Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №420/41198/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41198/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, прийняте у складі суду судді Кузьменко Н.А. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому позивач просив суд:

визнати протиправними та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.08.2025 року № 155950024760 щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у призначенні пенсії за віком.

визнати протиправними та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.10.2025 року № 155950024760 щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у призначенні пенсії за віком.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20551088) зарахувати страховий стаж згідно записів у трудовій книжці за періоди роботи з 16.07.1983 по 20.07.1983 роки; з 21.07.1983 по 12.12.1984 роки; з 24.10.1985 по 15.06.1987 роки; з 12.09.1987 по 04.02.1988 роки; з 01.01.1993 по 05.03.1993 роки; з 01.01.2004 по 19.03.2004 роки; з 23.08.2006 по 30.09.2006 роки; з 31.10.2017 по 09.06.2023 роки.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20551088) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), пенсію за віком з моменту звернення на підставі заяви від 20.08.2025 року.

стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1937,92 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року позовну заяву було задоволено частково. Визнано протиправними та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.08.2025 року № 155950024760 щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у призначенні пенсії за віком. Визнано протиправними та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.10.2025 року № 155950024760 щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 р. по 19.03.2012 р., Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 21.07.1983 р. по 12.12.1984 р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.10.2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом було прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення повністю та винести нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що зарахування періоду роботи позивачки в Республіці Молдова з 21.07.1983 по 12.12.1984 до страхового стажу за приписами статті 24-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562, потребує подання інформації про неотримання пенсійних виплат в іншій державі, що надана не була. Крім того, одночасне зобов`язання двох територіальних органів Пенсійного фонду України повторно розглянути заяви від 20.08.2025 та 15.10.2025 суперечить пункту 4.3 Порядку, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, оскільки порушує механізм екстериторіальності та унеможливлює паралельне прийняття рішень..

Також із рішенням суду не погодилось Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, тому звернулося до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій також посилається на те, що судом було прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення повністю та винести нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, обов`язок надання документів для підтвердження стажу покладається на позивача, а за відсутності в Реєстрі застрахованих осіб (форма ОК-5) відомостей про сплату страхових внесків за період з 01.01.2004 по 19.03.2004 підстави для його зарахування до страхового стажу відсутні. Крім того, апелянт зазначає про невідповідність мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваного рішення, оскільки зобов`язання зарахувати період роботи з 01.01.2004 по 19.03.2012 охоплює періоди, які вже були враховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії, що призводить до покладення обов`язку їх повторного зарахування.

16 липня 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду від представника позивача Корецької Любов Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій вона просить суд апеляційної інстанції апеляційні скарги відповідачів залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині позовних вимог про зобов`язання зарахувати періоди страхового стажу та повторно розглянути заяви про призначення пенсії з ухваленням у цій частині нового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення пенсійного віку, 20.08.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області з заявою про оформлення пенсії.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №155950024760 від 28.08.2025 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком ГУ ПФУ в Одеській області зазначив відсутність необхідного страхового стажу 32 роки.

З оскаржуваного рішення вбачається, що розрахований відповідачем страховий стаж позивачки становить 27 років 04 місяці 23 дні.

За наданими документами до страхового стажу не зараховано період з 01.01.2004 по 19.03.2004, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5відсутні нараховані та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України. Позивачка, перерахувавши свій стаж роботи, який за її розрахунками становить 35 роки 6 місяців 24 днів.

15 жовтня 2025 року вдруге звернулася до управління Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.10.2025 року № 155950024760 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Підставою для прийняття рішення про відмову у призначення пенсії за віком зазначено недостатня кількість страхового стажу.

З оскаржуваного рішення вбачається, що розрахований відповідачем страховий стаж позивачки становить 28 років 2 місяці 16 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 28.07.1979 року до страхового стажу не враховано період роботи з 21.07.1983 по 12.12.1984 роки на території Республіки Молдови.

Позивач вважає відмову у призначенні пенсії за віком протиправною, а тому звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.08.2025 № 155950024760 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.10.2025 № 155950024760 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідно до статей 56, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку № 637 та Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД від 13.03.1992 період роботи позивачки в Республіці Молдова (21.07.1983– 12.12.1984) підлягає зарахуванню до страхового стажу, як і період з 01.01.2004 по 19.03.2004, оскільки згідно зі статтями 8, 20, 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску...» застрахована особа не відповідає за несплату внесків роботодавцем; водночас, керуючись частинами третьою та четвертою статті 245 КАС України, захист порушеного права полягає у зобов`язанні повторно розглянути заяви про призначення пенсії без перебрання судом дискреційних повноважень щодо її безпосереднього призначення, тоді як у зарахуванні інших періодів слід відмовити через відсутність спору щодо них.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року.

Відповідно до пп. 1.8., 1.9. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (далі Порядок № 22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до статті 1 Закону № 1788-XІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом № 1058-ІV.

Згідно зі статтею 5 та частиною третьою статті 4 Закону № 1058-ІV виключно цим Законом та законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійних виплат, умови участі в пенсійній системі, пенсійний вік, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV унормовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу (зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року).

Так, відповідно до приписів статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із приписами статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), частини першої статті 48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з 21.07.1983 по 12.12.1984 на території Республіки Молдова, колегія суддів зазначає таке.

Згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 28.07.1979 року, копія якої додана до позову, ОСОБА_1 працювала:

3. 21.07.1983(мовою оригінала) - "Принята пекарем 4 розряда";

4. 12.12.1984 (мовою оригінала) - “Уволена по ст.36 КЗоТ";

Зі змісту оскаржуваного рішення органу Пенсійного фонду України вбачається, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди його роботи в Республикі Молдова, відповідно до вищевказаних записів в трудовій книжці, оскільки з 19.06.2023 російською федерацією припинено участь в Угоді про гарантії громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому згідно позиції відповідача до страхового стажу зараховуються тільки періоди роботи, набуті на території колишнього СРСР до 31.12.1991.

Колегія суддів вважає зазначені висновки відповідача протиправними з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1058-IV та частини другої статті 10 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж передбачені законодавством України, застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з частиною другою статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасниць зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання чинності вказаною Угодою.

Крім того, за приписами частини другої статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994 трудовий стаж взаємно визнається Сторонами (включно з Республікою Молдова).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 прийнято рішення про вихід з Угоди від 13.03.1992, у зв`язку з чим дія вказаної Угоди для України припинилася 19.06.2023.

Водночас стаття 13 Угоди від 13.03.1992 передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу з Угоди держави-учасниці.

Також пунктом 22 Порядку № 637 регламентовано, що стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього СРСР і держав, з якими колишнім СРСР було укладено угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод).

Оскільки позивач здійснювала трудову діяльність на території Республіки Молдова у період з 21.07.1983 по 12.12.1984 (за часів колишнього СРСР та чинності відповідного міжнародно-правового регулювання), набуті нею пенсійні права підлягають захисту та збереженню.

Зазначений правовий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а та від 20.07.2020 у справі № 174/421/17.

Окрім того, працівник не може відповідати за правильність ведення кадрової документації підприємством, а можливі недоліки заповнення трудової книжки з вини адміністрації не є підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17).

До того ж, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктом «b» частини першої статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 припинення договору не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення. Аналогічні приписи щодо незворотності дії норм містяться у статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України».

Крім того, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом, неможливість державного органу здійснити перевірку відомостей, зазначених у документах позивача, у зв`язку з обставинами, що не залежать від самої особи, не може бути підставою для відмови у реалізації права на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

З огляду на викладене, період роботи позивача з 21.07.1983 по 12.12.1984 підлягає обов`язковому зарахуванню до її страхового стажу, так як спірний період роботи позивача набутий під час дії Угоди від 13.03.1992 та задовго до її денонсації, право позивачки на врахування цього періоду до страхового стажу підлягає захисту на підставі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 19.03.2004, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що згідно із записом № 15 у трудовій книжці позивача, остання у період з 05.07.2000 по 19.03.2004 працювала в СК «Промінь» та 19.03.2004 була звільнена у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (запис № 16, наказ № 3 від 19.03.2004).

Підставою для незарахування відповідачами періоду роботи з 01.01.2004 по 19.03.2004 слугувала відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) даних про сплачені страхові внески.

Аналізуючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з того, що за змістом статей 1, 14, 15, 20 та 106 Закону № 1058-ІV, а також Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», обов`язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника.

Колегія суддів наголошує, що застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 23.07.2019 у справі №617/927/17.

Таким чином, усі місяці роботи, в тому числі ті, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.

Колегією суддів встановлено, що, зокрема, згідно запису №15 трудової книжки позивача з 05.07.2000 року по 19.03.2004 позивач працювала на СК «Промінь» .

Так, згідно з вимогами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.

19.03.2004 позивач звільнений у зв`язку скороченням штату до ст.40, п. 1 КЗотУкраїни про що зроблено запис №16 від 19.03.2004 (Наказ №3 від 19.03.2004).

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №482/434/17 зазначено, зокрема, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів її роботи.

За наведених обставин відмова пенсійного органу зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 19.03.2004 є протиправною.

Щодо позовних вимог в частині зарахування періодів роботи: з 16.07.1983 по 20.07.1983; з 24.10.1985 по 15.06.1987; з 12.09.1987 по 04.02.1988; з 01.01.1993 по 05.03.1993; з 23.08.2006 по 30.09.2006; з 31.10.2017 по 09.06.2023, колегія суддів зазначає таке.

Дослідивши рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28.08.2025 № 155950024760 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.10.2025 № 155950024760 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, колегія суддів встановила, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугувало незарахування відповідачами до страхового стажу позивачки лише двох періодів роботи, а саме: з 21.07.1983 по 12.12.1984 та з 01.01.2004 по 19.03.2004.

Водночас періоди роботи: з 16.07.1983 по 20.07.1983; з 24.10.1985 по 15.06.1987; з 12.09.1987 по 04.02.1988; з 01.01.1993 по 05.03.1993; з 23.08.2006 по 30.09.2006; з 31.10.2017 по 09.06.2023 були зараховані територіальними органами Пенсійного фонду України при обчисленні страхового стажу позивачки та відсутні у змісті мотивувальної частини оскаржуваних рішень як спірні або відхилені.

З огляду на це, колегія суддів зазначає, що за відсутності факту порушення, невизнання або оспорювання прав позивачки з боку пенсійних органів щодо зарахування вказаних періодів, підстави для надання їм правової оцінки та судового захисту у цій частині відсутні.

Водночас, оцінюючи доводи апеляційних скарг відповідачів в частині обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права, обсягу покладених обов`язків, а також відповідності мотивувальної частини рішення його резолютивній частині, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та змісту мотивувальної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, судом першої інстанції було досліджено трудову книжку ОСОБА_1 та встановлено факт її перебування у трудових відносинах із СК «Промінь» у період з 05.07.2000 по 19.03.2004 (звільнена 19.03.2004 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, наказ № 3 від 19.03.2004).

Предметом судового розгляду в цій частині слугувала правомірність незарахування відповідачами до страхового стажу позивачки саме періоду роботи з 01.01.2004 по 19.03.2004.

Водночас, в абзаці третьому резолютивної частини оскаржуваного рішення суд першої інстанції зобов`язав ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи «з 01.01.2004 по 19.03.2012».

Колегія суддів вважає, що зазначення року « 2012» замість « 2004» є помилкою, оскільки виходить за межі як позовних вимог, так і фактичних обставин справи, досліджених у мотивувальній частині рішення. Така помилка призводить до неузгодженості між описово-мотивувальною та резолютивною частинами судового рішення, розширює обсяг зобов`язань відповідача поза межами спірних правовідносин та створює перешкоди для належного виконання судового рішення.

Крім того, заслуговують на увагу доводи апелянтів щодо некоректності одночасного покладення обов`язку повторно розглянути заяви позивачки про призначення пенсії від 20.08.2025 та від 15.10.2025 на обидва територіальні органи Пенсійного фонду України.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), врегульовано механізм опрацювання заяв за принципом екстериторіальності.

Відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсії, який здійснює розгляд заяви та приймає рішення.

У спірних правовідносинах за первинною заявою позивачки від 20.08.2025 рішення прийнято ГУ ПФУ в Одеській області, а за повторною заявою від 15.10.2025 рішення приймалося ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.

Разом з тим, згідно з п. 4.10 Порядку № 22-1, після прийняття рішення уповноваженим органом за принципом екстериторіальності, електронна пенсійна справа передається до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання (реєстрації) особи для взяття на облік, призначення та проведення виплати пенсії.

Оскільки позивачка зареєстрована та проживає в Одеській області, територіальним органом Пенсійного фонду України, до компетенції якого належить ведення її пенсійної справи, виплата пенсії та прийняття рішення про призначення пенсії за результатами зарахування спірних періодів стажу, є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Колегія суддів зазначає, що покладення судом першої інстанції обов`язку повторно розглянути обидві заяви одночасно на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області суперечить нормам Порядку № 22-1, оскільки вказаний орган виступав лише визначеним програмним забезпеченням підрозділом для розгляду конкретної заяви і не є органом виплати пенсії за місцем проживання позивачки.

Паралельне зобов`язання двох органів ПФУ прийняти рішення за двома аналогічними заявами однієї особи щодо одного й того ж виду пенсії порушує цілісність адміністративної процедури та створює колізію повноважень.

Аналізуючи все вищевикладене, оскільки обчислення загального страхового стажу та перевірка наявності всіх умов для призначення пенсії належить до повноважень органів Пенсійного фонду України, належним та ефективним способом захисту порушеного права є скасування рішень органів ПФУ про відмову в призначенні пенсії, зобов`язання відповідачів зарахувати до страхового стажу конкретні спірні періоди (з 01.01.2004 по 19.03.2004 та з 21.07.1983 по 12.12.1984) та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

Таким чином, за результатами даного апеляційного перегляду, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог частково.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 28 серпня 2025 року № 155950024760 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23 жовтня 2025 року № 155950024760 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 19.03.2004.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 21.07.1983 по 12.12.1984.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 серпня 2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька