені вище норми та обставини цієї справи, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що зупинення дії розпорядження ДПС в частині анулювання ліцензії є співмірним із заявленими вимогами, оскільки негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову не перевищують тих негативних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів.

Також апелянта, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, покликається на правові висновки Верховного Суду, та вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд не врахував відповідних правових висновків.

Суд зазначає, що та обставина, що в іншій справі у забезпеченні позову було відмовлено і Верховний Суд з цим погодився, не означає наявність безумовних підстав для застосування таких заходів у будь-якій іншій справі, в тому числі з подібним предметом спору. Це обґрунтовується тим, що за змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки.

Колегія суддів наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2026 року у справі № 400/10215/25.

Отже, висновки у даній справі сформовані, виходячи з індивідуальних особливостей фактичних обставин саме цієї справи.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та наявність підстав для її задоволення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни ухвали суду 1-ї інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова