Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №160/12239/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12239/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року (суддя Царікова О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , виходячи із заробітної плати нарахованої за період перебування на військових зборах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1989 року та виплаченої у липні 1989 року у розмірі 1873,05 крб, відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 21.05.2018, оформленого рішенням від 28.02.2025 №912040819658;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування участі чоловіка у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при обчисленні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи із заробітної плати нарахованої за період перебування на військових зборах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1989 року та виплаченої у липні 1989 року у розмірі 1873,05 крб, відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 21.05.2018;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, починаючи з 21.05.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

20.02.2025 вона звернулась до відповідача із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, рішенням Головного управління ПФУ у Вінницькій області № від 28.02.2025 №912040819658 було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії по втраті годувальника, у зв`язку з ненаданням документа про перебування її на утриманні чоловіка та експертного висновку про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Позивачка не погоджується з прийнятим рішенням та зазначає, що вимоги ст.36 Закону №1058-ІV повністю були виконані, а відповідач всупереч Порядку № 22-1 не встановив право на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, а тому вона була змушена звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та майнових інтересів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачка вважає наявність підстав для задоволення позову, оскільки відсутність довідки про утримання не спростовує факту проживання та шлюбу з годувальником, підтвердженого свідоцтвами та іншими доказами, тим паче коли позивачка вже отримує пенсію по втраті годувальника, отже посилання на відсутність довідки про утримання необґрунтована.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.07.1992 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво серії НОМЕР_1 від 03.07.1992. Після укладення шлюбу чоловіку та дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».

Чоловік позивачки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 11.09.2012.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 21.05.2018 отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно матеріалів справи, 03.09.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на інший вид пенсії.

За принципом екстериторіальності заяву та додані до неї документи було розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, рішенням якого від 20.09.2024 №912040819658 відмовлено у проведенні перерахунку з наступних причин.

Для перерахунку пенсії ОСОБА_1 були надані наступні документи: заява, паспорт, РНОКПП, трудова книжка, свідоцтво про шлюб, диплом про навчання, витяг з реєстру страхувальників, трудова книжка серії НОМЕР_3 .

Відповідно до п.3 ст.26 Закону №1058 визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 65 років за наявності страхового стажу у період з 01.01.2024 по 31.12.2024 – не менше 15-16 років.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 21.05.2018. За розглядом наданих документів та даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового страхування встановлено, що заявниця на дату звернення 03.09.2024 має страховий стаж 16 років 7 місяців 14 днів та досягла віку 64 роки 09 місяців 12 днів, тому відповідно до ст. 26 Закону №1058 право на призначення пенсії за віком заявниця матите у віці 65 років.

Враховуючи викладене, відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії «Перехід на інший вид пенсії» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю правових підстав для проведення такого виду перерахунку.

Згідно матеріалів справи, 20.02.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії.

За принципом екстериторіальності заяву та додані до неї документи було розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, рішенням якого від 28.02.2025 №912040819658 відмовлено у проведенні перерахунку з наступних причин.

Заявницею не надано свідоцтва про смерть годувальника, експертного висновку причинного зв`язку смерті (інвалідності) годувальника, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, довідки про спільне проживання на день смерті годувальника. До заяви долучено архівну довідку Державного галузевого архіву Міністерства оборони України від 02.08.2002 №2776 про періоди роботи годувальника без заначення населених пунктів та зон забруднення, посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС III категорії №108516 годувальника. Враховуючи викладене, відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії – переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки заявницею не надано всіх необхідних документів та відсутністю права та підстав для проведення даного виду перерахунку.

Вважаючи неправомірним рішення пенсійного органу від 28.02.2025 №912040819658, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

За приписами частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-IV, до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, з огляду на системний аналіз наведених норм, юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи на утриманні.

При цьому, відповідно до частини першої та другої статті 38 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Пунктом 3 частини першої статті 45 Закону №1058-IV також передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також, надаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) відомості про місце проживання;

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Згідно з п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

За матеріалами справи позивачка та її чоловік перебували у шлюбі з 03.07.1992, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.07.1992.

Відповідно до паспорту позивачки НОМЕР_4 від 11.05.1999 місце реєстрації: АДРЕСА_1 з 06.04.1990.

Довідок про реєстрацію місця проживання позивачки та її чоловіка ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Документів на підтвердження зареєстрованого місця проживання померлого ОСОБА_2 позивачкою до суду не надано.

В підтвердження факту перебування на його утриманні позивачка, разом з заявою надала до територіального органу ПФУ довідку від 04.06.2018 №222, яка видана військовою частиною НОМЕР_5 , відповідно до якої на момент смерті її чоловіка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), вона була на утриманні чоловіка.

Отже правильними є висновки суду першої інстанції, що подані позивачкою документи, не відносяться до визначених у п. 2.11 Порядку № 22-1 інших документів, що підтверджують факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, оскільки приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документа про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

В даному випадку факт перебування на утриманні померлого годувальника має бути встановлений у судовому порядку, проте позивачкою не було надано таких документів.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що за матеріалами архівної пенсійної справи за життя годувальник не мав встановленої групи інвалідності. До заяви та наданих документів від 09.02.2024 для перерахунку пенсії позивачкою не було долучено висновок МСЕК годувальника з причинним зв`язком інвалідності з Чорнобильською катастрофою, виданого йому за життя. Тобто годувальник не був за життя визнаний особою з інвалідністю, що пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

З урахуванням викладеного, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки звертаючись за призначенням пенсії у разі втрати годувальника, позивачка не надала документи, які підтверджують перебування її на утриманні померлого годувальника, та експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з чим рішення пенсійного органу про відсутність підстав для призначення відповідного виду пенсії, викладений у спірному рішенні від 28.02.2025 №912040819658 є правомірним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя Я.В. Семененко

суддя О.В. Головко