Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №420/26443/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26443/25

Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,

повний текст судового рішення

складено 16.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення від 13 січня 2026 року у справі № 420/26443/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 по справі № 420/26443/25 позов ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови позивачці в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 05.02.2025 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання» МВС України по Одеській області № 33/36-3672 від 30.08.2021, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 05.02.2025 перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання» МВС України по Одеській області № 33/36-3672 від 30.08.2021, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 05.02.2025 по день проведення перерахунку. Стягнув з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн.

09.06.2026 представник позивачки звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просила суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення по даній справі.

Ухвалою від 16.06.2026 суд в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 по справі № 420/26443/25 відмовив.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивачка подала апеляційну скаргу. Так, на думку ОСОБА_1 , суд повинен перевіряти не лише факт формального виконання рішення, а й те, чи призвели дії суб`єкта владних повноважень до реального відновлення порушеного права особи відповідно до змісту судового рішення та чи не призвело це до погіршення становища позивачки шляхом припинення нарахування і виплати вже наявних у неї складових пенсії.

Отже, на переконання апелянтки, суд першої інстанції протиправно відмовив у встановленні судового контролю, у зв`язку з чим вона просить ухвалити нове судове рішення, яким:

1. встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 420/26443/25;

2. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 420/26443/25.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надано відзив на апеляційну скаргу. Відповідач вказав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання рішення суду здійснило перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі вказаної у рішенні довідки, тобто вчинило конкретні дії, чітко визначені резолютивною частиною судового рішення. Водночас, питання правомірності нарахування чи ненарахування щорічних індексацій не було предметом дослідження та правової оцінки суду під час розгляду цієї справи по суті. Отже, незгода позивачки з розміром проведеної індексації підлягає оскарженню в загальному порядку шляхом подання окремого адміністративного позову, а тому відсутні підстави для встановлення судового контролю.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень, являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами частини четвертої та сьомої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до частини другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а та у справі № 240/6201/23 від 27.01.2025.

Адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Своєю чергою, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18, від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Позивачка на обґрунтування заявленого клопотання про встановлення судового контролю послалася на те, що після виконання рішення суду у справі № 420/26443/25 пенсійний орган припинив нараховувати та виплачувати їй індексацію.

При цьому суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що предмет спору у справі № 420/26443/25 не охоплював питання правомірності нарахування чи ненарахування щорічних індексацій, яке відповідно не було предметом дослідження та правової оцінки суду під час розгляду цієї справи по суті.

Незгода позивачки з розміром проведеної індексації або з дорахованими сумами після здійсненого перерахунку є предметом окремого спору. У разі незгоди з діями пенсійного органу щодо виплати індексації позивачка має право звернутися за захистом своїх прав до суду в загальному порядку шляхом подання нового адміністративного позову.

Разом з тим заявницею не надано доказів на підтвердження невиконання відповідачем саме того обов`язку, який був покладений на нього рішенням суду у цій справі. Оскільки судове рішення відповідачем виконано у визначеному судом обсязі, обставини, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання судового рішення або його протиправну бездіяльність у межах цієї справи, відсутні, що унеможливлює застосування інституту судового контролю.

Посилання апелянтки на те, що суд повинен перевіряти не лише факт формального виконання рішення, а й те, чи призвели дії суб`єкта владних повноважень до реального відновлення порушеного права особи відповідно до змісту судового рішення та чи не призвело це до погіршення становища позивачки шляхом припинення нарахування і виплати вже наявних у неї складових пенсії, колегія суддів вважає помилковими, адже судовий контроль за виконанням рішення суду застосовується виключно в межах перевірки виконання обов`язків, безпосередньо покладених на відповідача резолютивною частиною цього судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи позивачки, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 16.06.2026 - без змін.

Керуючись статтями 2, 5, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення від 13 січня 2026 року у справі № 420/26443/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2026 року про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення від 13 січня 2026 року у справі № 420/26443/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко