Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №280/9733/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9733/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року (головуючий суддя Бойченко Ю.П..)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , 05.11.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 22.10.2025 № 083950027091 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» з дня звернення за пенсією.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідачем ухвалено рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності у позивача необхідного пільгового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним та зазначає, що зарахуванню до пільгового стажу підлягає також період навчання. Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у задоволенні позовної заяви позивача – відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що оскільки у період з 01.09.2000 по 30.06.2004 позивач не навчався у закладі професійної (професійно-технічної) освіти, відповідачем правомірно зараховано період навчання саме до страхового стажу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення Закону України «Про освіту» № 1060-ХІІ, а саме неправильно визначено належність закладу освіти, в якому позивач навчався, до вищого, лише за назвою (типом) такого закладу, наслідком чого суд дійшов висновку про отримання позивачем вищої, а не професійно-технічної освіти, що не відповідає обставинам справи і призвело до неправильного її вирішення. Дійсно, у ст. 43 Закону України «Про освіту» технікум зазначено як один із закладів вищої освіти. Втім, ст. 41 Закону, хоча і не називає технікум закладом професійно-технічної освіти, вона не містить виключного переліку таких закладів та вказує, що до професійно-технічних належать і інші типи закладів, що надають робітничу професію. Відповідно, технікум на час дії Закону № 1060-ХІІ також міг вважатися закладом профтехосвіти -залежно від спрямованості на надання саме робітничої професії. Очевидно, що здобута позивачем професія за спеціальністю «Виробництво сталі у конверторах і мартенівських печах» і кваліфікацією техніка-металурга є саме робітничою. Звертає увагу на себе і той факт, що за ст.ст. 40, 42 Закону вища освіта може бути здобута виключно на базі повної загальної середньої освіти, а професійно-технічна - на основі базової середньої освіти. Позивач зазначає, що на час вступу до технікуму мені було лише 15 років, а отже я ніяк не міг мати повної загальної середньої освіти і вступити до вищого навчального закладу. З означеного випливає, що застосоване судом першої інстанції тлумачення норм матеріального права очевидно не ґрунтується на законі, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 22.06.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою від 15.10.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах, згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заяву, за принципом екстериторіальності, розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 22.10.2025 № 083950027091 у призначенні пенсії відмовлено. У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача, з урахуванням додаткових років за Список № 1, становить 45 років 10 місяців. Пільговий стаж становить 21 рік 04 місяці 03 дні. Рішення ухвалено у зв`язку із відсутність необхідного пільгового стажу роботи (25 років), підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 22.10.2025 № 083950027091 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування»

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Статтею 24 Закону № 1058-IV встановлено, зокрема, наступне:

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Згідно з пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов`язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.

У період навчання позивача в Металургійному технікумі Запорізької державної інженерної академії діяв Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII.

Згідно статті 29 цього Закону № 1060-XII, структура освіти включає:

дошкільну освіту;

загальну середню освіту;

позашкільну освіту;

професійно-технічну освіту;

вищу освіту;

післядипломну освіту;

аспірантуру;

докторантуру;

самоосвіту.

За правилами статті 30 Закону № 1060-XII, в Україні встановлюються такі освітні рівні:

початкова загальна освіта;

базова загальна середня освіта;

повна загальна середня освіта;

професійно-технічна освіта;

базова вища освіта;

повна вища освіта.

В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні:

кваліфікований робітник;

молодший спеціаліст;

бакалавр;

спеціаліст,

магістр.

Положення про освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 40 Закону № 1060-XII професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

Згідно частин 1, 6 статті 41 Закону № 1060-XII, до професійно-технічних навчальних закладів належать:

професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Випускникам професійно-технічних навчальних закладів відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії).

Отже, професійно-технічна освіта мала на меті підготовку кваліфікованих робітників, яким по закінченню навчання присвоювалася відповідна кваліфікація.

Натомість, за приписами статті 43 Закону № 1060-XII, вищими навчальними закладами є:

технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;

бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;

спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

Згідно архівної довідки від 10.10.2025 № 08-15/82, виданої Відокремленим структурним підрозділом «Запорізький металургійний фаховий коледж Запорізького національного університету», ОСОБА_1 навчався у Металургійному технікумі Запорізької державної інженерної академії з 01.09.2000 по 30.06.2004 та отримав диплом від 30.06.2004 серії НОМЕР_1 .

Отже, з наведених норм законодавства суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач навчався не у закладі професійної (професійно-технічної) освіти, а у вищому навчальному закладі, що підтверджується виданим дипломом.

Водночас, стаття 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» пов`язує можливість зарахування до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, за умови навчання у професійно-технічному навчальному закладі.

Враховуючи, що у період з 01.09.2000 по 30.06.2004 позивач не навчався у закладі професійної (професійно-технічної) освіти, відповідачем правомірно зараховано період навчання саме до страхового стажу.

Наведене дає підстави для висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 22.10.2025 № 083950027091, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного пільгового стажу роботи (25 років), є правомірним та скасуванню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко