Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №280/7695/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7695/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом від 18.07.2025 за №57/в, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою 25% працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини;

зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою 25% працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини відповідно до п.п.7 п.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 за №2011-ХІІ у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.03.2022 головний сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу під час мобілізації у Збройні Сили України, де проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти. Відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 від 12.07.2024 під № 156/517: « 26 червня 2024 року ОСОБА_1 одержав травму (поранення) у вигляді внутрішнього пошкодження правого колінного суглоба, розтягнення КЗА правого колінного суглобу. За обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме під час виконання бойового завдання у складі 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у районі АДРЕСА_1 . Поранення головного сержанта ОСОБА_2 не пов`язане з вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсикологічного сп`яніння, не є результатом умисного спричинення собі отриманих тілесних ушкоджень. Під час отримання поранення головний сержант ОСОБА_3 перебував у засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». В результаті отриманих поранень, які були визнані тяжкими за ступенем ушкодження, Позивач протягом липня – грудня 2025 року проходив численні військово-лікарські комісії, за рішеннями яких поранення отримані ОСОБА_1 були визнані такими, що пов`язані із захистом Батьківщини. Так до позовної заяви додаються копії довідки ВЛК від 29.07.2024 № 1033; довідки ВЛК від 27.08.2024 під № 6988; довідки ВЛК від 24.09.2024 під № 7849; копію витягу з протоколу засідання штатної НОМЕР_2 РВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 04.12.2024 протокол № 4371. Окрім того, відповідно до виписок з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого 1187/340 від 24.07.2024 та від 29.07.2024 Позивач проходив тривале лікування в комунальному підприємстві «Криворізька міська лікарня №1». Згідно з витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №298 від 25.10.2024, «головного сержанта ОСОБА_2 , колишнього гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького виводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого з військової служби у відставку за пунктом «а» (за віком) наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 23.10.2024 року №142-РС вважати таким, що справи та посаду здає і вибуває до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 25 жовтня 2024 року виключити зі списків особових складів військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення». Надалі, 07.02.2025 Позивач у комунальному некомерційному підприємстві «Запорізькій обласній клінічній лікарні» Запорізької обласної ради, очно пройшов оцінювання повсякденного функціонування особи, направлення на яке ОСОБА_1 було видане - 16.01.2025. В результаті проведеного оцінювання Позивачу з 04.12.2024 було встановлену втрату професійної працездатності на рівні 25 %. Одразу після отримання витягу з рішення експертної команди 244/24/606Р від 07.02.2025 (копія додається до позовної заяви) Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (далі – Закон №2011-ХІІ). Відповідна заява, разом з усіма долученими до неї документами була направлена до Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства оборони України. Тим не менш, витягом з протоколу Комісії від 18.07.2025 № 57/в, Позивачу у призначенні і виплаті одноразової грошової винагороди було відмовлено через те, що останній пропустив 3-місячний строк встановлення ступеня втрати працездатності після звільнення з військової служби, оскільки, Позивача було звільнено з військової служби 25.10.2024, а втрату професійної працездатності встановлено 07.02.2025. З вказаним рішенням Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства оборони України, Позивач категорично не погоджується, вважає його таким, що було прийнято суто формально, без врахування реальної можливості Позивача дотриматися вказаного 3-місячного строку та без встановлення фактичних обставин пропуску даного строку. З цього приводу наголошую, що Позивач пропустив 3 місячний строк встановлення втрати ступеню працездатності не через свою вину, а з об`єктивних, не залежних від нього причин. Як вже було вказано вище по тексту, після отримання поранення 26.06.2024, Позивач тривалий час проходив лікування у медичних закладах, після чого багаторазово направлявся на ВЛК. Разом з тим, 16.12.2024 Позивач був направлений на проходження медико-соціальної експертної комісії в КНП «Міська лікарня №9» ЗМР: - 17.12.2024 пройшов огляд отоларинголога; - 17.12.2024 пройшов огляд невропатолога; - 18.12.2024 пройшов огляд терапевта; - 09.01.2025 пройшов огляд сімейного лікаря; - 13.01.2025 Позивач отримав консультаційний висновок спеціаліста, відповідно до якого ОСОБА_1 було встановлено діагноз: S83.53 Розрив передньої хрестоподібної зв`язки колінного суглоба. Проте, отримати висновок про ступінь втрати працездатності Позивач так і не встиг, оскільки Законом України від 19.12.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» № 4170-IX, МСЕК з 01.01.2025 були ліквідовані, а замість них були створені команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Відповідно до нової Постанови КМУ від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», для кожної МСЕК було визначено заклад охорони здоров`я, куди вони до 27.12.24 р. мали передати отримані ними направлення на МСЕК, розгляд який не було завершено (не призначено дату розгляду або було призначено на дату після 31.12.24 р.). Іншими словами, через реорганізацію МСЕК, процедура визначення ступеню втрати працездатності Позивача була розпочата фактично заново. Більше того, команди з оцінювання функціонування особи замінили МСЕК та почали свою діяльність лише з 01.01.2025, що створило великі черги і наплив бажаючих пройти оцінювання. На додаток, прошу Запорізький окружний адміністративний суд звернути увагу, що Позивачу із незначним запізненням було встановлено часткову втрату професійної працездатності, ще й через тривалі медичні обстеження, куди останнього було направлено представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Окрім того, з огляду на характер травми Позивача (розрив зв`язки колінного суглоба), ОСОБА_1 було важко пересуватися та проходити огляди у лікарів, що безумовно також вплинуло на строк встановлення втрати працездатності. Наголошую, що 3-місячний строк для призначення виплати, який встановлений п.7 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, було пропущено всього на 13 днів, що не може позбавляти Позивача гарантій встановлений Законом. Особливо зважаючи не те, що направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи Позивач отримав вчасно - 16.01.2025, тобто в межах законодавчо визначеного строку. Так, Позивач не заперечує, що формально, право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності було обмежено: тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби. Проте, ОСОБА_1 фізично не міг встигнути реалізувати зазначене вище право в межах 3 місячного строку через проведення реорганізації МСЕК та тривалі медичні обстеження. Акцентую увагу, що у Позивача були наявні об`єктивно непереборні обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій (відповідні докази додаються до позову). Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову). Таким чином, встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності відраховується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами. Принагідно буде зауважити, ще й те, що Постановою КМУ від 15 серпня 2025 р. № 1000, у Порядок № 975 були внесені зміни стосовно строку встановлення втрати працездатності після звільнення особи з військової служби. На сьогоднішній день цей строк становить вже не 3 місяці, а 1 рік. Аналогічні зміни були внесені й до Закону № 2011-ХІІ. Тим не менш, ці зміни ніяк не вплинули на рішення Відповідача, який по сьогоднішній день так і не призначив Позивачу одноразову грошову виплату. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Наведена норма вимагає від суб`єкта владних повноважень керуватись законом не формально, а враховувати істотні обставини, які пов`язані з питанням, яке розглядається, задля прийняття обґрунтованого, розсудливого та пропорційного рішення. У випадку Позивача, рішення Міністерства оборони України від 18.07.2025 № 57/в, оформлене витягом із протоколу, не відповідає таким критеріям, адже відповідач необґрунтовано не взяв до уваги ту обставину, що звернення позивача з пропуском 13-денного строку щодо отримання допомоги мало місце за обставин, які не залежали від поведінки Позивача. Позивач своєчасно та добросовісно вчиняв залежні від нього дії, пов`язані з питання встановлення втрати працездатності та отримання у зв`язку з цим грошової допомоги, а тому є несправедливим позбавлення особи, яка втратила працездатність, боронячи Батьківщину в умовах воєнного стану, на отримання грошової допомоги, гарантованої законом. Відтак, рішення суб`єкта владних повноважень, яке не відповідає критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, не може вважатися правомірним. Так, ОСОБА_1 надав на розгляд комісії Міністерства оборони України усі необхідні документи, що передбачені Законом № 2011-XII та Порядком № 975, а факт наявності у Позивача втрати працездатності ніким не оспорювався. Тим не менш, Відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової винагороди суто з формальної підстави, не зважаючи на загальновідомий процес реорганізації МСЕК та фактичне тривале проходження Позивачем різних оглядів; що свідчить про порушення Відповідачем приписів законодавства. Враховуючи, що законодавство встановлює для Відповідача лише один варіант поведінки, задоволення даної позовної вимоги, не буде і не може вважатися втручанням суду у дискреційні повноваження Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в особі Міністерства оборони України. Поміж іншого, зважаючи на очевидність вирішення даного спору та виходячи з активної протидії зі сторони Відповідача, вважаю, що одночасне задоволення двох позовних вимог буде повністю відповідати принципу справедливості та процесуальної економії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що позивачем не надано докази, які б підтвердили неможливість звернутися до МСЕК чи Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо проведення медико-соціальної експертизи після отримання травми 25.06.2024, крім того у матеріалах справи міститься виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 1187/340 від 29.07.2025, згідно якої позивач отримав лікування та був виписаний із стаціонару, відповідно із 29.07.2025 мав можливість звернутися до органів МСЕК для визначення проценту втрати працездатності внаслідок травми. Отже фактичні обставини справи та письмові докази свідчать про відсутність права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки йому встановлено втрата працездатності без встановлення інвалідності пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби та позивач не надав належних доказів, які б надали можливість поновити вищевказаний присічний строк.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у витязі із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.10.2024 за №298 зазначено: «… 5. Головного сержанта ОСОБА_2 , колишнього гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого з військової служби У ВІДСТАВКУ ЗА ПУНКТОМ «а» (за віком) наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 23.10.2024 №142-РС вважати таким, що справи та посаду здав і вибуває до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 25 жовтня 2024 року виключити із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. …».

16.12.2024 КНП «Міська лікарня №9» ЗМР видано ОСОБА_1 направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК).

У Витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 07.02.2025 за №244/25/606/В зазначено: «… 1. Прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої проведено оцінювання повсякденного функціонування особи (далі – особа): ОСОБА_1 … 12. Направлення особи на оцінювання: 12.1. Дата видачі: 16.01.2025 … 13. Форма розгляду експертною командою: очно, в закладі охорони здоров`я 14. Дата проведення оцінювання: 07.02.2025 … 17.2. У разі проведення оцінювання з метою встановлення ступеню втрати професійної працездатності: 17.2.1. Рішення щодо встановлення ступеню втрати професійної працездатності: так 17.2.2. Дата встановлення професійного захворювання чи настання трудового каліцтва: 07.02.2025 17.2.3. Дата, з якої визначено відсоток втрати професійної працездатності: 17.2.4. Відсоток втрати професійної працездатності: 17.2.5. Причина втрати професійної працездатності: - Порядення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, повязане із захистом Батьківщини, 25%, встановлено з 04.12.2024 …».

У Витязі з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.07.2025 за №57/в зазначено: «… Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги: Відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013р. №975: 13. Головному сержанту у відставці ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), якого 25.10.2024 звільнено з військової служби та 07.02.2025 під час первинного огляду експертної команди встановлено 25% втрати працездатності внаслідок поранення пов`язаного із захистом Батьківщини, що сталося 26.06.2024 на підставі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/606/Р від 07.02.2025. Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Заявника звільнено з військової служби 25.10.2024, а 07.02.2025 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. …».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом №2011-XII.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Положеннями статті 16-1 Закону №2011-ХІІ визначений перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому, у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 2 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Пунктом 3 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 6 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 10 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначено Порядком № 975.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку №975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно з пунктом 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку №975 встановлено, що розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Згідно з пунктом 15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Практика Верховного Суду стосовно застосування Порядку №975 сформована, зокрема, у постановах від 27.05.2021 у справі №520/9807/2020, від 24.06.2021 у справі №120/1985/20-а, від 18.05.2022 у справі №500/423/19, від 18.05.2022 у справі №500/423/19, від 25.07.2022 у справі №380/6447/20 та від 18.03.2024 у справі №120/13997/21-а.

Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі №320/4821/19, аналізуючи положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону України № 2011-XII, дійшов висновку, що у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.

Суд також вказав, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема:

суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби;

визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби;

відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналіз вищевказаних положень Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено:

тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;

причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов`язків військової служби.

Колегія суддів зауважує, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі №161/69/17 та від 12.03.2019 у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.04.2024, повертаючи справу №540/3059/20 на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.

З матеріалів справи судом встановлено, що тривала процедура визначення ступеня втрати працездатності була безпосередньо пов`язана з необхідністю належного документального підтвердження характеру та наслідків поранення, отриманого 26.06.2024, а саме – внутрішнього пошкодження правого колінного суглоба, розтягнення КЗА правого колінного суглобу.

За матеріалами справи, позивач своєчасно (не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби) був направлений на оцінювання повсякденного функціонування: 16.12.2024 КНП «Міська лікарня №9» ЗМР видано ОСОБА_1 . Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК); 16.01.2025 видано ОСОБА_1 . Направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи.

Судом першої інстанції під час апеляційного перегляду враховано, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи були припинені 31.12.2024, а з 01.01.2025 встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених «Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» здійснюється експертними командами відповідно до «Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи».

Також, судом враховано, що відповідно до п.28 «Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» розгляд справ здійснюється в порядку черговості на підставі електронної черги, яка формується електронною системою.

За таких обставин суд приходить до переконання, що пропуск строку звернення за отриманням допомоги є поважним, оскільки він об`єктивно зумовлений недоліками у медичній документації та процедурними особливостями встановлення ступеня втрати працездатності які не перебували під контролем позивача та не залежали від його волі.

При цьому, отримавши витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 07.02.2025 за №244/25/606/В, позивач одразу ж звернувся із заявою від про виплату одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України, що не заперечується відповідачем.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом від 18.07.2025 за №57/в, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою 25% працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини, є протиправним, а отже вимоги про визнання його протиправним та скасування є такими, що підлягають задоволенню.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя І.Ю. Добродняк

суддя О.В. Головко