Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №299/3094/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3094/26

Номер провадження 2/299/1515/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.08.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Виноградівського відділу Державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хемишинець Е.І., звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Виноградівського відділу Державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач набула у власність шляхом спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 квартиру в АДРЕСА_1 . Спадщина належить спадкоємцю, що її прийняв, з дня відкриття спадщини. Спадщина ще не є оформленою у нотаріальному порядку. Оформляючи спадщину, нотаріус виявила у архівному реєстрі Єдиному реєстрі заборон відчуження ОНМ - обтяження на квартиру у виді арешту. У зв`язку із цим дала письмове роз`яснення про те, що для видачі свідоцтва про право на спадщину арешт має бути знято.

Сторони будучи належним чином, своєчасно повідомленими про день, час та місце розгляду справи, в підготовче засідання не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_3 подала до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутність позивача та його представника.

Представник відповідача Виноградівського відділу Державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечень не має.

Вивчивши та обстеживши матеріали справи, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Виноградів помер чоловік позивачки ОСОБА_2 .

Заповіту не залишив.

Відкрилася спадщина за законом, яку прийняла, дружина спадкодавця - позивач ОСОБА_1 .

Приватний нотаріус Пилип М.А. завела Спадкову справу №15/2025 .

До складу спадщини ввійшла квартира по АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу 14.01.1992, посвідченого державним нотаріусом Боричок К.В.

Оформляючи спадщину, нотаріус виявила у архівному реєстрі Єдиному реєстрі заборон відчуження ОНМ - обтяження на квартиру у виді арешту. У зв`язку із цим дала письмове роз`яснення про те, що для видачі свідоцтва про право на спадщину арешт має бути знято.

Згідно Інформації із Єдиного реєстру заборон відчуження 29.11.2004 року було зареєстровано обтяження №1505868 реєстратором Виноградівська державна нотаріальна контора у виді арешту. Підстава обтяження - постанова, 30, 25.01.2003, відділ ДВС Виноградівського РУЮ.

Позивачка звернулася до Виноградівського відділу ДВС та з`ясувала, що документи виконавчого провадження знищені і позивачка може звернутися до суду на підставі ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» з позовом про зняття арешту. Більше інформації у позивачці не було надано.

Відповідно до ч.1 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Наразі позивачка не може реалізувати своє право на оформлення спадщини на успадковане нерухоме майно, у зв`язку із тим, що у державному реєстрі містяться відомості про арешт нерухомого майна, підстава накладення якого давно відпала. Позивачка не може усунути цю перешкоду не інакше як в судовому порядку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набутті права власності не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Єдиний реєстр заборон - це архівна електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Відповідно до положень ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, поняття «державна реєстрація прав» включає також поняття державної реєстрації припинення обтяження.

Наявний арешт нерухомого майна за вказаною адресою, що належить позивачу, виникла на підставі архівного запису про обтяження.

Однак заявник обтяження - ДВС м. Виноградів - не може ініціювати зняття арешту, бо документи виконавчого провадження знищені.

Знищення документів виконавчого провадження означає, що арешт як примусовий захід виконання не є актуальним.

Відповідно до ч.2 ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, у тому числі, судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек. Відповідно до п.9 ч.І ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, за відсутності правовідносин зобов`язального характеру, вирішення питання можливості припинення обтяження нерухомого майна перебуває у виключній компетенції суду.

Частиною 1 ст.321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 3 ч.2 ст.16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження, крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат.

Постановою Верховного суду від 22.12.2021 року у справі № 645/6694/15-ц надано правову позицію згідно якої наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII, щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що державний виконавець мав при закінченні виконавчого провадження щодо боржника зняти накладений ним арешт на нерухоме майно.

Наявність даного обтяження порушує законні права та інтереси позивача і таке слід скасувати в судовому порядку.

Враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заявлені вимоги задоволити.

Визнати припиненим обтяження речового права у виді арешту нерухомого майна, зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 1505868, дата реєстрації 29.11.2004, Виноградівською державною нотаріальною конторою на підставі заяви ДВС м. Виноградів, підстава обтяження - постанова, 30, 25.01.2003, відділ ДВС Виноградівського РУЮ, об`єкт обтяження – квартира, адреса АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 .

Зняти обтяження у виді арешту нерухомого майна, зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 1505868, дата реєстрації 29.11.2004, Виноградівською державною нотаріальною конторою на підставі заяви ДВС м. Виноградів, підстава обтяження - постанова, 30, 25.01.2003, відділ ДВС Виноградівського РУЮ, об`єкт обтяження – квартира, адреса АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.09.2026.

ГоловуючийЛевко Т. Ю.