Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №280/9385/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9385/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року (головуючий суддя Батрак І.В..)

в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , 23 жовтня 2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних на підставі тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 04.05.2022;

- зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних на підставі тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 04.05.2022;

- визнати протиправним дії відповідача, які полягають у взятті (поновленні) на військовий облік військовозобов`язаних у 2025 році позивача;

- зобов`язати відповідача виключити (видалити) з Єдиного державного реєстру призовників , військовозобов`язаних та резервісті відомості про взяття (поновлення) у 2025 році на військовий облік військовозобов`язаний позивача.

В обґрунтовані позову зазначено, що позивач як особа, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, був виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, що діяла до 18.05.2024, та відповідно не є військовозобов`язаним. Зауважує, що не знаючи, чи вніс після 04.05.2022 ІНФОРМАЦІЯ_3 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку, адвокат позивача подав до ТЦК з цього приводу звернення та просив внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку на підставі виданого йому тимчасового посвідчення №2/175/2022 від 04.05.2022, якщо після видачі цього тимчасового посвідчення відповідні відомості не були внесені до Реєстру. У відповідь ТЦК надав декілька листів, якими замість вирішення зазначеного прохання по суті вказує, що: 1) позивач військовозобов`язаний і підлягає мобілізації як прибулий після відбування покарання з установ виконання покарань; 2) позивач не досяг граничного віку перебування в запасі, тому повинен перебувати на військовому обліку у ТЦК. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції не повно встановлено обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Зазначає, що предметом спору у цій справі не є вирішення питання ще раз виключення позивача з військового обліку, адже цей факт вже законно відбувся ще 02.05.2022, а предметом спору є усунення протиправної бездіяльності ТЦК по невнесенню інформації про виключення мене з обліку у Реєстр, тобто, для правильного вирішення спору взагалі не важливо які категорії осіб зараз підлягають виключенню з обліку за ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»; у законодавстві немає такого поняття, як «право залишатись виключеним з обліку», адже цей факт вже законно відбувся ще 02.05.2022, обов`язку позивача ставати знову на облік немає, адже, якщо перевірити дослівно п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», то категорія виключених з військового обліку у зв`язку з засудженням раніше до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину взагалі відсутня у переліку осіб, які підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, така категорія громадян не підлягала поновленню чи взяттю на облік ні до 18.05.2024, ні з 18.05.2024, а тому є хибним зауваження суду першої інстанції про те, що ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» не містить обмежень чи заборон з приводу можливості взяття особи на військовий облік, після її виключення; 3) статус виключеного з військового обліку військовозобов`язаних і як наслідок невійськовозобов`язаного – наданий позивачу згідно чинної на 02.05.2022 редакції п.6 ч.6 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», так її прописав законодавець і не передбачив поновлення чи взяття такої категорії виключених з обліку громадян ні зараз, ні раніше, як і не передбачив повноважень суду визначати категорії громадян, хто втрачає статус невійськовозобов`язаного або за ким його слід зберегти; суд першої інстанції сам собі суперечить, адже відповідач ніяких доказів взагалі не надавав, усі докази підтвердження протиправної бездіяльності надав саме позивач, тому незрозуміло на основі чого судом першої інстанції встановлено законність бездіяльності відповідача, адже матеріали справи не містять ніяких доказів цьому.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 22.06.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.05.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав у ІНФОРМАЦІЯ_3 тимчасове посвідчення військовозобов`язаного №2/175/2022.

З 02.05.2022 позивача було виключено з військового обліку на підставі п.п.6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції до 18.05.2024) як раніше засудженого до позбавлення волі за тяжкий злочин, про що свідчить відповідна відмітка у вказаному вище тимчасовому посвідченні №2/175/2022 від 04.05.2022.

18.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який виключив підставу передбачену п. 6 ч. 6 ст.37 Закону, з підстав виключення з військового обліку.

13.08.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про внесення змін до запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 від 04.05.2022, проте отримав лист-відповідь відповідача від 01.09.2025 №2/2598, яким фактично йому відмовлено у виключенні з військового обліку, оскільки починаючи з 18.05.2024 позивач є військовозобов`язаним та підлягає мобілізації на загальних засадах.

Листом від 03.10.2025 №2/2954 відповідач повідомив позивача, що відповідність відомостей, зазначених у його військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в ЄДР, перевіряється підрозділами ТЦК та СП виключно при поданні до ТЦК та СП військово-облікового документу на бланку (оригіналу), а не його копії. Лише після надання позивачем військово-облікового документу на бланку (оригіналу) та визначення відповідності/невідповідності зазначених в ньому відомостей відомостям, що містяться в ЄДР, виникають правові підстави щодо розгляду питання внесення/невнесення відповідних відомостей до ЄДР.

На заяву від 01.10.2025 щодо надання відомостей з реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Міністерство оборони України листом від 15.10.2025 №ВВОБ/1617 повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2024 №523, не передбачено надання відомостей територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, які внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, проте позивач може переглянути дані відомості у його електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста (через мобільний додаток «Резерв +».

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення запису/відомостей/змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення №1/171 від 18.02.2022.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 2 ст. 2 Закону №2232-XII встановлено, зокрема, такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану продовжувався і діє на час розгляду даної справи.

Частиною 9 ст. 1 Закону №2232-XII визначено: щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону №2232-XII взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, ступеня їх придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей.

Взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №3633-IX від 11.04.2024 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу;

2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024, які набули чинності 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається.

До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Порядок №1487 у редакції чинній станом на момент звернення позивача до суду), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період (п. 3 Порядку №1487).

Відповідно до п. 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п. 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За приписами п. 29 Порядку №1487 у разі виключення призовників, військовозобов`язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.

Позивачем фактично не погоджується з діями відповідача щодо взяття позивача на військовий облік на підставі ст. 37 Закону №2232-ХІІ в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024, як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину.

З цього приводу суд першої інстанції зазначає, що 18.05.2024 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 № 3633-IX, яким внесено зміни Закону № 2232-ХІІ.

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в ст. 37 Закону №2232-ХІІ.

Так, відповідно до п. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Відтак, положення ст. 37 Закону №2232-ХІІ не містить такої підстави для виключення з військового обліку осіб, які засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Окрім того, згідно з п. 4 розділу Загальні питання Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання.

На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абз. 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

У позовній заяві позивачем не наведено обґрунтованих аргументів, які б дозволяли стверджувати, що виключення з військового обліку особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, може вважатися саме правом особи, що не може бути скасоване або змінене.

В Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Інститут виключення з військового обліку, з підстав передбачених ст. 37 Закону№ 2232-XII, не є інститутом, на підставі якого особа набуває якийсь незворотній правовий статус.

Виключення з військового обліку, це віднесення законодавцем особи до певної категорії, яка, на думку законодавця, в цей час не підлягає призову на військову службу.

Однак, це виключення діє саме на час дії відповідно Закону.

Зміна законодавцем підстав виключення з військового обліку, та відповідно категорій осіб, які не підлягають призову, відповідно може змінити становище особи.

У цьому випадку, дію ст.37 Закону, можливо порівняти з дією правових норм, які надають якійсь пільги: під час дії закону, особа користується пільгою, у разі скасування закону про пільгу, особа втрачає цю пільгу, незважаючи на те, що свого часу пільга була призначена на підставі діючого закону. За таких обставин, жодного порушення ст.58 Конституції України у цьому випадку немає.

Стаття 37 Закону №2232-ХІІ в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024 на момент прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача про виключення з військового обліку в частині відмови у внесенні змін до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не містить такої підстави для виключення з військового обліку, як виключення громадян України раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Крім того, суд першої інстанції звертає увагу, що аналогічна зміна категорій осіб, які підлягають виключення з обліку вже відбувалася в 2014 року.

Так, відповідно до редакції ст.ст.28, 37 Закону № 2232-XII станом на 01.01.2014 з військового обліку виключалися особи, які досягли граничного віку перебування в запасі рядовий склад - до 40 років; сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років; молодший офіцерський склад - до 50 років; старший офіцерський склад: майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до 55 років.

Натомість, Законом №1604-VII від 22.07.2014 цей вік був змінений до 60 років.

Тобто, як і у випадку з особами, які раніше були засудженні за тяжкі чи особливо тяжкі злочини, скасування підстав для виключення осіб з військового обліку певного віку, має наслідком покладення на цих осіб військового обов`язок та можливості призову його на військову службу.

Щодо аргументу позивача про відсутність у Законі № 2232-XII конкретної норми, яка б передбачала повноваження відповідача на поновлення на військовому обліку раніше виключених осіб, суд першої інстанції вважає зауважити що Закон також і не містить обмежень чи заборон з приводу можливості взяття особи на військовий облік, після її виключення.

Взагалі під час взяття особи на військовий облік, відповідний РТЦК та СП повинен керуватися саме правовими нормами, які діють в цей час, а не які діяли раніше.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII) до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Також у ч. 1 ст. 14 Закону № 1951-VIII зазначено, що ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

У п. 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, зазначено, що в разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно з п. 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (Порядок №1487), передбачено, що для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією ч.6 ст. 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Отже, на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин відсутні підстави для збереження стану (статусу) виключення позивача з військового обліку.

Постанова Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, на яку посилається представник позивача, не є релевантною до цієї справи, оскільки у тій справи йдеться про зовсім інший спір.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову задоволенні позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.01.2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко