Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №522/24686/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/24686/25

Перша інстанція: суддя Абухін Р. Д.,

повний текст судового рішення

складено 15.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2026 року у справі № 522/24686/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання дій інспектора з паркування Кожушняка Сергія Валентиновича незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ОДП № 3011814.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2026 року позов ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, суд задовольнив частково. Скасував постанову про накладення адміністративного стягнення серії ОДП № 3011814 від 11.08.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі в розмірі 340 грн 00 коп. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрив у зв?язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. В іншій частині позовних вимог суд відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605, 60 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради подав апеляційну скаргу.

Апелянт вказав, що самі по собі твердження про неналежне розташування дорожнього знака не спростовують факту вчинення правопорушення. При цьому, водій не має права самостійно оцінювати законність встановлення дорожнього знака та ігнорувати його вимоги. На думку апелянта, відсутність висновків компетентних органів щодо невідповідності дорожнього знака нормативним вимогам свідчить про обов`язковість виконання його вимог, а матеріали фотофіксації є належним доказом наявності дорожнього знака та факту вчиненого правопорушення. На думку апелянта, суд фактично ототожнив твердження позивача щодо нібито недостатньої видимості дорожнього знаку з відсутністю події адміністративного правопорушення, що суперечить положенням ст. 247 КУпАП. При цьому висновок про недостатню видимість дорожнього знаку ґрунтується виключно на суб?єктивній оцінці окремих фотознімків, наданих позивачем.

З огляду на вказане, відповідач просить суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач своїм правом на надання відзиву скористався. ОСОБА_1 зауважив, що оскільки знак не був видимий на відстані не менше ніж 100 метрів за напрямком руху через перешкоди у вигляді зелених насаджень, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею КУпАП, оскільки умислу чи необережності на порушення правил зупинки / стоянки він не мав через об?єктивну неможливість дізнатися про дію заборони. Позивач вважає, що адміністративна відповідальність можливі тільки при наявності складу правопорушення. Якщо знак встановлений неправильно, складу правопорушення немає. Водій не може виконати вимогу, яку не можна побачити. В такому разі в діях водія відсутній умисел, а штраф є протиправним. Тому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вжиття судом заходів повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, дійшов наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 03 листопада 2025 року о 14:07 год за адресою: м. Одеса, площа Соборна, 3 інспектором з паркування Кожушняком Сергієм Валентиновичем складено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП № 3011814, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, адже водій транспортного засобу Hyundai Santa Fe, номерний знак НОМЕР_1 , 03.11.2025 о 14:06 за адресою: м. Одеса, площа Соборна, 3, здійснив зупинку, стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, адже позивач здійснив зупинку транспортного засобу, не будучи обізнаним про наявність дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», який був прикритий гілками з листками дерева.

Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 3.34 розділу 33 ПДР визначено заборонний знак «Зупинку заборонено», відповідно до якого забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 поширюється від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.

Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Зона дії знаків може бути зменшена: для знаків 3.34-3.37 - табличкою 7.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці їх зони дії дублюючих знаків 3.34-3.37 з табличкою 7.2.3.

У пункті п. 1.10 ПДР наведені визначення термінів, що наведені у цих Правилах, які мають таке значення, зокрема, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Поряд з цим, стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил зупинки, стоянки тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Колегія суддів вважає правильними висновки місцевого суду про неможливість притягнення позивача до відповідальності через те, що дорожній знак йому видно не було.

Так, відповідно до п. 8.2-1 ПДР дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Аналізуючи фотознімки, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, колегія суддів вважає, що дорожній знак був закритий гілками дерев, що не дозволяло водію завчасно його ідентифікувати та виконати його вимоги.

Так, вказаний дорожній знак не видно з тієї відстані, яка відповідно до вимог ПДР повинна забезпечити можливість виконання вимог знаку учасниками дорожнього руху.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що всі сумніви у винуватості особи трактуються на її користь, тому суд ставить під сумнів доводи відповідача щодо нормальної видимості дорожнього знаку, адже фото відповідача здійснене під кутом з близької відстані.

Посилання апелянта на те, що позивач не має права оцінювати законність встановлення дорожнього знака та ігнорувати його вимоги, колегія суддів вважає безпідставними, адже можливість дотримання вимог дорожнього знака учасником дорожнього руху безпосередньо залежить від його належного розміщення та фактичної видимості відповідно до встановлених технічних і нормативних стандартів.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду, що у діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, адже позивач здійснив зупинку транспортного засобу, не будучи обізнаним про наявність дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», який був прикритий гілками з листками дерева.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2026 року у справі № 522/24686/25 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2026 року у справі № 522/24686/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення і в касаційному порядку не оскаржується.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко