Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №280/6270/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6270/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року (суддя Кисіль Р.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд:

визнати дії відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до його пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 та з 29.04.2010 по 18.08.2010 протиправними;

зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 періоди його роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 та з 29.04.2010 по 18.08.2010, у зв`язку із чим перерахувати йому пенсію за віком на пільгових умовах з часу її призначення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до його пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 та з 29.04.2010 по 18.08.2010, такою, що суперечить чинному законодавству, та ґрунтується на безпідставних мотивах і не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що згідно довідок про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 07.01.2025 №125-1 позивач працював на ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна з 25.11.1992 по 18.08.1993, з 19.08.1993 по 26.02.1998, з 05.03.2005 по 30.06.2015 на роботах передбачених Списком №1; згідно довідки від 14.01.2025 №022 позивач працював на AT «Запорізький завод Феросплавів» з 21.09.1999 по 03.03.2005 на роботах передбачених Списком №1. За результатами розгляду документів до пільгового стажу із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 позивачу відповідно до Довідок №125-1 та №022 не враховано періоди роботи з 29.04.2010 по 18.08.2010 та з 20.03.2000 по 03.01.2001, оскільки посади не атестовані відповідно до Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (наявна перерва між наказами про проведення атестації робочих місць від 29.04.2005 №186 та від 19.08.2010 №162 (завод Дніпроспецсталь); від 20.03.1995 №73 та від 04.01.2001 № 2 (завод Феросплавів). Враховуючи вищезазначене, у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відсутні підстави у зарахуванні до пільгового стажу періоди роботи з 29.04.2010 по 18.08.2010 та з 20.03.2000 по 03.01.2001.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.01.2025 ОСОБА_1 звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058).

Це звернення позивача за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Тернопільській області, яким позивачу пенсію було призначено з 15.12.2024, проте до пільгового стажу позивача за Списком №1 не враховано періоди його роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 та з 29.04.2010 по 18.08.2010, оскільки наявна перерва між наказами про проведення атестації робочих місць від 20.03.1995 №73 та від 04.01.2001 №2, та від 29.04.2005 №186 та від 19.08.2010 №162, про що позивачу повідомлено листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 14.07.2025 за №0800-0209-8/70175.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

За приписами частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Тобто, коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 1, № 2, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 31.03.2020 у справі № 678/65/17 та від 09.07.2020 по справі №235/7688/16-а.

У спірному випадку відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоди його роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 та з 29.04.2010 по 18.08.2010, які припадають на періоди перерви між п`ятирічною дією наказів про результати атестації робочого місця позивача від 20.03.1995 №73 та від 04.01.2001 №2, і від 29.04.2005 №186 та від 19.08.2010 №162.

Водночас, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що пільговий стаж позивач здобув працюючи на роботах передбачених Списком № 1, що підтверджується трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 та довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 07.01.2025 №125-1, виданою ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» та від 14.01.2025 №022, виданою АТ «Запорізький завод феросплавів».

Довідкою від 07.01.2025 №125-1 підтверджуються періоди роботи:

з 25.11.1992 по 18.08.1993 за професією різальника гарячого металу в прокатному цеху, яка передбачена Списком №1, розділ ІІІ, підрозділ 3а, код 1030300а-17889, відповідно до наказу про атестацію №385 від 27.10.1994 згідно з постановою КМ СРСР №10 від 26.01.1991;

з 19.08.1993 по 26.02.1998, з 05.03.2005 по 30.06.2015 за професією оператора поста керування стана гарячої прокатки в прокатному цеху, яка передбачена Списком №1, розділ ІІІ, підрозділ 3а, код 1030300а-15890 відповідно до наказу про атестацію №385 від 27.10.1994, наказу про атестацію №477 від 28.04.2000 згідно з постановою КМ СРСР №10 від 26.01.1991, постановою КМУ №162 від 11.03.1994, та Списком № 1, розділ ІІІ, підрозділ 3, позиція 3.3а, відповідно до наказу про атестацію №186 від 29.04.2005, наказу про атестацію №162 від 19.08.2010 згідно з постановою КМУ №36 від 16.01.2003.

Згідно з довідкою від 14.01.2025 №022 підтверджується період роботи:

з 21.09.1999 по 03.03.2005 за професією газівника в плавильному цеху, яка передбачена Списком №1 розділом 3 підрозділом 2а 1030200а-11607 згідно з постановою КМУ від 11.03.1994 №162, Списком №1 розділом 3 підрозділом 2а позиція 3.2а згідно з постановою КМУ №36 від 16.01.2003.

Атестація робочого місця позивача на АТ «Запорізький завод феросплавів» у спірний період з 20.03.2000 по 03.01.2001, була проведена згідно із наказами про затвердження результатів атестації робочих місць від 20.03.1995 №73 та від 04.01.2001 №2.

Атестація робочого місця позивача на ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна у спірний період з 29.04.2010 по 18.08.2010, була проведена згідно із наказами про затвердження результатів атестації робочих місць від 29.04.2005 №186 та від 19.08.2010 №162.

Колегія суддів наголошує, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок № 442).

Пунктом 4 Порядку № 442 встановлено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383, (далі – Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

За правовою позицією, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а, будь-які причини, з яких атестація не була проведена, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та відмову заявникові в наданні пенсії. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочою місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Враховуючи приведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 спірні періоду роботи позивача з 20.03.2000 по 03.01.2001 та з 29.04.2010 по 18.08.2010.

Протиправність незарахування цих періодів до пільгового стажу є підставою для висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періодів роботи з 20.03.2000 по 03.01.2001 та з 29.04.2010 по 18.08.2010.

Суд зауважує, що зобов`язавши відповідача зарахувати позивачу до стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 спірні періоди його роботи, у зв`язку із чим перерахувати йому пенсію за віком на пільгових умовах з часу її призначення, суд першої інстанції жодним чином не втрутився у компетенцію територіального органу Пенсійного фонду.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV саме до повноважень органу Пенсійного фонду належить питання обчислення страхового стажу.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інтанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя І.Ю. Добродняк

суддя О.В. Головко