Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №160/19348/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/19348/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року

у справі №160/19348/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,

третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді не призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років 4 місяці, передбаченого статтею 12 Закону № 1788-ХІІ;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.06.2025 року № 047050028086;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 23.07.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1778-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні № 1 р/2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.06.2025 №047050028086 позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивачка вважає, що таке рішення відповідача є протиправним, не відповідає вимогам чинного законодавства,

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.06.2025 № 047050028086 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 23.07.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1778-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні № 1 р/2020;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що до спірних відносин підлягають застосуванню норми Закону №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, відповідно до яких на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що позивачка з урахуванням наявного у неї пільгового стажу має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 у віці 49 років 8 місяців. На час звернення позивачки із заявою про призначення пенсії позивачка досягла віку 52 роки 8 місяців. Страховий стаж позивачки складає 22 роки 04 місяці 16 днів, а з урахуванням стажу роботи за Списком № 1 - 26 років 04 місяці 19 днів, що є достатнім для призначення пенсії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що суд помилково дійшов висновку про наявність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також відповідач наполягає на тому, що оскільки страховий стаж позивачки складає 22 роки 04 місяці 16 днів з урахуванням стажу роботи за Списком № 1 - 26 років 04 місяці 19 днів, пільговий стаж по Списку № 1 становить 04 роки 11 місяців 15 днів, позивачка не має права на пенсію за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 07 років 06 місяців. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату — 20.07.2026. Окрім того, відповідач вказує, що суд перейняв на себе функцію суб`єкта владних повноважень. адже, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення/перерахунку пенсії.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.08.2024 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.Станом на дату звернення позивачки до пенсійного органу 09.08.2024 позивачці виповнилось 52 роки 08 місяців.

Заява позивачки та додані до неї документи розглянуті за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуто.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №047050028086 від 16.08.2024, яким відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за відсутності необхідного пільгового стажу 7 років 6 місяців.

Означене рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 16.08.2024 №047050028086 оскаржено позивачкою в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі №160/24829/24, яке набрало законної сили 25.03.2025, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.08.2024 №047050028086 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати по пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 періоди роботи: з 29.11.1990 по 01.07.1991, з 02.12.1999 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 13.01.2003, з 16.01.2003 по 13.04.2004;

ГУ ПФУ в Одеській області на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі №160/24829/24 зараховано до пільгового стажу періоди роботи позивачки з 29.11.1990 по 01.07.1991, з 02.12.1999 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 13.01.2003, з 16.01.2003 по 13.04.2004, та прийнято рішення від 16.06.2025 №047050028086 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV через відсутність у позивачки необхідного пільгового стажу 7 років 6 місяців.

У цьому рішенні зазначено, що страховий стаж позивачки складає 22 роки 04 місяці 16 днів з урахуванням стажу роботи за Списком № 1 - 26 років 04 місяці 19 днів. Пільговий стаж позивачки по Списку № 1 становить 04 роки 11 місяців 15 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 20.07.2026.

Позивачка, вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

На час виникнення спірних правовідносин правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентуються одночасно двома законодавчими актами, а саме: п. «а» ч.1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ та п.1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV (в редакції Закону № 2148-VIII).

Згідно з пунктом «а» частини першої ст.13 Закону № 1788-ХІІ, в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».

У цій справі Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 застосуванню, зокрема підлягає стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

п. «а» ч.1 - на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці – жінкам.

За правилами ст.12 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Одночасно, відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до абз.1 ст.26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

Таким чином, на даний час існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивачки закону, а саме: положенням пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В цьому судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Отже, відносно позивачки діє норма п. «а» ст.13 Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

За такого унормування суть пільгової пенсії полягає в тому, що тоді як відповідно до наведених вище правових норм за загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення жінками 55 років, пільгова пенсія вказаним вище особам призначається після досягнення ними 45 років за наявності законодавчо встановлених умов, однією із яких є стаж на зазначених вище роботах не менше 7 років 6 місяців.

Одночасно законодавець передбачив можливість призначення пільгової пенсії жінкам зі зменшенням пенсійного віку (55 років) на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. І таке правило діє виключно у випадку, коли особа не має необхідного стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, тобто 7 років 6 місяців років, але має не менше половини стажу на зазначених роботах і відповідний страховий стаж.

В спірному випадку, суд першої інстанції правильно з`ясував і відповідачем не заперечується, що пільговий стаж позивачки за Списком № 1 становить 04 роки 11 місяців 15 днів, що більше половини від необхідного стажу 7 років 6 місяців.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про наявність у позивачки права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 із зменшенням пенсійного віку, а саме: з урахуванням 4 повних років пільгового стажу - у віці 49 років 8 місяців (55 років – 5 років 4 місяці ).

За таких обставин, враховуючи, що на час звернення позивачки за призначенням пенсії за заявою від 09.08.2024 її вік становив 52 роки 8 місяців, страховий стаж позивачки складає 22 роки 04 місяці 16 днів, а з урахуванням стажу роботи за Списком № 1 - 26 років 04 місяці 19 днів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що станом на час звернення за призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 позивачка досягла необхідного віку (з урахуванням його зменшення), мала необхідний страховий і пільговий стаж за Списком №1, відтак набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В зв`язку з цим оскаржуване рішення, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, прийнято без законних підстав. Інші обставини, ніж зазначені в оскаржуваному рішенні, які не дають позивачці право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідачем не визначені, із матеріалів справи не вбачаються.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що задоволення позовної вимоги зобов`язального характеру фактично не призводить втручання до дискреційних повноважень відповідача щодо призначення та виплати пенсії.

Відповідно до сформованої судом позиції під поняттям дискреційних повноважень слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов (що є у спірному випадку) відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Крім цього, спосіб відновлення порушеного права позивачки має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі №160/19348/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя С.В. Чабаненко