Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №440/12081/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 р.Справа № 440/12081/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 (головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 440/12081/25

за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

21.05.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій вона просила суд розстрочити виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі № 440/12081/25 терміном на один рік з дня постановлення ухвали, шляхом сплати платежів кожного місяця по 43 350,29 грн.

В обґрунтування заяви заявниця зазначала, що визнає суму податкового боргу та не має наміру ухилятися від виконання рішення суду, однак скрутний матеріальний стан та тяжкі сімейні обставини об`єктивно ускладнюють можливість одноразового виконання судового рішення на теперішній час. Зокрема зазначала про тяжкий стан здоров`я та значні витрати на лікування; обов`язок здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка потребує сторонньої допомоги; лікування дочки та онучки після ДТП; несення фінансового тягаря у зв`язку зі смертю чоловіка. Заявниця вважає наведені обставини надзвичайними, об`єктивними і такими, що не залежать від її волі, у зв`язку з чим істотно вплинули на можливість здійснення господарської діяльності у звичайному режимі. Разом з тим, розстрочення виконання рішення суду не призводить до невиконання рішення суду, а навпаки створює умови для його добровільного виконання боржником з урахуванням його реального майнового стану.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі №440/12081/25 за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу:

розстрочено виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі №440/12081/25 шляхом сплати податкового боргу щомісячно, рівними частинами по 52 020, 35 (п`ятдесят дві тисячі двадцять гривень тридцять п`ять копійок) починаючи з червня 2026 року по 31 березня 2027 року.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів умисного ухилення заявника від виконання судового рішення чи вчинення ним дій, спрямованих на уникнення виконання покладених на нього обов`язків. Водночас повідомлені та підтверджені належними доказами ОСОБА_1 обставини можна вважати такими, що істотно впливають на можливість здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності у звичайному режимі та безпосередньо позначилися на її матеріальному становищі, що в свою чергу ускладнює можливість виконання судового рішення.

З урахуванням приписів частини п`ятої статті 378 КАС України суд першої інстанції зазначив, що максимально можливий термін відстрочення виконання рішення суду в даній справі становить термін до 31.03.2027. Враховуючи співставлення суми податкового боргу, яку відповідач по справі має виплатити, та період можливого розстрочення, сума щомісячного платежу за умови розстрочення сплати податкового боргу має становити 52 020,35 грн.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 по справі № 440/12081/25 та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення адміністративного суду від 01.04.2026 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що податковий борг у ФОП ОСОБА_1 виник ще у 2023 році та є непогашеним станом на сьогоднішній день. Підстави виникнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 509885,40 грн та військовому збору, що підлягає сплаті фізичними особами – підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування у розмірі 10318,08 грн виникли на підставі самостійно визначених грошових зобов`язань у податкових деклараціях про майновий стан і доходи з єдиного податку з фізичних осіб та податкових деклараціях про майновий стан і доходи з військового збору , що підлягає сплаті фізичними особами – підприємцями, які перебувають на прощенній системі оподаткування.

Крім того, відповідач мав змогу та право звернутися до контролюючого органу у порядку статті 100 Податкового кодексу України з метою упередження виникнення податкового боргу та загрози його накопичення із заявою про розстрочення/ відстрочення сплати грошового зобов`язання та у подальшому розстрочення сплати податкового боргу. Така бездіяльність відповідача призвела до виникнення податкового боргу, існування його впродовж декількох років, що у подальшому зумовило звернення контролюючого органу із позовною заявою про стягнення заборгованості у судовому порядку.

Також відповідно до інформаційних баз даних контролюючого органу та інших відкритих джерел відповідач має у своїй власності нерухоме майно та володіє правом власності на земельну ділянку, що свідчить про те, що відповідач має джерела доходів та реальні способи погашення податкового боргу.

Водночас відповідачем 29.04.2026 укладено договір про надання правової допомоги, в якому пунктом 4.2 розділу 4 зазначено про визначення розміру гонорара адвоката, що також спростовує доводи про скрутне матеріальне становище.

Апелянт зауважує, що оскаржуваною ухвалою виконання рішення було розстрочено шляхом сплати податкового боргу щомісячно рівними частинами у розмірі 52020,35 грн, починаючи з червня 2026 року, однак відповідачем не виконано обов`язок щодо сплати першого платежу, який підлягав сплаті у червні 2026, що підтверджується витягами з інтегрованої картки платника. Отже, відповідач не дотримався встановленого судом порядку та строків виконання рішення, у зв`язку з чим умови розстрочення виконання судового рішення не виконанні, а підстави вважати, що відповідач належним чином виконує ухвалу суду від 10.06.2026 відсутні.

04.09.2026 судом отримано клопотання апелянта про долучення документів до матеріалів справи, а саме витягів з інтегрованих карток. Скаржник зазначив, що вказані докази додатково свідчать про недобросовісну поведінку відповідача та підтверджуються необґрунтованість надання розстрочення.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду та повісток про виклик на 07.09.2026 об 14:00.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026 задоволено клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю представника.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

За частиною четвертою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.06.2021 у справі №140/3852/19, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.06.2021 у справі №9901/598/19.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що питання розстрочення виконання судового рішення було предметом конституційного розгляду та Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. При встановленні можливості розстрочення виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 у справі №819/150/17).

Отже, саме заявник зобов`язаний довести суду належними та допустимими доказами конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке виконання.

У справі, що розглядається, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справ №440/12081/25, яке набрало законної сили 02.05.2026, задоволено позовні вимоги Головного управління ДПС шляхом стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 10 318,08 грн на користь Державного бюджету України; з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 509 885,40 грн на користь місцевого бюджету.

Підставою для розстрочення виконання судового рішення про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу відповідач визначає сукупність наступних обставин: її тяжкий стан здоров`я: обов`язок здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка потребує сторонньої допомоги; лікування дочки та онучки після ДТП; несення фінансового тягаря у зв`язку зі смертю чоловіка.

На підтвердження вказаних обставин до заяви долучено медичні документи, виписки із медичної карти стаціонарного хворого, консультативні висновки лікарів та спеціалістів; свідоцтво про смерть чоловіка; висновок щодо матері відповідача про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду. Крім того, на підтвердження скрутного майнового стану боржника ОСОБА_1 надала до суду виписки з банківських рахунків.

Вказані обставини суд першої інстанції правильно розцінив, як такі, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, наведені заявником у заяві про розстрочення виконання рішення суду обставини є підтвердженням скрутного фінансового становища останнього, що об`єктивно впливає на можливість суми податкового боргу одним платежем на час звернення з заявою.

Доводи апелянта з приводу можливості у відповідача звернутись до контролюючого органу в порядку встановленої нормами статті 100 Податкового кодексу України процедури розстрочення податкового боргу є необґрунтованими, оскільки норми статті 378 КАС України не передбачають необхідності попереднього звернення до стягувача в позасудовому порядку (досудового врегулювання) як обов`язкової передумови вирішення цього питання судом.

Посилання скаржника на наявність у відповідача джерел доходів та способів погашення податкового боргу з огляду на володіння ОСОБА_1 нерухомим майном (житловим будинком) та земельною ділянкою колегія суддів вважає також необґрунтованими, оскільки такі базуються на припущенні про можливість отримання доходу, а не на встановлених фактах отримання такого доходу.

Аргументи контролюючого органу щодо укладення відповідачем договору про надання правничої допомоги як на спростування скрутного матеріального становища відповідача також відхиляється судом, оскільки сам факт укладення такого договору не підтверджує наявності у відповідача коштів, достатніх для погашення податкового боргу, або фактичної сплати адвокатського гонорару. Крім того, навіть у разі його фактичної сплати така обставина не доводить наявності у відповідача коштів у розмірі, достатньому для одноразового виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем обставини ускладнюють виконання судового рішення та є достатніми підставами для розстрочення його виконання, у зв`язку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування передбаченого статтею 378 КАС України механізму розстрочення виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, судом надано відповіді на всі ключові питання спору.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 по справі №440/12081/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна

Повний текст постанови складено 08.09.2026 року.