Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №386/2478/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 386/2478/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 19.02.2026 року (головуючий суддя Гут Ю.О.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 28.12.2025 року (представник Молот Є.О.) звернувся через систему «Електронний Суд» до Голованівського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, просив:

- скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R205873 від 18.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було накладено адміністративний штраф в сумі 8500 грн, просила також провадження в справі закрити та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 17 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав через електронний застосунок Резерв + (кабінет військовозобов`язаного) особисту заяву про визнання вини до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою зняття відмітки розшуку органами ТЦК та СП. 18.11.2025 була винесена постанова № R205873 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. За змістом даної постанови було виявлено, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою у дату та місце визначені у даній повістці. Сама повістка не зазначається, як і докази її направлення. Таким чином, з моменту подачі заяви до поліції про розшук ОСОБА_1 (05.07.2025 до моменту подачі особистої заяви про визнання вини (27.11.2024 рік) пройшли всі строки притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 38 КУпАП, де зазначається, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Фактично працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено факт неприбуття з моменту подання працівниками ТЦК та СП повідомлення до органів поліції про доставлення особи до них. Тому відлік 3 місячного терміну, яким визначається в ст. 38 КУпАП почався з 27.11.2024 року – оскільки це є дата виявлення адміністративного правопорушення. Проте, зі змісту постанови № R205873 від 18.11.2025 року стає зрозумілим, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 порушуючи норми чинного законодавства вирішує застосувати санкцію ч.3 ст. 210-1 не враховуючи положення статей 38, 247 КУпАП та визначає в регулятивній частині постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначається, що санкцією за вчинене адміністративне правопорушення є штраф у розмірі 17.000 грн. який необхідно сплатити протягом 30 днів. У разі сплати через 10 днів з дня набрання постанови законної сили розмір штрафу буде складати 50 відсотків від максимального розміру штрафу, тобто 8500 грн. Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення начальник ТЦК та СП зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином, враховуючи обставини справи та подачу заяви Позивача про визнання вини, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 повинна бути винесена постанова, про винуватість особи, але з урахуванням строків притягнення до адміністративної відповідальності без накладання адміністративного стягнення. Тобто стягнення та визнання вини особи у адміністративному правопорушення в даному випадку не дорівнюють один одному. Позивач визнає вчинене адміністративне правопорушення, та не оскаржує його. Проте невірне застосування санкції статті 210-1 та положень ст. 38, 247 КУпАП є явним порушенням законодавства та неможливим правовій державі. Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №R205873 від 18.11.2025 було винесено 18.11.2025. Згідно її змісту постанова набрала законної сили протягом 10 днів з дня її винесення -28.11.2025. На електронну пошту постанова про притягнення до адміністративної відповідальності Позивачу нічого не надходило. В електронному кабінеті прийшов лише номер та дата постанови, без її змісту та опису обставин. Тобто і копія постанови в електронний кабінет військовозобов`язаного також не надходила. Фактично ознайомитись з постановою №R205873 від 18.11.2025 та отримати її копію Позивач зміг після отримання представником ОСОБА_2 копії документів. Проте навіть постанова, яка отримана Позивачем не може вважати належною копію, оскільки не містить ані печатки установи яка її винесла, ані підпису уповноваженої особи. Докази отримання документів та направлення запиту долучаються до справи. Поштовий лист від відповідача отриманий 23.12.2025 згідно трекінг номер від Укрпошта. Таким чином, на підставі вище наведеного, Позивач не міг раніше звернутись до суду за захистом порушених прав, оскільки не мав копії постанови для її оскарження та фактично ознайомився з нею після отримання її своїм представником.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 19.02.2026 року позовну заяву позивача залишено без задоволення.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що приймаючи постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідач виходив з того, що позивач є належним чином оповіщеним про дату, час та місце виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 надав через застосунок Резерв + особисту заяву про визнання вини з метою зняття відмітки про розшук органами ТЦК та СП в якій погодився на притягнення його до відповідальності за його відсутності. Тому дана постанова відповідно до норм чинного законодавства була сформована автоматично Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів, про що свідчить наданий Реєстром номер.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Вказує, що згідно ч.9 ст.38 КУпАП чітко зазначається, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Тобто з моменту, коли працівники ТЦК та СП було відомо, що ОСОБА_1 не з`явився по повістці на виклик ІНФОРМАЦІЯ_1 починається відлік часу терміном в 3 місяці. І якщо в електронному кабінеті позивача датою порушення визначалось 27.11.2024 року (а не дата яка містилась в повістці), відповідно притягнути його до адміністративної відповідальності із накладанням штрафу можливо було лише до 27.02.2025 року.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Враховуючи, що у період з 20.07.2026 до 21.08.2026 колегія суддів у складі Дурасової Ю.В, Божко Л.А., Лукманової О.М. перебувала у черговій щорічній відпустці, тому постанова у цій справі приймається в перший день після виходу колегії суддів з чергової відпустки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову № R205873 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за наявності наданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, якою на підставі заяви ОСОБА_1 від 17.11.202, в якій він вказав, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності та яка надіслана через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, встановлено, що за результатами виявлення відомостей та реєстрової інформації ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України та накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Позивач вважає вказану постанову відповідача протиправною, оскільки порушено стоки притягнення до адміністративної відповідальності (ст.38, 247 КУПАП).

Суд першої інстанції позов залишив без задоволення.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до довідки Резерв+ сформованої 11.11.2025 ОСОБА_1 є військовозобов`язаний, відстрочка відсутня поставлений на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Благовіщенське), ВОС-957032, номер в реєстрі Оберіг 160220247629852000032, квартирно-експлуатаційної служби, днювальний, дата уточнення даних 02.07.2025.

Причина звернення до НАЦПОЛІЦІЇ не прибув за повісткою до ТЦК та СП, дата звернення 27.11.2024.

Матеріалами справи підтверджується, що на адресу позивача засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням надіслана повістка №938930, в якій зазначено про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Благовіщенське) 16.11.2024 о 14 год.00 хв. для уточнення даних, повістка сформована 01.11.2024.

Отже, позивач був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 16.11.2024 о 14 год.00 хв. для уточнення даних, повістка сформована 01.11.2024.

Слід зазначити, що вказана повістка № 938930 надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням № 0610202717031 на адресу позивача: АДРЕСА_1 , що вказана ОСОБА_1 в Резерв+.

При цьому, вказане поштове відправлення повернуто у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою (довідка Укрпошти про причини повернення).

З огляду на положення норм права, позивач, як особа, яка перебуває на військовому обліку, будучі військовозобов`язаною особою, будучі належним чином оповіщеним про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у дату та час, що зазначені в повістці (16.11.2024 о 14 год. 00 хв.).

Отже, позивач не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у дату та час, що зазначені в повістці (16.11.2024 о 14 год. 00 хв.).

При цьому, військовозобов`язаний повинен повідомити територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) про поважні причини неявки за повісткою протягом 3 днів (доби) від визначеної у повістці дати та часу (це дата 19.11.2024).

Так, згідно Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації (затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 р), не пізніше ніж 3 доби від дати, зазначеної в повістці, слід сповістити ТЦК про причину відсутності будь-яким доступним способом: телефоном, письмово або через звернення інших осіб (поважні причини (обов`язково підтверджені документально): хвороба або тривале лікування; смерть близького родича (батьків, дружини/чоловіка, дитини, рідних брата/сестри, діда/баби тощо) або родичів дружини/чоловіка; стихійне лихо (пожежа, повінь тощо) чи інші непередбачувані обставини, які заблокували дорогу; воєнні дії на відповідній території та їхні наслідки).

Надалі військовозобов`язаний має з`явитися до ТЦК та СП самостійно або після усунення перешкод у строк не пізніше ніж 7 календарних днів (т.т. 19.11.2024 + 7 діб = 26.11.2024).

Таким чином дата, з якої буде спливати строк притягнення до відповідальності, це наступний день після 26.11.2024, т.т. 27.11.2024.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачем вчинене адміністративне правопорушення, що передбачене ст.210-1 КУПАП (що позивач визнає та не заперечує).

Матеріалами справи також підтверджується, що у зв`язку із неявкою позивача за викликом у дату та місце зазначені в повістці, у установленому порядку було направлено 27.11.2024 до Національної поліції звернення №Е224422 шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС для доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказані обставини підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС "Оберіг") про порушення військового обліку військовозобов`язаним ОСОБА_1 .

Вказані обставини не оспорюються позивачем та не потребують доказування, оскільки позивач в позові стверджує, що визнає вчинене адміністративне правопорушення та не оскаржує його.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Водночас, 17.11.2025 ОСОБА_1 через електронний кабінет військовозобов`язаного подав заяву про визнання вини у вчиненому адміністративному правопорушенні з метою зняття відмітки про розшук ТЦК та СП, в якій вказано що він згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що після подання позивачем заяви про визнання вини постанова про накладення на нього адміністративного стягнення була сформована автоматично Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів, про що свідчить наданий Реєстром номер.

Позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що система працює автоматично є необґрунтованим, оскільки повернення повістки, яка направлялася військовозобов`язаному, відбувається до того ТЦК та СП, де він перебуває на обліку. Тобто коли ОСОБА_1 не з`явився по повістці, повістка повернулася до ТЦК та СП де ОСОБА_1 перебуває на обліку, а надалі по цій причині було направлено повідомлення до Національної поліції України.

Позивач визнає вчинення ним адміністративного правопорушення по ч.3 ст. 210-1 КУПАП та не оскаржує його, що підтверджується заявою позивача від 17.11.2025.

Проте позивач зазначає про невірне застосування статті 210-1 та положень ст.38, 247 КУПАП, що є порушенням законодавства, а саме порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість зазначені доводи позивача спростовуються матеріалами справи.

Стаття 210-1 КУПАП визначає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Так, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню,

- тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 статті 210-1 КУПАП встановлено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період

- тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок формування постанови про адміністративне стягнення для Реєстру «Оберіг» включає електронну взаємодію між ТЦК та СП (Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) та державними реєстрами, де постанова, складена за правилами КУпАП (Кодекс України про адміністративні правопорушення), містить дані особи та правопорушення, а після набрання чинності (протягом 10 днів без апеляції) може передаватися для примусового виконання або внесення до цифрових систем.

Відповідач зазначає, що інформація про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та номер постанови відразу направлено позивачу в електронний кабінет військовозобов`язаного (Резерв+) шляхом електронної взаємодії між реєстрами та базами даних, що не заперечується позивачем.

Днем вчинення правопорушення, пов`язаного з неявкою на виклик до ТЦК та СП є день, коли ОСОБА_1 не вчинені дії, які він повинен був вчинити того дня - з`явитися до 2-го відділення ТЦК та СП, тобто починаючи з 16.11.2024 та впродовж 10 днів, протягом яких ОСОБА_1 повинен був з`явитись, в разі попередньої наявності поважних причин для неявки, тобто закінчуючи 27.11.2024, як і зазначено у витягу з Реєстру «Оберіг», який формує цю інформацію автоматично.

Тому, в даному випадку строк давності притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення даного правопорушення ОСОБА_1 закінчується через рік після його вчинення, а саме – 27.11.2025.

Водночас, постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУПАП прийнята 18.11.2025 року, тому відповідачем не порушено строк притягнення позивача до відповідальності.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП доведена і його притягнуто до адміністративної відповідальності у відповідності до чинного законодавства, а його доводи про порушення норм чинного законодавства при винесенні постанови та застосування до нього санкції ч. 3 ст. 210-3 КУпАП та неврахування норм ст.ст. 38, 247 КУпАП спростовуються фактичними даними, які містяться в матеріалах адміністративного провадження та в наданих до позову доказів.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З урахуванням викладеного, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення) повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон України № 2232-ХІІ).

Відповідно до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

В силу ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Приймаючи постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідач виходив з того, що позивач є належним чином оповіщеним про дату, час та місце виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 надав заяву через за стосунок Резев + особисту заяву про визнання вини з метою зняття відмітки про розшук органами ТЦК та СП в якій погодився на притягнення його до відповідальності за його відсутності.

Тому дана постанова відповідно до норм чинного законодавства була сформована автоматично Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів, про що свідчить наданий Реєстром номер.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 18.11.2025; доказів, які б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність не встановлено.

Як наслідок, оскаржувана постанова відповідача підлягає залишенню без змін, а позовна заява без задоволення.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позову без задоволення.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивач спростовуються нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 19.02.2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко