Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №420/15361/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15361/26

Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,

повний текст судового рішення

складено 26.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року про закриття провадження у справі № 420/15361/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 "Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 07 серпня 2025 року без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 "Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року суд закрив провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянтка зазначила, що в даних правовідносинах хоча суб`єктний склад однаковий (однаковий позивач та відповідач), предмет та підстави позову не є тотожним в контексті застосування іншої правової підстави та іншого матеріально-правового регулювання, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі. А саме, якщо у справі № 420/14452/25 оскаржувались правовідносини, що стосувались права позивачки на перерахунок її пенсії з 01.02.2022 та з 01.02.2023 років на підставі довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023 відповідно, то у цій справі правовідносини стосуються виплати пенсії без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу. Так, відповідач зазначив, що з аналізу позовних вимог та змісту рішення суду № 420/14452/25, на виконання якого Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснило перерахунок пенсії позивачки та почало виплачувати пенсію, вбачається, що відповідачем застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. На переконання відповідача, питання щодо виплати пенсії вже були вирішені у судовому порядку, а спір у цій справі фактично виник у зв?язку з невиконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області обов?язку щодо здійснення виплати пенсії, а адміністративний позов спрямований на захист прав позивачки, які вона вважає порушеними внаслідок бездіяльності відповідача щодо невиконання судового рішення та невиплати пенсії в повному обсязі. Тому відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивачка у випадку незгоди із рішеннями, діями або бездіяльністю відповідача має встановлене законом право в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції відповідну заяву. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Тому відповідач просить ухвалу суду від 26.06.2026 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивачки – без задоволення.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в межах даної позовної заяви позивачкою заявлено такі вимоги:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 "Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 07 серпня 2025 року без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 "Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Підставами для звернення до суду з цим позовом позивачка визначила те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області проводить їй виплату перерахованої згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/14452/25 від 07.07.2025 пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Тобто, із наведених вище обставин слідує, що спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку із неналежним, на думку позивачки, виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/14452/25.

Закриваючи провадження суд першої інстанції зробив висновок, що заявлені позовні вимоги прямо стосуються порядку виконання вже ухваленого судового рішення у справі № 420/14452/25. Суд наголосив, що між сторонами не виникло нового предмета спору та не сформувалися нові правовідносини. Спірні дії відповідача щодо застосування механізму виплат, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», вчиняються суб`єктом владних повноважень виключно в межах процедури виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі № 420/14452/25.

Здійснюючи перегляд в апеляційному порядку процесуального питання щодо закриття провадження у справі в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

З метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, законодавець установив правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому адміністративному суді.

Наведеними вище нормами установлено імперативний обов`язок суду відмовити у відкритті провадження у справі у випадку встановлення, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Умовами за наявності яких можливе застосування вищевказаної підстави для відмови у відкритті провадження є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження у справі); набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Неможливість повторного розгляду справи за відсутності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть повторно заявляти в суді аналогічні позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Закриття провадження у справі у даному випадку можливе лише за умови, що постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, постановлена за позовом, який є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елемента не перешкоджає ініціюванню заінтересованій особі у звертатися до суду з позовом за захистом прав свобод та охоронюваних законом інтересів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю ідентичні за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж самі позовні вимоги та з тих самих підстав.

Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України є одночасна сукупність наступних умов:

- тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають);

- наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи;

- набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Надаючи оцінку тому, чи є тотожними вимоги заявлені у цій справі, до тих, що були розглянуті у справі № 420/14452/25, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Предметом спору в справі № 420/14452/25 були дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови позивачці в проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі оновлених довідок.

Натомість, предметом даного спору є дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати пенсії позивачці з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Дослідивши зміст рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі № 420/14452/25 колегія суддів вказує, що названим судовим актом не вирішувалось питання правомірності виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії з урахуванням/без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Відтак, за наслідком порівняльного аналізу справи № 420/14452/25 із цією справою суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що даний позов не є тотожним по відношенню до того, який розглядався у межах справи № 420/14452/25, оскільки вони мають різні предмети та підстави.

З огляду на вказане, висновок Одеського окружного адміністративного суду про тотожність спорів є неправильним.

Фактично суд першої інстанції вдався до надмірного узагальнення, трактуючи оскарження будь-яких обмежень при виплаті пенсії як питання порядку виконання попередніх рішень.

Проте, застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області під час виплати позивачці перерахованої пенсії постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 є самостійною підставою для звернення з цим позовом, яка не була предметом дослідження у справі № 420/14452/25, а тому позивачка має право на розгляд цієї вимоги по суті в межах нового позовного провадження.

Вказуючи на наявність раніше ухваленого судового рішення між тими самими сторонами окружний адміністративний суд не проаналізував критерії тотожності та фактично підмінив їх міркуванням про існування пов`язаного судового рішення.

Сам факт наявності попереднього рішення між тими самими сторонами не може виключати можливість виникнення нових вимог, що виникли після його ухвалення й стосується іншого об`єкта порушення (виплата/невиплата пенсії, або виплата у меншому розмірі).

Суд першої інстанції також вважає, що позивачка повинна звертатись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 420/14452/25 застосувавши правовий підхід, згідно із яким не можна змусити виконувати попереднє рішення шляхом ухвалення нового рішення.

Однак, колегія суддів уважає такий підхід надто формалізованим та таким, що не відповідає природі заявлених вимог.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у справі № 420/14452/25 не містить висновку про необхідність виплати позивачці пенсії без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Вказівка суду першої інстанції на необхідність застосування механізмів судового контролю, передбачених положеннями статей 382, 383 КАС України, може вважатися обґрунтованою у ситуації, коли триває чи оскаржується сам процес виконання тієї дії, яку визначено у рішенні. У випадку ж після формального виконання судового рішення, тобто, в даному випадку, здійснення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки Територіального медичного об`єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Одеській області № 33/36-244 від 25.05.2021, виникає окрема дія, яка полягає у виплаті вже нарахованої пенсії із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, що є іншим об`єктом спірних відносин, який має розглядатися в самостійному позові.

Ототожнення такого позову з повторним зобов`язанням виконати попереднє судове рішення спотворює зміст вимог позивачки та позбавляє ефективного способу захисту порушеного права.

Вказуючи про те, що спірні правовідносини перейшли до стадії виконання судового рішення окружним адміністративним судом не враховано, що виконання судового рішення може породжувати нові рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які також можуть бути протиправними та підлягати окремому судовому оскарженню, якщо вони виходять за межі визначеного законодавством механізму виконання вже встановлених судом зобов`язань.

Правовий підхід, згідно із яким не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового рішення, не підлягає формальному застосуванню до ситуації, коли новий позов спрямований не на повторне зобов`язання виконати попередні рішення як такі, а на захист іншого права, що виникло після його виконання у частині щодо перерахунку та виплати пенсії без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, тобто права на отримання пенсії у розмірі, який, на думку позивачки, визначено відповідачем із застосуванням названого підзаконного нормативно-правового акту, правомірність якого є предметом спору у цій справі.

Це якісно інші правовідносини, інший предмет із самостійною підставою позову.

Отже, закривши провадження суд першої інстанції позбавив позивачку можливості вирішити питання наявності підстав для фактичної виплати пенсії у повному розмірі.

Надмірний формалізм під час визначення судами предмета та підстав позову нівелює принцип обов`язковості судового рішення, а також призводить до порушення права на справедливий суд у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Право особи на оскарження нових актів, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що виникли у зв`язку з виконанням попереднього судового рішення, є невід`ємною складовою права на доступ до правосуддя. Ухилення суду від розгляду позовних вимог по суті, обґрунтовуючи це лише необхідністю застосування механізмів судового контролю, передбачених статтями 382, 383 КАС України, позбавляє позивачку можливості повного відновлення порушеного, на її думку, права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй усталеній практиці зазначає, що право на суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система допускала, щоб остаточне й обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання судового рішення має розглядатися як складова «судового розгляду» для цілей статті 6 Конвенції (рішення у справах «Горнсбі проти Греції», заява № 18357/91, пункт 40; «Бурдов проти Росії (№ 2)», заява № 33509/04, пункт 65).

Практика ЄСПЛ виходить із того, що право доступу до суду має бути практичним та ефективним, а не теоретичним чи ілюзорним (рішення у справі «Белле проти Франції», заява № 23805/94, пункти 36 - 38). Надмірний формалізм у застосуванні процесуальних вимог (зокрема, щодо ототожнення нового позову з процедурою судового контролю за виконанням рішення) може покласти на особу непропорційний тягар і позбавити її можливості отримати розгляд заявленої вимоги по суті (рішення у справі «Шестопалова проти України», заява № 55339/07, пункти 16, 23-24).

Суди повинні уникати такого тлумачення процесуальних норм, яке фактично заперечує право особи на судову перевірку нових рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень лише через їхній формальний зв`язок із процесом виконання попереднього рішення.

З огляду на це, у разі, коли суб`єкт владних повноважень після вчинення дій на виконання судового рішення застосовує нову нормативну підставу (зокрема, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821), правомірність якої не була предметом попереднього судового розгляду, суд має розрізняти питання технічного виконання рішення та виникнення самостійного нового предмета адміністративного спору.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на невідповідність висновків суду обставинам справи, та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 311, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року про закриття провадження у справі № 420/15361/26 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року про закриття провадження у справі № 420/15361/26 - скасувати.

Справу № 420/15361/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко