Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №420/40891/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40891/25

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

повний текст судового рішення

складено 06.02.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі № 420/40891/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 09.12.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивачка просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.11.2025 № 262140017388 про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі № 420/40891/25 суд задовольнив позов ОСОБА_1 . Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 262140017388 від 28.11.2025 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 23.11.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 211, 20 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подав апеляційну скаргу. Апелянт наголошує, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, адже саме наявність відомостей в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери (далі - ЄІССС) є єдиною належною та допустимою підставою для підтвердження факту встановлення інвалідності, її групи, строку та дати встановлення. Органам Пенсійного фонду України не надано повноважень самостійно встановлювати інвалідність, перевіряти або оцінювати медичні документи, вносити відомості про інвалідність до ЄІССС чи призначати пенсію на підставі паперових довідок за відсутності відповідних електронних даних у системі.

Крім того, апелянт вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

З огляду на відсутність у ЄІССС електронних відомостей про встановлення позивачці інвалідності, а також враховуючи недійсність наданих паперових документів, апелянт вважає, що у пенсійного органу відсутні законні підстави для призначення пенсії, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивачка надала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому вказала, що місцевий суд обґрунтовано встановив, що відсутність відомостей про встановлення інвалідності в ЄІССС не може бути самостійною та безумовною підставою для відмови у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки чинним законодавством не передбачено покладення негативних наслідків функціонування або наповнення державних інформаційних систем на заявника.

З огляду на вказане, позивачка просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 23.11.2025 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності, відповідно до ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатами якої прийнято рішення про відмову у призначення пенсії від 28.11.2025 № 262140017388.

У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для інвалідів 2 та 3 групи до досягнення особою від 46 років до досягнення особою 48 років включно 11 років.

Вік заявниці 46 років 04 місяці.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.

Абзацом 1 пункту 55 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 (зі змінами) встановлено, що електронні дані, на підставі яких формується витяг з рішення, передаються в порядку електронної інформаційної взаємодії з електронної системи до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (далі — ЄІССС).

Інформація щодо встановлення інвалідності по ОСОБА_1 в ЄІССС відсутня.

Страховий стаж заявниці складає 23 роки 01 місяць 11 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

страховий стаж враховано за всіма наданими документами.

Крім того, заявницею надано довідку МСЭ-214 № 2385857, яка видана інваліду в Республіці Крим, Мінпраці Росії.

Заявниця працює.

За наданими документами право на пенсію по інвалідності відсутнє.

На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 262140017388 від 28.11.2025 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю інформації щодо встановлення інвалідності в ЄІССС.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 262140017388 від 28.11.2025, позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції вказав, що Порядком 22-1 не передбачено подання особою будь-якої іншої інформації, ніж надала позивачка. Нормативними актами не передбачено обов?язку заявника додавати якісь документи, що підтверджують наявність інформації в ЄІССС. Що стосується саме надання позивачкою до пенсійного органу довідки серії МСЭ-214 № 2385857 про встановлення 3 групи інвалідності безстроково, яка видана інваліду в Республіці Крим, Мінпраці Росії, суд зазначив, що у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані Намібійські винятки, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. (ч.1 ст.4 Закону №1058-ІV)

У п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. (частина перша статті 9 Закону №1058-ІV).

Відповідно до ст. 30 Закону № 1058-ІV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб (ч. 1 ст. 31 Закону № 1058-ІV).

Згідно зі ст. 32 Закону № 1058-ІV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 44 Закону № 1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з п. 1.7 розділу I Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (абзац перший пункту 1.8 розділу I Порядку № 22-1).

В абз.4 п.1.8 розділу I Порядку № 22-1 передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.

Згідно з абз. 1, 2 п. 2.2 розділу II Порядку № 22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в п.п. 1-4 п.2.1 цього розділу.

Колегія суддів зазначає, що позивачкою при зверненні до пенсійного органу було, зокрема, надано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), серії НОМЕР_1 від 30.06.2021, з якого вбачається, що ОСОБА_1 безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності.

Водночас, спірним рішенням відповідача позивачці відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю інформації про встановлення заявниці інвалідності в ЄІССС, які передаються в порядку електронної взаємодії до Єдиної Інформаційної системи соціальної сфери.

Колегія суддів ураховує, що Порядком 22-1 не передбачено подання особою будь-якої іншої інформації. Суд першої інстанції дійшов відного висновку, що нормативними актами не передбачено обов`язку заявника додавати якісь документи, що підтверджують наявність інформації в ЄІССС

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі також - Постанова КМ України № 1338) перебачено, що з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (пункт 2).

Відповідно до п. 53-55 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою КМ України № 1338 після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Витяг з прийнятого рішення та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі.

Відомості про результати проведеного оцінювання надсилаються до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів Трембіта.

Електронні дані, на підставі яких формується витяг з рішення, передаються в порядку електронної інформаційної взаємодії з електронної системи до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

Тобто, з 01 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, а після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням.

Проте інвалідність позивачці була встановлена до 01.01.2025, а тому посилання апелянта на відсутність відповідних відомостей в електронній системі не може позбавляти позивачку права на належне пенсійне забезпечення.

Тому, рішення відповідача про відмову призначити позивачці пенсію по інвалідності з підстав відсутності інформації про встановлення заявнику інвалідності в ЄІССС є таким, що порушує її права у соціальній сфері, не відповідає Закону, а відтак є протиправним і підлягає скасуванню.

Так, документи, видані органами та установами (зокрема лікувальними закладами), що розташовані на тимчасово окупованій території України, можуть братися до уваги судом як виняток («Намібійські винятки» Міжнародного суду ООН) та оцінюватися разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справи, якщо позивач не може підтвердити відповідні факти у загальному порядку, визначеному національним законодавством на підконтрольній Україні території.

У свою чергу, наявне в матеріалах справи посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), серії НОМЕР_1 від 30.06.2021, видане уповноваженим органом влади України, з якого вбачається, що ОСОБА_1 безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності, підтверджує відомості, відображені у зазначеній довідці МСЕК.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що факт встановлення позивачці ІІІ групи інвалідності є доведеним належними та допустимими доказами, а тому відмова пенсійного органу у призначенні пенсії є безпідставною.

Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі № 420/40891/25 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі № 420/40891/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко