Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №440/6815/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 р.Справа № 440/6815/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/6815/26

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, заявник) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 21.05.2026 №2378 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування заяви зазначала, що оскаржуваним рішенням фактично припинено здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, що позбавляє його можливості здійснювати реалізацію пального на автозаправній станції, отримувати дохід від господарської діяльності, виконувати договірні зобов`язання перед контрагентами та забезпечувати належне функціонування суб`єкта господарювання. ФОП ОСОБА_1 використовує найману працю працівників, які забезпечують функціонування автозаправної станції, водночас унаслідок виконання спірного рішення позивач продовжує нести значні та постійні витрати на утримання працівників. На момент звернення із заявою позивачем отримано оплату за окремими договорами поставки нафтопродуктів та розпочато їх виконання, однак у зв`язку з припиненням дії ліцензії виконання договірних зобов`язань у повному обсязі стало неможливим. Крім того, подальше перебування значних обсягів пального у резервуарах АЗС без можливості їх реалізації протягом усього часу розгляду справи призведе до подальшого накопичення збитків та позбавить позивача можливості використовувати належне йому майно за його цільовим призначенням. Зазначені обставини підтверджують реальний характер негативних наслідків виконання оскаржуваного рішення та свідчать про істотне ускладнення ефективного захисту прав позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 задоволено заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову:

зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Полтавській області від 21.05.2026 №2378 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №16210314202400127 терміном дії з 04.10.2024 по 04.10.2029, виданої Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на автозаправну станцію за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками розгляду адміністративної справи.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що виконання оскаржуваного рішення може призвести до істотного ускладнення або навіть неможливості відновлення господарської діяльності позивача, накопичення збитків, втрати контрагентів та робочих місць, а також створює реальну загрозу заподіяння шкоди майновим правам та законним інтересам позивача, а додатково - ще й контрагентів позивача, у тому числі державних та комунальних установ і підприємств, що підтверджується належними та допустимими доказами, наданими до суду.

Дослідивши долучені до заяви про забезпечення позову докази, суд першої інстанції дійшов висновку про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову, зазначивши, що невжиття таких заходів у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, оскільки основна діяльність підприємства неможлива без наявності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 по справі № 440/6815/26; ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Скаржник зауважує, що у справі, яка розглядається, заявником не доведено, а судом не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою ФОП ОСОБА_1 , оскільки у заяві не зазначено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову в цьому конкретному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Після вирішення спору у справі, що розглядається, на її користь (якщо для цього будуть наявні відповідні підстави) ФОП ОСОБА_1 зможе безперешкодно продовжити свою господарську діяльність, а в разі завдання їй шкоди оскарженим розпорядженням відповідача, в тому числі у вигляді упущеної вигоди, та її доведення, просити про відшкодування такої у встановленому законом порядку, що, однак, перебуває за межами предмету спору в цій справі, оскільки вимог про відшкодування шкоди ФОП ОСОБА_1 у справі, яка розглядається, не заявляла.

З урахуванням обставин апелянт зазначає, що у цьому конкретному випадку, відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову у зв`язку з імовірністю завдання ФОП ОСОБА_1 майнової шкоди та репутаційних втрат, інших негативних наслідків, зокрема у вигляді скорочення штату працівників чи їх звільнення, зменшення їм розміру заробітної плати, є співмірним з предметом спору та предметом доказування у справі.

Податковий орган не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження може убезпечити ФОП ОСОБА_1 від понесення нею збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку тощо. Проте такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі розпорядження.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду та повістки про виклик на 07.09.2026.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту – КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частинами першою, другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі № 826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі № 640/18852/21.

У постанові від 01.07.2026 у справі №280/6827/25 Верховний Суд зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому слід також зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817-IX).

Відповідно до пункту 74 частини першої статті 1 Закону № 3817-IX припинення дії ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з пунктом 28 частини другої статті 46 Закону № 3817-ІХ підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є, зокрема, факт здійснення ліцензіатом - суб`єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального, крім ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - зберігання та/або реалізації необлікованого пального, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки або в рішенні суду, яке набрало законної сили, якщо об`єм необлікованого пального перевищує 5 відсотків обсягу обігу або залишків пального (для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану, на які встановлено однакові ставки акцизного податку, - перевищує 15 відсотків) чи 2 відсотки об`єму відповідного резервуара.

Відповідно до частини 10 статті 46 Закону № 3817-IX датою припинення дії ліцензії є день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Таким чином, внаслідок припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності суб`єкт господарювання позбавлений права проводити діяльність, зокрема, з оптової та роздрібної торгівлі пальним без відповідної ліцензії.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).

Господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 з роздрібної торгівлі пальним здійснюється на автозаправній станції за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №16210314202400127 терміном дії з 04.10.2024 по 04.10.2029, отриманої у порядку, передбаченому Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Отже, можливість здійснення позивачем господарської діяльності напряму залежить від наявності діючої ліцензії.

21.05.2026 Головним управлінням ДПС у Полтавській області було прийнято рішення № 2378, яким припинено дію вказаної вище ліцензії, на підставі пункту 28 частини другої статті 46 Закону № 3817-ІХ.

В обґрунтування очевидної протиправності вказаного рішення позивач вказує на фактичне припинення здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, що позбавляє його можливості здійснювати реалізацію пального на автозаправній станції, отримувати дохід від господарської діяльності, виконувати договірні зобов`язання перед контрагентами та забезпечувати належне функціонування суб`єкта господарювання.

На підтвердження своїх доводів щодо істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів заявником разом із заявою подано: трудові договори між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю (з працівниками – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ); відомість на виплату грошей №9 за травень 2026 року; розрахунок виплат найманим працівникам заробітної плати та сум податків, що сплачуються до бюджету за травень 2026 року; штатний розклад посадових осіб та працівників; наказ ФОП ОСОБА_1 від 01.01.2026 №1 про встановлення цілодобового та безперебійного режиму роботи автозаправної станції; наказ ФОП ОСОБА_1 від 21.05.2026 №20 про цілодобовий режим роботи автозаправної станції; довідку про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання / відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального; довідку про обсяги залишків на кінець доби 21.05.2026; договір поставки №4 від 15.05.2026; договір поставки №1/02 від 01.02.2026; договір поставки №б/н від 07.05.2026; договір поставки №4/5 від 04.05.2026; договір №б/н від 22.01.2026.

З наданих документів судом першої інстанції правильно встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 наявні діючі договірні зобов`язання щодо постачання нафтопродуктів контрагентам, зокрема фермерському господарству «Губарівське» за договором поставки нафтопродуктів від 01.02.2026, Нехворощанській сільській раді за договорами поставки бензину А-95 Євро від 22.01.2026 та 04.05.2026, ДП «Добробут» Нехворощанського сільського комунального господарства за договором поставки дизельного пального від 07.05.2026, а також Нехворощанській місцевій пожежній охороні за договором поставки бензину А-95 Євро від 15.05.2026, що підтверджується наданими до суду договорами поставки та відомостями обліку видачі паливно-мастильних матеріалів.

При цьому станом на дату звернення до суду залишилися невиконаними зобов`язання щодо постачання ДП «Добробут» Нехворощанського сільського комунального господарства дизельного пального в обсязі 110,99 літрів, Нехворощанському сільському комунальному господарству бензину А-95 в обсязі 10 літрів, а фермерському господарству «Губарівське» - скрапленого газу в обсязі 74,60 літра, що свідчить про неможливість належного виконання позивачем своїх договірних зобов`язань у зв`язку із припиненням дії ліцензії та створює ризик застосування до нього штрафних санкцій і настання інших негативних наслідків господарського характеру.

Суд першої інстанції також слушно врахував, що на момент звернення зі заявою у резервуарах автозаправної станції обліковувалися значні залишки нафтопродуктів, а саме дизельне пальне, бензин А-95 Євро та скраплений газ на загальну суму 367 891,18 грн, що підтверджується довідкою про залишки пального, наданою до суду. Вказані товарні запаси є основним активом позивача та джерелом отримання доходу від господарської діяльності, однак у зв`язку із зупиненням дії ліцензії їх реалізація стала неможливою.

Крім того, після припинення дії ліцензії наказом №20 від 21.05.2026 на автозаправній станції позивача було продовжено цілодобовий режим роботи у зв`язку з необхідністю забезпечення постійного контролю за технічним станом резервуарів, паливороздавальних колонок, систем обліку та іншого обладнання, яке не може бути залишене без нагляду та обслуговування.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що діяльність ФОП ОСОБА_1 безпосередньо пов`язана із роздрібною торгівлею пальним, а тому припинення дії ліцензії позбавляє товариство можливості здійснювати діяльність, яка є джерелом отримання доходу, виконувати договірні зобов`язання перед контрагентами, забезпечувати виплату заробітної плати працівникам та сплату податків і зборів.

У свою чергу, колегія суддів ураховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.01.2026 у справі №440/9992/25, відповідно до якого анулювання ліцензії суттєво впливає на ведення господарської діяльності позивача, а саме - може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів Товариства, оскільки основний вид діяльності Товариства, можливий лише за наявності відповідних ліценцій, а тому їх анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, блокує формування доходу та виплати працівникам Товариства заробітної плати, призводить до негативних наслідків у взаємовідносинах з іншими суб`єктами господарювання (застосування штрафних санкцій та ін.). Відтак, припинення дії ліцензії тягне за собою припинення позивачем відповідної господарської діяльності, тобто суб`єкт господарювання позбавлений права здійснювати діяльність, зокрема, з оптової торгівлі пальним без відповідної ліцензії, яка у даному випадку є основним видом економічної діяльності позивача.

З урахуванням викладеного, наявних доводів позивача та доданих доказів, колегія суддів висновує, що анулювання ліцензії суттєво впливає на ведення господарської діяльності позивача, а саме: блокує формування доходу та виплати працівникам АЗС заробітної плати, призводить до негативних наслідків у взаємовідносинами з іншими суб`єктами господарювання, яким позивач повинен здійснити поставку пального, що може призвести до невідворотних витрат та перешкод у веденні господарської діяльності та безпосередньо впливає на наявні зобов`язання заявника в частині збереження робочих місць і виплати заробітної плати найманим працівникам.

Подібних висновків дійшов Верховного Суду у постановах від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі № 440/6755/21, від 21.12.2022 у справі № 160/11995/22, від 31.01.2023 у справі № 140/8709/21, від 22.03.2023 у справі № 380/8301/22, зазначивши про можливість вжиття заходів забезпечення позову за умови доведення та документального підтвердження обставин, які б свідчили про можливість настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Полтавській області від 21.05.2026 №2378 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №16210314202400127 терміном дії з 04.10.2024 по 04.10.2029, виданої Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на автозаправну станцію за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками розгляду адміністративної справи.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду щодо відсутності передбачених підстав для забезпечення позову суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки такі фактично стосуються відмінних в порівнянні з цією справою обставин та ґрунтуються на іншому правовому регулюванні спірних правовідносин. Колегія суддів зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, який зроблено на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних у матеріалах справи доказів, не є засвідченим застосуванням судами норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання про забезпечення позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 по справі №440/6815/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна

Повний текст постанови складено 08.09.2026 року.