Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №420/20962/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20962/25

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,

повний текст судового рішення

складено 18.02.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 420/20962/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням кратності пільгового стажу роботи з урахуванням пільгового періоду роботи в районах Крайньої Півночі у період з 02.09.1971 по 25.01.1988;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву № 737 ОСОБА_1 та провести перерахунок пенсії з моменту виникнення права, тобто з 09.05.2025 з перерахунком стажу, який врахований для розрахунку пенсії, та зарахувати у кратному пільговому обчисленні (один рік роботи за один рік і шість місяців) до стажу період роботи з 02.09.1971 по 25.01.1988 в районах Крайньої Півночі, відповідно до пункту 5 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням трудової книжки дата заповнення 20.06.1957 та довідки від 17.02.2003 № 16-58/26, архівної довідки № 158 від 06.10.2020, провести перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року суд задовольнив частково позов. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.05.2025 № 951390101238 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж у пільговому обчисленні за період з 02.09.1971 по 25.01.1988 у районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців (коефіцієнт 1,5) та повторно розглянути заяву від 09.05.2025 про перерахунок пенсії й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду. У задоволені іншої частини позову відмовив. Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача судовий збір в сумі 1 211, 20 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подав апеляційну скаргу.

Так, апелянт вказав, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що сам факт роботи позивача на території Крайньої Півночі підтверджує отримання ним пільг, передбачених вищезазначеними нормами законодавства та на позивача розповсюджувались пільги, передбачені вищевказаними нормами у спірний період, що підтверджується довідкою від 06.10.2020 № 158. Із записів трудової книжки не вбачається, що позивач як працівник мав право на пільги. Надані додаткові документи не підтверджують право працівника на пільги у період з 02.09.1971 по 25.01.1988. Зокрема, архівна довідка від 06.10.2020 № 158 містить інформацію про нарахування заробітної плати лише за період з лютого 1968 року по серпень 1971 року.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористався своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу, в якому погодився з правовою позицією суду в частині того, що сам факт роботи на території Крайньої Півночі підтверджує отримання ним пільг, передбачених нормами законодавства. Також зазначив, що суд дійшов вірного висновку, що на позивача розповсюджувались пільги, передбачені вищевказаними нормами у спірний період, оскільки врахував довідку, яка підтверджує отримання вказаних пільг у період з 1968 року по 1971 рік, та сукупність наявних в матеріалах справи доказів. Тому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 09.05.2025 щодо зарахування до страхового стажу періодів трудової діяльності з 02.09.1971 по 25.01.1988 в районах Крайньої Півночі з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців.

16.05.2025 заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення про відмову у зарахуванні стажу з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців.

Не погоджуючись із відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, місцевий суд вказав, що сам факт роботи позивача на території Крайньої Півночі підтверджує право на отримання пільг, передбачених вищезазначеними нормами законодавства. Крім того, суд врахував, що довідка, яка підтверджує отримання позивачем пільг у період з 1968 по 1971 рік, видана підприємством, на якому позивач працював у спірний період. Відтак, оцінивши сукупність наявних у матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що на позивача у спірний період поширювалися пільги, передбачені вищевказаними нормами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу зазначеного періоду роботи в районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні (один рік роботи за один рік і шість місяців) з мотивів ненадання доказів отримання пільг, є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому місцевий суд зауважив, що позовні вимоги в частині зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії задоволенню не підлягають, оскільки на момент розгляду справи судом відсутні докази того, що відповідач відмовить у перерахунку пенсії після зарахування до пільгового стажу спірних періодів.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені у статті 24 Закону № 1058-IV, відповідно до частини четвертої якої, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із пунктом 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 № 530/П-28.

Відповідно до пункту 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.

Згідно зі статтею 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності зі статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди від 13.03.1992 також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 передбачено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.

Так, Верховний Суд у справах № 302/662/17-а, № 263/13671/16-а, № 352/1612/15а (2а/352/70/15), № 348/2208/16-а, № 265/6105/16-а дійшов висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи, а саме трудовою книжкою, довідкою від 06.10.2020 № 158, та від 17.02.2003 підтверджено, що у період з 02.09.1971 по 25.01.1988 позивач працював в районах Крайньої Півночі. Зазначені документи були надані до пенсійного органу.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на відсутність окремої довідки, яка підтверджує отримання пільг під час роботи в районах Крайньої Півночі, адже надані позивачем документи є цілком достатніми та належними доказами для підтвердження його права на пільгове (кратне) обчислення страхового стажу за спірний період.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 420/20962/25 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 420/20962/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко