Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №420/35560/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35560/25

Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,

повний текст судового рішення

складено ,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 420/35560/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому позивач просив суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови військовому пенсіонеру підполковнику ОСОБА_1 в проведені перерахунку і виплати пенсійного забезпечення (пенсії) з 01 квітня 2019 року та з 01 січня 2025 року без обмеження максимальним розміром пенсії згідно і без обмеження пенсії, запровадженими відповідними знижувальними коефіцієнтами на суму, яка перевищує поріг десяти прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, з врахуванням основного встановленого розміру пенсії 86 % грошового забезпечення згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року у адміністративній справі № 640/28950/21 та згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у адміністративній справі № 420/18619/24 та з обов`язковим врахуванням щомісячної доплати в розмірі 2 000, 00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713 згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у адміністративній справі № 420/18619/24 і проводити виплати індексації базового ОСШТ за 2022 рік, за 2023 рік, за 2024 рік та за 2025 рік у відповідності до вимог статті 43 та статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704-2017-п, а також провести повну виплату недоотриманих пенсійних коштів за період починаючи з 01 квітня 2019 року та 01 січня 2025 року з врахуванням виплачених сум;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату 100 % пенсійного забезпечення (пенсії) військового пенсіонера підполковника ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року без обмеження максимальним розміром пенсії з врахуванням основного встановленого розміру пенсії 86 % грошового забезпечення згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року у адміністративній справі № 640/28950/21 та згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у адміністративній справі № 420/18619/24, з 01 липня 2021 року проводити щомісячну доплату в розмірі 2 000, 00 грн. без обмеження пенсії максимальним розміром, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713 згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у адміністративній справі № 420/18619/24, з 01 березня 2022 року проводити виплату нарахованої індексації базового ОСНП (пенсії) за 2022 рік без обмеження пенсії максимальним розміром відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року № 118, з 01 березня 2023 року проводити виплату нарахованої індексації базового ОСНП (пенсії) за 2023 рік без обмеження пенсії максимальним розміром відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168, з 01 березня 2024 року проводити виплату нарахованої індексації базового ОСНП (пенсії) за 2024 рік без обмеження пенсії максимальним розміром відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року № 185, з 01 січня 2025 року без обмеженням максимальним розміром пенсії і без обмеження пенсії запровадженими відповідними знижувальними коефіцієнтами на суму, яка перевищує поріг десяти прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність з врахуванням основного встановленого розміру пенсії 86 % грошового забезпечення без зменшення нарахованої пенсії, з 01 березня 2025 року проводити виплату нарахованої індексації базового ОСНП (пенсії) за 2025 рік без обмеження пенсії максимальним розміром відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25 лютого 2025 року № 209 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 липня 2017 року № 704-2017-п і провести повну виплату недоотриманих пенсійних коштів за період, починаючи з 01 квітня 2019 року та з 01 січня 2025 року з врахуванням виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року суд позов ОСОБА_1 – задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови військовому пенсіонеру підполковнику ОСОБА_1 в проведені перерахунку і виплати з 01 липня 2021 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023, з 01 березня 2024 та з 01 березня 2025 пенсії без обмеження максимальним розміром з врахуванням виплачених сум. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії військового пенсіонера підполковника ОСОБА_1 з 01 липня 2021 року, з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023, з 01 березня 2024 та з 01 березня 2025 без обмеження пенсії максимальним розміром з врахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовив. Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивачем надано апеляційну скаргу. Так, апелянт вказав, що він має право на отримання пенсії в максимальному розмірі без застосування обмежуючих коефіцієнтів. Крім того, пенсія позивачу призначена із розрахунку 86 % грошового забезпечення, а тому у відповідача відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, та її зменшення, на думку позивача, є протиправним. Також позивач зауважив, що суд першої інстанції при розгляді судової справи не прийняв до уваги надані попередні рішення судів, котрі надавали йому право на отримання пенсії з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2 000, 00 грн., встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Враховуючи вищевикладене, апелянт в уточненій апеляційній скарзі просив суд її задовольнити та:

абзац 4 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у адміністративній справі № 420/35560/25 в частині відмови – скасувати;

прийняти нове рішення в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог та новим рішенням визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві і зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплати пенсійного забезпечення (пенсії) військового пенсіонера підполковника ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року без обмеження максимальним розміром пенсії з врахуванням основного встановленого розміру пенсії 86 % грошового забезпечення згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у адміністративній справі № 420/35560/25, з 01 липня 2021 року проводити нарахування та виплату щомісячної доплати в розмірі 2 000, 00 грн. згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у адміністративній справі № 420/18619/24, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713, з 01 січня 2025 року без обмеження пенсії максимальним розміром та без обмеження пенсії запровадженими відповідними знижувальними коефіцієнтами на суму, яка перевищує поріг десяти прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність з врахуванням основного встановленого розміру пенсії 86 % грошового забезпечення без зменшення нарахованої пенсії і провести повну виплату недоотриманих пенсійних коштів за період починаючи з 01 квітня 2019 року.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві також подав апеляційну скаргу, у якій зауважив, що провести перерахунок пенсії позивачу неможливо через скасування у судовому порядку п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Крім того, апелянт наголошує, що обмеження розміру пенсії максимальним розміром передбачено законом, а тому і підлягає застосуванню для позивача. При цьому, рішення Конституційного суду України від 20.12.2006 № 7-рп/2016 не має зворотної дії в часі та не змінює порядок нарахування пенсії.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію, призначену згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2022 по справі № 640/38950/21 частково задоволено позов позивача. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії позивача за вислугою років під час її перерахунку з 86 % від відповідних сум грошового забезпечення на 70 % від відповідних сум грошового забезпечення та щодо не проведення з 05.03.2019 виплати позивачу 100 % від суми підвищення пенсії, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, та додаткових видів грошового забезпечення, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704-2017-п. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок з 01.01.2018 пенсії позивача основного розміру пенсії 86 % грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити позивачу 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019, з урахуванням виплачених сум. У решті позовних вимог – відмовлено.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 по справі № 420/18619/24 частково задоволено позовну заяву позивача. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити з 01.07.2021 ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2 000, 00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

На виконання рішення суду пенсію позивачу перераховано, але із застосуванням максимального розміру пенсії, адже рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 420/18619/24 не містило зобов`язань розраховувати пенсію без такого застосування. При цьому, як вбачається з листа пенсійного органу від 07.07.2025, до пенсії позивача не застосовувались приписи постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» від 03.01.2025 № 1.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено з 01.07.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 перерахунок пенсії позивача, розмір якої обмежено максимальним розміром.

При цьому, пенсія позивачу з 01.07.2021 нараховується із розрахунку 86 % грошового забезпечення та із нарахуванням доплати до пенсії у розмірі 2 000, 00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Не погоджуючись із розрахунком пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції вказав, що обмеження відповідачем розміру пенсійної виплати позивачеві з посиланням на зміни пенсійного законодавства, норми якого на позивача не поширюються, є протиправним. Стосовно позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням 100 % пенсійного забезпечення з 01 січня 2024 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням основного встановленого розміру пенсії 86 % грошового забезпечення, а також щодо перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2025 року без обмеження максимальним розміром і без застосування знижувальних коефіцієнтів на суму, яка перевищує поріг десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, суд зазначив, що позивачем не було надано до суду доказів фактичного обмеження пенсії з вказаної дати. Крім того, відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.07.2025 обмеження пенсії знижувальними коефіцієнтами згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році» до позивача не застосовувалися, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про передчасність позову в цій частині.

Разом з тим, стосовно позовних вимог про проведення перерахунку та виплати з 01 липня 2021 року щомісячної доплати в розмірі 2 000,00 грн, а також виплати з 01 березня 2022 року, 01 березня 2023 року, 01 березня 2024 року та 01 березня 2025 року нарахованої індексації базового основного розміру призначеної пенсії з урахуванням відсотка грошового забезпечення (86 %) без зменшення нарахованої пенсії, суд зауважив, що згідно з копіями розрахунків перерахунку пенсії, проведених від 01.07.2021 та у березні 2022, 2023, 2024 і 2025 років, позивачу вказані суми індексації та щомісячна доплата в розмірі 2 000,00 грн вже були повністю враховані та нараховані виходячи з базового розміру 86 % грошового забезпечення.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ регулює Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Таким чином, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони суперечать одна одній.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині того, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині, а тому апеляційна скарга пенсійного органу не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.

Щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.01.2025 № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (надалі - Постанова № 1), яка набрала чинності 03.01.2025 та застосовується з 1 січня 2025 року.

Пунктом 1 Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 2 Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.

Разом з тим, колегія суддів погоджується, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.07.2025 обмеження пенсії знижувальними коефіцієнтами згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році» до позивача не застосовувались, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача в цій частині.

Крім того, позивач просить суд перерахувати його пенсію з 01.04.2019 без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням основного встановленого розміру пенсії 86 % грошового забезпечення та з урахуванням доплати у розмірі 2 000,00 грн.

Водночас, як вбачається з наявних у матеріалах справи копій розрахунків, пенсія позивачу фактично обчислена виходячи з 86 % грошового забезпечення, а також йому нарахована та виплачується щомісячна доплата в розмірі 2 000, 00 грн. З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що права позивача у цій частині за вказаний період не були порушені, що свідчить про обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог в цій частині.

Розглядаючи справу № 320/5934/22, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду вказав, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Інші доводи апеляційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 420/35560/25 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 420/35560/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко