Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №340/3685/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/3685/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року (суддя Кармазина Т.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.09.2025 з урахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 05.09.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2020 по 05.09.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44:

індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.09.2025 з урахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 30.11.2023 із застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

грошового забезпечення за період з 01.01.2025 по 05.09.2025 із застосуванням для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2020 по 05.09.2025, виходячи з грошового забезпечення, обчисленого із застосуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт встановлений додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали судді, представником позивачки подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Заява мотивована тим, що на адвокатський запит відповідачем листом від 03.03.2026 надані пояснення щодо нарахування індексації та грошового забезпечення. Отже, у березні 2026 року позивачка була належно проінформована про види та розміри усіх складових грошового забезпечення, які вона отримувала, у зв`язку із чим березень 2026 року, а саме 10.03.2026 є моментом з якого позивачка мала дізнатися про порушення її прав, та відліку часу для звернення за захистом своїх прав до суду. Інших мотивів та обґрунтувань чому саме позивачка звернулась з позовом до суду у 2026 році, заява не містить.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 05.09.2025 повернуто позивачці.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржила позивачка, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В доводах апеляційної скарги вказує, що висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є передчасними. Сд першої інстанції, вказуючи про пропущення строків звернення до суду з позовною заявою виходив з того, що позивачем звільнена з 05.09.2025 без встановлення дати отримання позивачі грошового атестату або іншого письмового документу про нараховані та виплачені суми. З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 04.09.2025 № 421 про кадрові питання ОСОБА_1 звільнено із служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 1 (у зв`язку із закінченням строку контракту) та вважати такою, яка здала справи і припинила виконання обов`язків за посадою, знято з усіх видів забезпечення та виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 05.09.2025 (витяг з наказу долучено до матеріалів справи). При цьому, документів (у тому числі грошового атестату) про суми, нараховані та виплачені позивачці вручено не було. А тому вважє, що початок перебігу тримісячного строку для звернення до суду слід обраховувати з 10.03.2026, тобто з дня отримання листа відповідача від 03.03.2026 № 5501-1317/5517 про порядок обрахунку позивачці грошового забезпечення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 122 КАС, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов`язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначає, що положення статті 122 КАС не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час недопуску до продовження виконання повноважень) у разі порушення законодавства про оплату праці.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 7 травня 2002 року №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), у якому визначені основні трудові права працівника.

Норми статті 233 КЗпП є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Тобто Верховний Суд вчергове підтвердив висновок про те, що положення статті 233 КЗпП в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС.

Частинами першою та другою статті 233 КЗпП в редакції, чинній до 19.07.2022, передбачалося, що «працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».

Разом із тим, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП викладено у такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 КЗпП не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.

З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП, Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року).

Так, Судова палата дійшла висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).

Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що спірним питанням в даному випадку є, зокрема, виплата грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19 липня 2022 року по 05 вересня 2025 року включно.

Так, період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Щодо позовних вимог, які стосуються періоду з 19.07.2022, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП (у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, постановленій Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, а також підтриманий Верховним Судом у постанові від 30 травня 2025 року у справі №380/19729/24.

У постанові від 04 грудня 2025 року у справі № 380/25392/24 Верховний Суд вказав, що чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат. Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що під час проходження військової служби позивачка щомісячно була ознайомлена з розміром та складовими нарахованого і виплаченого їй грошового забезпечення.

Колегія суддів зауважує, що в наказі про звільнення позивача зі служби цивільного захисту відсутня будь яка інформація про складові грошового забезпечення, що виплачувалось позивачці з дня служби, а також про порядок обрахунку такого грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму поточного року, а тому позивачка не знала і не могла знати у день звільнення про порядок обрахунку її грошового забезпечення та усі складові такого грошового забезпечення.

Таким чином, оскільки саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, а матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивачки з такими документами, відлік тримісячного строку звернення до суду з цим позовом розпочався з моменту отримання позивачкою відповідей на запити.

Отже, оскільки позивачка не одержувала письмове повідомлення, як обраховувалось грошове забезпечення, у день виключення зі служби цивільного захисту, відтак моментом, коли їй стало відомо про порушене право на отримання всіх належних виплат при звільненні є дата отримання належної відповіді на адвокатський запит – 10.03.2026.

Так, з 10.03.2026 у позивачки розпочався тримісячний строк звернення до суду з цим позовом, який тривав до 11.06.2026.

Представник позивачки звернувся до суду з цим позовом 03.06.2026, тобто в межах тримісячного строку звернення до суду з цим позовом.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду з цим позовом є помилковими.

З огляду на викладене, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для повернення адміністративного позову в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 05.09.2025, на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року про повернення адміністративного позову в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 05.09.2025 скасувати.

Матеріали справи направити до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя І.Ю. Добродняк

суддя О.В. Головко