Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №420/14733/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14733/25

Головуючий в 1 інстанції: Бабенко Д.А. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі №420/14733/25, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2025 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неврахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, під час обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2023-2024 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2024 рік;

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2023-2024 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, з урахуванням виплачених сум.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі №420/14733/25 набрало законної сили 27.01.2025.

Ухвалою від 13.04.2026 суд встановив судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі №420/14733/25, зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду протягом 30 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

12 травня 2026 року від представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі №420/14733/25.

Із поданого звіту та доданих до нього документів вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснила перерахунок місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 на дату його звільнення з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

За твердженням представника відповідача, для цього до суми місячного посадового окладу позивача в розмірі 2910,00 грн, місячного окладу за військовим званням позивача в розмірі 600,00 грн, надбавки за вислугу років в розмірі 877,50 грн, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 4387,50 грн та премії в розмірі 20611,00 грн додана додаткова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, в розмірі 0,00 грн, що сукупно склало 29436,00 грн.

Як зазначено у поданому звіті, для обрахування грошової компенсації позивачу за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України розділила суму місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 на дату його звільнення з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, в розмірі 29436,00 грн, на 30 та помножила на кількість днів невикористаної щорічної оплачуваної відпустки – 108 днів – що дозволило визначити суму грошової компенсації позивачу в розмірі 105969,60 грн (29436/30*108 = 105969,60).

Представник відповідача зазначає, що для обрахування суми до виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України утримала з вказаного доходу позивача податок з доходів фізичних осіб в розмірі 19074,53 грн, нарахувала компенсацію за утримання податку з доходів фізичних осіб в розмірі 19074,53 грн та утримала військовий збір в розмірі 1589,54 грн (по ставці 1,5%), визначивши суму до виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток в розмірі 104380,06 грн (105969,60 - 19 074,53 + 19 074,53 - 1589,54 = 104380,06).

Представник відповідача звертає увагу суду, що з метою виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2023-2024 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України врахувала, що раніше позивачу така компенсація була виплачена в розмір 104380,06 грн.

Відтак, на переконання представника відповідача, сума до виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2023-2024 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, з урахуванням виплачених сум, склала 0,00 грн (104380,06 - 104380,06 = 0,00).

До суду також надійшли заперечення позивача щодо прийняття поданого звіту, в яких останній просить відмовити у його прийнятті, встановити новий строк для подання звіту та застосувати до керівника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначив, що рішення прямо вказує на необхідність врахування цієї винагороди саме для періодів 2023– 2024 років, коли вона фактично нараховувалася та виплачувалась Позивачу. На переконання представника позивача, відповідача проігнорував посилання в рішенні суду на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.09.2024 в справі №240/32125/23. За твердженням представника позивача, відповідачем створено формальний підхід замість реальної виплати позивачу належних коштів (розрахувала суму компенсації виходячи з грошового забезпечення, де частка додаткової винагороди дорівнює нулю). Як вказує представник позивача, такий розрахунок нічим не відрізняється від початкового (досудового), який і став причиною звернення до суду. Отже, представник позивача вказує, що відновлення порушеного права позивача не відбулося, а відповідачем не показано поважних причин відсутності фактичної виплати на момент подання звіту.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року прийнято звіт Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі №420/14733/25. Завершено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі №420/14733/25.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року – скасувати. Прийняти нову ухвалу, якою: відмовити Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у прийнятті звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі № 420/14733/25. Встановити Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України новий тридцятиденний строк для подання звіту, який підтверджуватиме окремий перерахунок і фактичну виплату компенсації в межах задоволеної частини позову з урахуванням додаткової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував за останньою займаною штатною посадою перед звільненням, та раніше виплачених сум.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що резолютивна частина рішення від 28.10.2025 зобов`язує Відповідача не лише скласти новий розрахунковий документ, а здійснити перерахунок та виплату з урахуванням додаткової винагороди. Слово «врахувати» у контексті цього рішення означає включити фактично виплачену у 2023– 2024 роках винагороду до розрахункової величини, а не додати до незмінної бази нульове значення.

Вказує, що у звіті Відповідач використав усі 108 днів одним масивом. Натомість рішенням від 28.10.2025 позов задоволено лише щодо основної відпустки за 2023– 2024 роки та додаткової відпустки УБД за 2024 рік; щодо 2025 року в позові відмовлено. Звіт не містить: окремої кількості днів за кожним задоволеним періодом; суми додаткової винагороди, застосованої до відпусток 2023 та 2024 років; окремого розрахунку компенсації додаткової відпустки УБД за 2024 рік; порівняння належної та фактично виплаченої суми саме в межах задоволеної частини позову. Отже, на думку апелянта, суд прийняв звіт, який не дає можливості встановити виконання резолютивної частини рішення в її точних часових і предметних межах.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що відповідачем проведено перерахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2023-2024 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”. Суд також зазначив, що питання правильності визначення відповідачем складових місячного грошового забезпечення під час виконання рішення фактично стосується правильності проведеного перерахунку, а не питання виконання чи невиконання судового рішення. Інститут судового контролю, передбачений статтею 382-3 КАС України, не надає суду повноважень повторно вирішувати спір по суті або перевіряти правильність здійснених відповідачем розрахунків поза межами встановлення факту виконання рішення суду.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Статтею 382 КАС України передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частини 1статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частинами 2, 3статті 382 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина до Державного бюджету України.

Так, рішенням визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неврахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, під час обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2023-2024 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2024 рік;

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2023-2024 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток за 2023-2024 роки та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2024 рік, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

За наслідком такого перерахунку відповідачем визначено загальний розмір належної позивачу компенсації, після чого із врахуванням сум, які вже були фактично виплачені позивачу при звільненні, встановлено відсутність різниці, що підлягає додатковій виплаті.

При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 12.02.2025, а згідно з особовими картками на грошове забезпечення у місяці звільнення щомісячна додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

З доводів апеляційної скарги та заперечень позивач на звіт військової частини вбачається, що фактично позивач не погоджується з визначення відповідачем складових місячного грошового забезпечення під час виконання рішення. Однак, на переконання апеляційного суду, таке питання фактично стосується правильності проведеного перерахунку, а не питання виконання чи невиконання судового рішення.

Колегія суддів наголошує, що інститут судового контролю, передбачений статтею 382-3 КАС України, не надає суду повноважень повторно вирішувати спір по суті або перевіряти правильність здійснених відповідачем розрахунків поза межами встановлення факту виконання рішення суду.

Так, відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

За нормами частини другої статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У зазначеній вище нормі процесуального кодексу (ст. 382 КАС України), законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Враховуючи наведене, за наслідками розгляду звіту Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виконання судового рішення, суд першої інстанції мав підстави для висновку про наявність підстав для постановлення ухвали про прийняття цього звіту.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни ухвали суду 1-ї інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова