Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №160/5049/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/5049/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 року (головуючий суддя Кучма К.С.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , 03.03.2026 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, просив:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо застосування з 01.01.2026 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ від 30.12.2025 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті його пенсії;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату йому пенсії з 01.01.2026 року без обмеження її максимальним розміром і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ від 30.12.2025 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ. На виконання постанови КМУ від 30.12.2025 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" відповідач провів з 01.01.2026 року перерахунок його пенсії і здійснив її виплату в обмеженому розмірі, що порушує право на належне пенсійне забезпечення. Він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсійного забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром і без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії. Проте, на своє звернення щодо перерахунку пенсії, він отримав відповідь, у якій відповідач повідомив його про відсутність підстав для перерахунку пенсії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 року позов – задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування з 01.01.2026 року до пенсії ОСОБА_1 обмеження максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою КМУ від 30.12.2025 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.01.2026 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та без урахування понижуючих коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 постанови КМУ від 30.12.2025 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням фактично виплачених сум.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, якою встановлено порядок застосування коефіцієнтів до частини пенсійних виплат, що перевищує десять прожиткових мінімумів, у період дії воєнного стану. Зазначає, що постанова № 1778 є чинною, у встановленому законом порядку протиправною чи неконституційною не визнавалася, а тому є обов`язковою для виконання органами Пенсійного фонду. Відповідач вказує на відсутність бездіяльності з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи й неправильно застосував норми матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі N/A 26730 станом на 01.02.2026 року, підсумок пенсії (з надбавками) становить 36 347,48 грн.

З урахуванням максимального розміру пенсії: 37 962,43 грн.

Пониження суми 37 962,43 грн згідно із постановою КМУ від 30.12.2025 року № 1778: 30 591,73 грн.

Деталізація розрахунку пониження суми 37 962,43 грн згідно із постановою КМУ від 30.12.2025 року №1778:

розрахунок пониження по діапазону 1 : 1,0 х 25 950 грн = 25 950 грн.

Розрахунок пониження по діапазону 2 : 0,5 х 2 595 грн = 1 297,5 грн (7900002 Пониження в діапазоні > 10ПМ-11ПМ з коефіцієнтом 0,5).

Розрахунок пониження по діапазону 3 : 0,4 х 5190 грн = 2 076 грн (7900002 Пониження в діапазоні > 11ПМ-13ПМ з коефіцієнтом 0,4).

Розрахунок пониження по діапазону 4 : 0,3 х 4 227,43 = 1 268,23 грн (7900002 Пониження в діапазоні > 11ПМ-13ПМ з коефіцієнтом 0,4).

19.01.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема, провести перерахунок пенсійного забезпечення з 01.01.2026 р. без обмеження пенсії максимальним розміром і без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених пунктом 1 постанови КМУ від 30.12.2025 р. № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням фактично проведених виплат.

Листом від 16.02.2026 року "Про розгляд звернення" відповідач повідомив позивача, що станом на 01.12.2024 розмір його пенсії складав 37 962,43 грн, який обчислено на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 року у справі № 160/9239/24. Станом на 01.01.2025 року пенсію обчислено у розмірі 28860,13 грн, з урахуванням вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 року № 4059-ІХ та постанови КМУ від 03.01.2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". З урахуванням зазначеного, з 01.01.2026 року розмір пенсії складає 30 591,73 грн, обчислений з урахуванням вимог Закону № 4695-ІХ та постанови №1778, оскільки він не відноситься до категорій осіб, передбачених пунктом 2 зазначеної постанови.

Позивач, вважає протиправними дії відповідача, щодо застосування з 01.01.2026 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778, при нарахуванні та виплаті пенсії, оскільки такі дії призводять до зменшення належного йому розміру пенсійної виплати.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ.

Відповідно до положень статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, визначаються виключно Законами України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих законів.

Водночас 03.12.2025 року прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" № 4695-IX, який набрав чинності 01.01.2026 року.

Статтею 30 Закону № 4695-IX установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), в тому числі відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених КМУ.

На виконання приписів статті 30 Закону № 4695-IX КМУ 30.12.2025 року прийняв постанову № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", якою визначено розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій.

Пунктом 1 постанови КМУ № 1778 встановлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), в тому числі відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Законом України "Про Державний бюджету України на 2026 рік" та постановою КМУ від 30.12.2025 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" встановлено додаткові підстави (шляхом застосування коефіцієнтів) для обмеження розміру пенсій, призначених, зокрема, відповідно до положень Закону № 2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною 3 статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 року № 22-рп/2010 Конституційний Суд України виснував, що Законом України про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві;

у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці 3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом України про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині 2 статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до першого речення частини 3 статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Тобто, у разі суперечності між правовими нормами закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Оскільки Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення обмежувальних коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону №4695-IX та постанови № 1778.

При цьому, Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 року за № 4-рп/2015 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини 3 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а КМУ вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Таким чином, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону".

У постанові від 09.06.2022 року у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала відповідний правовий висновок, що

"відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України".

Отже, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови КМУ, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема, постанови КМУ від 30.12.2025 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", є протиправним.

Водночас, у правовідносинах стосовно призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, у постановах: від 30.08.2022 року у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 року у справі № 340/3144/21.

Згідно із правовою позицією Конституційного Суду України: "обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятої статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України" (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини 7 статті 43, першого речення частини 1 статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема, і без застосування обмежувальних коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою КМУ від 30.12.2025 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".

Відповідно до ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

З урахуванням вищевикладених законодавчих норм, та висновків Верховного Суду, встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов праввильного висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування з 01.01.2026 року до пенсії позивача обмеження максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою КМУ від 30.12.2025 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та зобов`язання відповідача з 01.01.2026 року здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром та без урахування понижуючих коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 постанови № 1778, з урахуванням фактично виплачених сум.

При розгляді данної справи також застосовується позиція ЄСПЛ, сформована в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04):

згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова