Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №420/7780/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7780/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року, прийняте у складі суду судді Попова В.Ф. в місті Одеса, за адміністративним позовом Державного реєстратора Володарської селищної ради Київської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства “Національні інформаційні системи” про визнання протиправними та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Державний реєстратор Володарської селищної ради Київської області ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Державного підприємства “Національні інформаційні системи”, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 29 жовтня 2025 року № 2917/5 “Про задоволення скарги” в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Володарської селищної ради Київської області ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 07 листопада 2025 року № 3041/5 “Про задоволення скарги” в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Володарської селищної ради Київської області ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 31 грудня 2025 року № 3667/5 “Про задоволення скарги” в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Володарської селищної ради Київської області ОСОБА_1 ;

- відновити становище, яке існувало до порушення (до видання оскаржуваних Наказів Міністерства юстиції України від 29 жовтня 2025 року № 2917/5, від 07 листопада 2025 року № 3041/5 та від 31 грудня 2025 року № 3667/5), шляхом зобов`язання Державного підприємства “Національні інформаційні системи” (покладення на нього обов`язку) негайно поновити (надати) державному реєстратору Володарської селищної ради Київської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправними та скасовано Накази Міністерства юстиції України: від 29 жовтня 2025 року № 2917/5 “Про задоволення скарги” в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Володарської селищної ради Київської області Суханову Дмитру Миколайовичу; від 07 листопада 2025 року № 3041/5 “Про задоволення скарги” в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Володарської селищної ради Київської області Суханову Дмитру Миколайовичу; від 31 грудня 2025 року № 3667/5 “Про задоволення скарги” в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Володарської селищної ради Київської області Суханову Дмитру Миколайовичу. Зобов`язано Державне підприємство “Національні інформаційні системи” поновити (надати) державному реєстратору Володарської селищної ради Київської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі..

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що терміни розгляду скарг Міністерством юстиції України не впливають на встановлення факту та характеру порушень з боку державних реєстраторів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно так само і не нівелюють виявлення таких порушень у зазначеній сфері, не впливають на оцінку правомірності оскаржуваних рішень, при цьому за результатами розгляду скарги скарг у сфері державної реєстрації не може бути прийнято рішення у вигляді скарг закриття провадження. Апелянт вказує, що Міністерством юстиції України, своєчасно повідомлено позивача, про час і місце розгляду скарги шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту, а також, здійснено усі інші можливі дії щодо повідомлення про засідання Колегії. Також апелянт вказує на дискреційність повноважень Міністерства юстиції України при розгляді скарги у сфері державної реєстрації, а тому вважає, що враховуючи встановлені факти грубих порушень законодавства у сфері державної реєстрації застосований до позивача захід відповідальності у повній мірі відповідає принципам законності, обґрунтованості, пропорційності та співмірності.

Позивач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, І. СТОВ «Любарецьке» мало в користуванні на правах оренди 92 земельних ділянки сільськогосподарського призначення, які на підставі договорів передали в суборенду ФГ «Праце-люб», які були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Сухановим Д.М.

05 вересня 2025 року СТОВ «Любарецьке» звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою № 727 на рішення державного реєстратора Володарської селищної ради Київської області Суханова Д.М. від 17.08.2025 року щодо реєстрації договорів суборенди земельних ділянок. Скаржник вважав оскаржувані рішення незаконними, оскільки вони прийняті на підставі, зокрема, договору суборенди, який містить підроблений підпис директора СТОВ «Любарецьке», та за відсутності письмових згод власників земельних ділянок на передачу земельних ділянок в суборенду.

Міністерством юстиції України розгляд вищевказаної скарги було призначено на 30 вересня 2025 року, про що було сформовано відповідне оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Повідомлення ОСОБА_1 про розгляд скарги здійснювалося шляхом направлення листа від 12.09.2025 року на загальну електронну адресу Володарської селищної ради (volrada@volodarska-gromada.gov.ua), а також шляхом складання посадовою особою Міністерства юстиції України телефонограми від 12.09.2025 року о 09:32 год. У вказаній Телефонограмі зазначено, що повідомлення було здійснено за номером телефону НОМЕР_1 та прийнято особисто ОСОБА_1

30 вересня 2025 року відбулося засідання Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг за результатами якого було складено Висновок від 30.09.2025 року.

У мотивувальній частині Висновку Колегія прямо відхилила доводи скаржника щодо підробки підписів та наданий ним Висновок почеркознавчого дослідження № 53/25. Водночас, у мотивувальній частині Висновку Колегія зазначила, що відповідно до умов договорів оренди землі, укладених між власниками земельних ділянок та СТОВ «Любарецьке», передача орендованої земельної ділянки в суборенду можлива виключно за письмовою згодою орендодавця. Колегія дійшла висновку, що за відсутності документів, які б підтверджували надання власниками письмової згоди на передачу ділянок в суборенду, державний реєстратор Суханов Д.М. прийняв рішення з порушенням пункту 2 частини 3 статті 10, пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». На підставі цього, Колегія рекомендувала Міністерству юстиції України скаргу задовольнити частково: низку рішень державного реєстратора ОСОБА_1 анулювати, анулювати йому доступ до ДРРП, а в іншій частині вимог (щодо іншої групи рішень Позивача, які визнані законними) - відмовити.

На підставі зазначеного Висновку Колегії, Міністерством юстиції України було видано Наказ Міністерства юстиції України від 29 жовтня 2025 року № 2917/5 «Про задоволення скарги», яким вирішено:

1. Скаргу СТОВ «Любарецьке» від 05.09.2025 № 727 задовольнити частково.

2. Визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати низку рішень державного реєстратора Володарської селищної ради Суханова Д.М. від 12.07.2025 року та 14.07.2025 року.

3. Анулювати доступ державному реєстратору Володарської селищної ради ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. У частині рішень державного реєстратора Володарської селищної ради Суханова Дмитра Миколайовича від 12.07.2025 року та 14.07.2025 року (згідно наведеного у наказі переліку) відмовити у задоволенні скарги, оскільки рішення відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав.

ІІ. 05 вересня 2025 року ТОВ «АФ «Київська» звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою б/н на дії державного реєстратора Володарської селищної ради Київської області Суханова Дмитра Миколайовича.

Предметом оскарження стали рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділів), прийняті державним реєстратором Сухановим Д.М. 17.08.2025 року, на підставі яких до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено записи про право суборенди групи земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Скаржник (ТОВ «АФ «Київська»), який є первісним Орендарем вказаних земельних ділянок (зокрема, за договорами оренди з громадянами-власниками), за відсутності письмової згоди власників земельних ділянок (орендодавців), також оговори суборенди містять підроблений підпис директора ТОВ «АФ «Київська», на підтвердження чого скаржником було замовлено та долучено до матеріалів скарги Висновок спеціаліста за результатами проведення почеркознавчого дослідження № 54/25 від 24.09.2025 року (складений ТОВ «Центр судових експертиз «НОРМА»).

Міністерством юстиції України розгляд вищевказаної скарги було призначено на 30 вересня 2025 року, про що було сформовано відповідне Оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням: https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegii-ministerstva-yustitsii-ukraini-30-veresnya-2025-roku.

Міністерством юстиції України було направлено електронний лист від 12.09.2025 року на загальну електронну адресу Володарської селищної ради (volrada@volodarska-gromada.gov.ua), а також складено Телефонограму від 12.09.2025 року за номером телефону НОМЕР_1 та нібито прийнято особисто ОСОБА_1

30 вересня 2025 року відбулося засідання Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг, за результатами якого було складено висновок де зазначено, що відповідно до умов договорів оренди землі, укладених між власниками та ТОВ «АФ «Київська», передача ділянок в суборенду можлива виключно за письмовою згодою орендодавця. Колегія дійшла висновку, що за відсутності документів, які б підтверджували надання власниками письмової згоди, державний реєстратор Суханов Д.М. прийняв рішення з порушенням пункту 2 частини 3 статті 10 та пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Колегія рекомендувала Міністерству юстиції України скаргу задовольнити частково: низку рішень державного реєстратора ОСОБА_1 анулювати, анулювати йому доступ до ДРРП, а в іншій частині (щодо іншої групи рішень Позивача) - відмовити.

На підставі зазначеного Висновку Колегії, Міністерством юстиції України було видано Наказ від 07 листопада 2025 року № 3041/5 «Про задоволення скарги», яким вирішено:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Київська» від 05.09.2025 задовольнити частково.

2. Визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати низку рішень державного реєстратора Володарської селищної ради Суханова Дмитра Миколайовича від 17.08.2025 року.

3. Анулювати доступ державному реєстратору Володарської селищної ради ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. У частині рішень державного реєстратора Володарської селищної ради Суханова Дмитра Миколайовича від 17.08.2025 року (згідно наведеного у наказі переліку) відмовити у задоволенні скарги, оскільки рішення відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав.

ІІІ. 12 вересня 2025 року ТОВ «ДРУЖБА-М» звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою № 12/09-1 на дії та рішення державного реєстратора Володарської селищної ради Київської області Суханова Дмитра Миколайовича. Вказана скарга була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.09.2025 року за реєстраційним № СК-3596-25.

ТОВ «ДРУЖБА-М», який є первісним Орендарем, обґрунтовував свою скаргу тим, що державна реєстрація суборенди земельних ділянок була проведена всупереч умовам основних договорів оренди без письмової згоди орендодавців (власників). Також скаржник посилався на наявність певних технічних помилок у площах земельних ділянок, які вказані у документах.

Міністерством юстиції України розгляд скарги було призначено на 07 жовтня 2025 року, про що було сформовано відповідне Оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням: https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegiiministerstva-yustitsii-ukraini-07-jovtnya-2025-roku.

Повідомлення Позивача про розгляд даної скарги здійснювалося шляхом направлення електронного листа від 19.09.2025 року на загальні електронні адреси Володарської селищної ради (volrada@volodarskagromada.gov.ua, volodarka_cnap@ukr.net), а також шляхом складання Телефонограми від 19.09.2025 року об 11:55 год. за номером телефону +38 050 715 80 36.

За результатами розгляду скарги 07.10.2025 року було складено Висновок Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг

У мотивувальній же частині Висновку Колегія зазначила, що за відсутності документів, які б підтверджували надання власниками письмової згоди на суборенду, а також з огляду на допущені неточності щодо площ земельних ділянок, державний реєстратор Суханов Д.М. прийняв рішення з порушенням загальних засад державної реєстрації прав, визначеної пунктами 1, 4 частини першої статті 3, за наявності підстави для залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, визначеної пунктом 1 частини першої статті 23, а також за наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав, визначених пунктами 4, 8 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Колегія рекомендувала скаргу задовольнити частково: низку рішень державного реєстратора ОСОБА_1 анулювати, анулювати йому доступ до ДРРП, а в іншій частині (щодо іншої групи рішень Позивача) – відмовити.

На підставі зазначеного Висновку Колегії, Міністерством юстиції України було видано Наказ від 31 грудня 2025 року № 3667/5 «Про задоволення скарги», відповідно до якого:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРУЖБА-М» від 12.09.2025 № 12/09-1 задовольнити частково.

2. Визнати прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати низку рішень державного реєстратора Володарської селищної ради Київської області Суханова Дмитра Миколайовича від 26.07.2025, 27.07.2025, 30.07.2025 та 31.07.2025 року.

3. Анулювати доступ державному реєстратору Володарської селищної ради Київської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. В іншій частині вимог відмовити.

Виконання всіх оскаржуваних наказів покладено на Офіс протидії рейдерству, а виконання пункту 3 наказів покладено на державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Позивач вважає оскаржувані Накази Міністерства юстиції України в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень припустився грубих порушень встановленої процедури розгляду скарг, позбавив позивача права на участь у розгляді та надання пояснень, а також застосував найсуворіший захід реагування без належної мотивації та без урахування приватноправового характеру спору між учасниками реєстраційних дій.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952- IV (далі – Закон № 1952 - IV).

Частиною першою статті 37 Закону № 1952 - IV передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону № 1952 - IV скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження. У разі неможливості розгляду в місячний строк, встановлюється необхідний строк, про що повідомляється особі. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів.

Як встановлено судом, скарга ТОВ «ДРУЖБА-М» була зареєстрована в Мін`юсті 12.09.2025 року, проте Наказ № 3667/5 був прийнятий лише 31.12.2025 року (тобто через понад 110 днів).

Скарги СТОВ «Любарецьке» та ТОВ «АФ «Київська» були зареєстровані 05.09.2025 року, а відповідні Накази прийняті 29.10.2025 та 07.11.2025 року відповідно.

Таким чином, встановлений ч. 5 ст. 37 Закону № 1952-IV граничний 45-денний строк розгляду скарг був порушений відповідачем (розгляд тривав від 54 до 110 днів). Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначене свідчить, що в порушення приписів ст. 37 Закону № 1952, відповідачем здійснено розгляд скарг зі значним порушенням визначеного статтею строку. Натомість, апеляційний суд вважає, що саме по собі порушення Міністерством юстиції України строку розгляду скарги у сфері державної реєстрації не є безумовною підставою для скасування прийнятого за результатами розгляду наказу.

Щодо процедури повідомлення позивача про розгляд скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1150) затверджений Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі – Порядок № 1128, застосовується в редакції чинній на момент розгляду скарги).

Пунктом 8 Порядку № 1128 передбачено, що у разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Пунктом 10 Порядку № 1128 передбачено, що для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел). Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Пунктом 12 Порядку № 1128 у редакції чинній на час прийняття спірного рішення, матеріали скарги у сфері державної реєстрації надаються заінтересованим особам за їх клопотанням для ознайомлення та/або фотографування. Якщо таке клопотання заявлено під час засідання колегії (крім випадку проведення засідання під час воєнного стану), колегія відкладає розгляд скарги на строк, необхідний для ознайомлення з відповідними матеріалами, але не більш як на одну годину.

Під час воєнного стану заінтересована особа має право заявити клопотання про надіслання їй матеріалів скарги в електронній формі на адресу електронної пошти. Мін`юст чи відповідний територіальний орган забезпечує надіслання таких матеріалів протягом трьох робочих днів після отримання клопотання.

Заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

Системний аналіз вищенаведених приписів законодавства приводить суд до висновку, що законодавець наділяє Комісію певною альтернативою, при обранні способу повідомлення осіб про розгляд скарги по суті, з метою забезпечення їх права на подачу заперечень, пояснень та клопотань.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оголошення які були розміщені на офіційному веб-сайті Мін`юсту та направлення повідомлення на електронну адресу Володарської селищної ради (volrada@volodarska-gromada.gov.ua), не є належним повідомленням саме позивача, який має власну електронну адресу, за умови відсутності доказів, що Суд Володарська селищна рада повідомила позивача.

Крім того, позивач спростовує надходження до нього телефонограми, та зазначає, що відповідачу достеменно відома його електронна адреса, без наявності якої було неможливим отримання дозволу на такі діяльність.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі № 460/3137/20, зазначив, що запрошення має на меті не лише формально проінформувати особу, але й забезпечити їй реальну можливість надати пояснення, тому таке неповідомлення не може вважатися формальним порушенням.

Отже, внаслідок наведених обставин, позивач був позбавлений фундаментального права бути вислуханим (надати пояснення до прийняття рішення), що суперечить ст. 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та є суттєвим порушенням процедури.

Крім того, Висновок Центральної Колегії, який став підставою для видання Наказу від 31.12.2025 № 3667/5, не містить підписів двох членів Колегії (О. Лук`янчикова та ОСОБА_2 ). Витяг з протоколу засідання також не підтверджує факт їхнього голосування. Принцип належного урядування виключає можливість прийняття рішення суб`єкта владних повноважень на підставі висновку, який внаслідок відсутності всіх необхідних реквізитів фактично не має юридичної сили.

Надаючи правову оцінку доводам апелянта в частині дискреційності повноважень Міністерства юстиції України при розгляді скарги у сфері державної реєстрації, колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційний суд враховує, що при прийнятті рішення про анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав відповідно до Закону №1952-IV, Міністерство юстиції України повинно встановити не тільки наявність у діях державного реєстратора одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а і вказати зв`язок між подією недотримання державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав та порушенням прав фізичної або юридичної особи.

Також слід зауважити, що застосування певного виду стягнення, передбаченого статтею 37-1 Закону №1952-ІV повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності, оскільки наслідки негайного виконання рішення про обмеження доступу впливають на професійну діяльність державних реєстраторів, робота яких безпосередньо залежить від можливості мати такий доступ.

Тому, визначаючи вид стягнення, відповідач повинен урахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

Таким чином, у разі виявлення порушень законодавства у сфері державної реєстрації перший відповідач розглядає питання відповідальності суб`єкта у сфері державної реєстрації та приймає рішення про застосування до санкцій. При застосуванні санкцій перший відповідач повинен дотримуватися принципів недискримінації та пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

В свою чергу, обов`язковість дотримання принципу пропорційності зумовлює обов`язок суб`єкта владних повноважень, при визначенні розміру санкції, обґрунтовувати в своєму рішенні ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та його небезпечність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2023 у справі №640/16809/20.

Колегія суддів ураховує наявність у відповідача дискреції в питаннях визначення певного виду санкцій, проте наголошує, що такі рішення мають прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів.

За матеріалами справи вбачається, що зареєстровані позивачем права стосувалися похідного строкового права (суборенди), а не відчуження майна чи позбавлення права власності. Усі реєстраційні дії здійснювалися на підставі договорів, підписаних сторонами, де в п. 2.4 містилося письмове застереження про наявність згоди орендодавця. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 1952-IV, відповідальність за достовірність відомостей у документах покладається на заявника.

Власники земельних ділянок із скаргами до Мін`юсту не зверталися. Скаржники СТОВ «Любарецьке», ТОВ «АФ «Київська», ТОВ «ДРУЖБА-М» будучи орендарями земельних ділянок передали їх в суборенду інших особам, про що уклали договори та подали їх на реєстрацію до державного реєстратора – позивача у цій справі. Після державної реєстрації, скаржники, змінивши свої наміри щодо передачі землі в суборенду, будучи стороною зареєстрованих договорів, подали скарги на рішення щодо їх реєстрації з підстав порушення прав власників. При цьом,у будь-яких повноважень щодо представлення інтересів власників земельних ділянок вони не мають.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, аналіз всіх встановлених обставин справи дає суду підстави для висновку, що фактично між СТОВ «Любарецьке», ТОВ «АФ «Київська», ТОВ «ДРУЖБА-М» та суборендарями виник цивільно-правовий спір відносно укладених договорів суборенди, який підлягає вирішенню в судовому порядку, а не шляхом подання скарг на дії та рішення державного реєстратора.

Колегія суддів наголошує, що стаття 37-1 Закону №1952-ІV не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Проте застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності, оскільки наслідки негайного виконання рішення про обмеження доступу впливають на професійну діяльність державних реєстраторів, робота яких безпосередньо залежить від можливості мати такий доступ.

Відповідно до принципу пропорційності (ч. 2 ст. 2 КАС України, ст. 12 Закону України «Про адміністративну процедуру»), орган влади повинен обрати найменш обтяжливий захід, який є достатнім для досягнення мети. В свою чергу, відповідач в оскаржуваних наказах не навів жодного обґрунтування, чому тимчасове блокування доступу або направлення реєстратора на підвищення кваліфікації були б неефективним.

Отже, не заперечуючи дискреційність повноважень відповідача, колегія суддів зазначає, що застосоване відповідачем до позивача стягнення у вигляді безстрокового анулювання доступу до Державного реєстру не відповідає принципам обґрунтованості та пропорційності, встановленим ч.2 ст. 2 КАС України.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року за адміністративним позовом Державного реєстратора Володарської селищної ради Київської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства “Національні інформаційні системи” про визнання протиправними та скасування наказу – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька