Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №340/3006/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 340/3006/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року (суддя Кармазина Т.М.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 23.11.2023 № 0511692-2410-1126-UA35080150000074379 (форма «Ф») на суму 24 284,00 грн; від 13.05.2024 № 0136649-2410-1126-UA35080150000074379 (форма «Ф») на суму 25 031,20 грн; зобов`язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код класифікації доходів бюджету 18010300), яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.11.2023 № 0511692-2410-1126- НОМЕР_1 та податкового повідомлення-рішення від 13.05.2024 № 0136649-2410-1126-UA35080150000074379.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0511692-2410-1126-UA35080150000074379 від 23.11.2023. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 0136649-2410-1126-UA35080150000074379 від 13.05.2024. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно громадянин ОСОБА_1 (рнок пп НОМЕР_2 ) є власником нежитлової будівлі-комори, реєстраційний номер об`єкта № НОМЕР_3 , дата реєстрації 31.01.2013. Нежитлова будівля –комора загальною площею 373,6 кв.м. зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на зазначене гр. ОСОБА_1 правомірно нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельного ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що набута ОСОБА_1 у власність нежитлова будівля-комора перебувала у неналежному стані та не була придатною до використання за функціональним призначенням, протягом 2013-2014 років на замовлення позивача було в повному обсязі здійснено демонтаж (знесення) цієї будівлі, що підтверджується договором на виконання робіт з демонтажу об`єктів № 015-11 від 01.11.2013 між ОСОБА_1 та ТОВ «Монолітобетон», актом приймання-передачі виконаних робіт № 22/12-1 від 22.12.2014, актом демонтажу об`єкта № 07-12/1 від 22.12.2014. Після закінчення проведення демонтажних робіт у грудні 2014 року нежитлова будівля-комора загальною площею 373,6 кв.м., літ. А, за адресою: АДРЕСА_1 демонтована (ліквідована) повністю, конструктивні елементи будівлі відсутні, земельна ділянка звільнена. Таким чином, вказана нежитлова будівля-комора як об`єкт нерухомого майна є повністю знищеною та фізично не існує.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у приватній власності позивача у спірному періоді перебувало нерухоме майно – нежитлова будівля-комора загальною площею 373,6 кв.м.

Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийняті податкові повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості» за 2022 та 2023 роки: від 23.11.2023 № 0511692-2410-1126-UA35080150000074379 на суму 24 284,00 грн; від 13.05.2024 № 0136649-2410-1126-UA35080150000074379 на суму 25 031,20 грн.

Названі податкові повідомлення-рішення є предметом оскарження в цій справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема: за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Статтею 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Якщо в рішенні органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також податкових пільг з їх сплати не визначено термін його дії, таке рішення є чинним до прийняття нового рішення.

Скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірному періоді був відсутній об`єкт оподаткування, оскільки матеріалами справи підтверджується, що нежитлова-будівля комора була знищена, відповідно право власності на таке майно припинено незалежно від того, чи внесені відповідні дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чи не внесені.

На підтвердження власного висновку суд послався на окремі постанови Верховного Суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

Разом з цим суд апеляційної інстанції вважає такий висновок помилковим, із неправильним застосуванням норм матеріального права та з неправильним застосуванням правових висновків Верховного Суду.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки правовідносинам, які розглядались у наведених постановах Верховного Суду, тоді як спір у таких справах стосувався права на об`єкт нерухомості (у тому числі права на землю), а не податкового обов`язку суб`єкта права власності.

Водночас суд першої інстанції не врахував висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 01.02.2023 у справі № 2240/3410/18, який стосувався доводів позивача, що податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки на час його оформлення, об`єкти нежитлової нерухомості фактично є зруйнованим та непридатним до використання, а отже, був відсутній об`єкт оподаткування, передбачений статтею 266 Податкового кодексу України.

Верховний Суд зауважив, що відповідно до статті 349 Цивільного кодексу України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Як з`ясовано у цій справі, позивач відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносив і на час складання відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення нежитлова будівля перебувала у власності позивача, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відтак, є об`єкт оподаткування.

Аналогічні обставини мають місце в цій справі, що залишено поза увагою суду першої інстанції, адже станом на 2022-2023 роки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про припинення права власності на спірне майно у зв`язку з його знищенням, а тому у названому періоді підлягало оподаткуванню.

При цьому не є слушними доводи позивача, що існували перешкоди у реєстрації припинення права власності знищеного майно внаслідок накладення на нього обтяження у зв`язку з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, адже відповідно до доводів позивача комора була знищена у 2014 році, тоді як станом на 2022 та 2023 роки позивач не вчинив належні дії щодо легалізації припинення права власності.

Висновок про знищення/знесення майна DT01:3502-0153-6931-6040, довідка Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області № 280 та акт № 1 обстеження земельних ділянок комунальної власності з розташованими на них об`єктів нерухомості з ознаками безхазяйного датовані 2025 роком.

Так само 06.06.2025 державним реєстратором Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію припинення права власності за реєстраційним № 70245 на спірне нерухоме майно - нежитлову будівлю-комору, у зв`язку з її знищенням.

Відтак, станом на 2022, 2023 роки були відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому податковий орган, нараховуючи позивачеві податкове зобов`язання, діяв в межах правового поля.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року в адміністративній справі № 340/3006/25 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з 08 вересня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 08 вересня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Т.І. Ясенова