Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №520/1369/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 р. Справа № 520/1369/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/1369/26

за позовом Приватної фірми «Артон»

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Приватна фірма «Артон» (далі – позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі – відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA100430/2025/000018/1 від 28.07.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про відсутність у митного органу правових підстав для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного (резервного) методу визначення митної вартості, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані усі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 позовні вимоги Приватної фірми «Артон» задоволено:

визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA100430/2025/000018/1 від 28.07.2025;

ухвалено на користь Приватної фірми "АРТОН" (проїзд Верещаківський, буд. 38-А, м. Харків, 61030, код ЄДРПОУ 30359284) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено обставин та не надано належних доказів, що ставили б під сумнів дійсність заявленої вартості товару, водночас судом таких обставин також не встановлено. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Київська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі № 520/1369/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПФ «Артон» у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не було приділено уваги до певних аргументів, що надавалися відповідачем, що є відповідним порушенням.

Скаржник зауважує, що в платіжній інструкції зазначено посилання на проформу-інвойс, проте вказаний документ до митного органу не надано та немає можливості ідентифікувати його до оцінюваного товару. При цьому, умовами контракту не передбачено виставлення рахунків-проформ; умови поставки передплата, що вказується в інвойсі. Згідно з наданим інвойсом не вказано, які саме умови передоплати. Тобто, надана в подальшому в рамках ч. 8 ст. 55 МК України проформа-інвойс не передбачена умовами контракту, однак суд проігнорував доводи митниці в цій частині.

Крім того, апелянт вказує про розбіжність між датами страхового полісу та коносаменту, що викликає сумніви щодо послідовності та правдивості наданих документів, які мають підтверджувати складові митної вартості товару, зокрема витрати на страхування. До того ж, зазначений в страховому полісі інвойс не був наданий ні під час митного оформлення за МД від 28.07.2025 № 25UA100430585518U1, ні разом із додатковим листом.

З урахуванням наведеного скаржник вважає, що декларантом при митному оформленні не виконано вимогу п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. При цьому використання інших митних декларацій як джерела інформації при застосуванні резервного методу для визначення митної вартості було обґрунтованим. Декларація відповідає вимогам щодо подібних товарів, країни походження, умов постачання і обсягів, що дозволяє митному органу об`єктивно оцінити митну вартість товару за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

09.07.2026 судом отримано відзив Приватної фірми «Артон» на апеляційну скаргу, в якій позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення першої інстанції без змін. Зауважує, що апеляційна скарга побудована переважно на загальних твердженнях про нібито невмотивованість рішення суду першої інстанції, порушення принципів рівності та змагальності сторін, а також на повторенні тих самих доводів, які вже були предметом оцінки під час розгляду справи судом першої інстанції, водночас не містить належного спростування того, що подані позивачем документи у сукупності підтверджували ціну товару, фактично сплачену або таку, що підлягала сплаті, і давали можливість визначити митну вартість за основним методом - за ціною договору.

Щодо вказаних апелянтом розбіжностей позивач зазначає, що подані платіжні документи не суперечать один одному, а підтверджують звичайну двоетапну модель оплати товару: попередню оплату за проформою-інвойсом та остаточну оплату за комерційним інвойсом. Довід апелянта про те, що платіжна інструкція № 2 від 20.03.2025 видана раніше ніж інвойс № POF/25-26/008 від 30.04.2025, є наслідком помилкового зіставлення різних за призначенням документів. Крім того, сам по собі факт того, що в тексті контракту не деталізовано порядок виставлення саме проформи-інвойсу, не означає заборони сторонам використовувати такий документ як підставу для попередньої оплати.

Стосовно доводів скаржника щодо розбіжностей в датах оформлення страхового поліса та дати коносамента позивач вказує, що апелянт фактично ототожнює дату видачі документа із датою початку дії страхового захисту. Посилання митниці на те, що суд першої інстанції не навів нормативних положень, які дозволяють розрізняти дату видачі страхового документа і дату початку страхового покриття, також не спростовує правильності висновку суду. Зазначення реквізитів іншого інвойсу в страховому полісі жодним чином не впливає на числове значення вартості товару. Крім того, саме по собі посилання на інші митні декларації не є достатнім для коригування митної вартості, якщо митниця не довела співставності товарів за всіма істотними характеристиками, які впливають на ціну.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Приватною фірмою «АРТОН» (Покупець) та PROTECH ORGANO FOODS PVT LTD (Індія) (Продавець) укладений Контракт №2301 від 23.01.2025, відповідно до пункту 1.1 розділу І якого Продавець продає Покупцеві заморожену або охолоджену рибу та морепродукти (у подальшому Товар) згідно інвойсу та ціни узгодженої Сторонами.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Контракту Інвойс є невід`ємною частиною цього Контракту. Пунктом 3.1 Контракту визначено, що ціна товару, яка є предметом купівлі-продажу, вказується в інвойсі в USD.

Відповідно до пункту 4.2 Контракту, уточненого у проформі інвойсі № POF/PL/24-25/113 від 23.01.2025, умовою оплати за товар є передплата, яка відповідно до інвойсу становить 30% суми означеної в інвойсі, що дорівнює 32280,00 доларів США (повна вартість партії товару за інвойсом №POF/PL/24-25/113 від 23.01.2025 - 107600,00 доларів США).

На попередню оплату товару продавцем за контрактом виписана проформа інвойс №POF/PL/24-25/113 від 23.01.2025 на поставку креветки в асортименті та морепродуктів на суму 107600,00 доларів США.

Інвойс №POF/PL/24-25/113 від 23.01.2025 оплачений платіжною інструкцією в іноземній валюті №2 (підстава переказу: проформа інвойс №POF/PL/24-25/113 від 23.01.2025 та контракт №2301 від 23.01.2025), сума платежу 32280,00 доларів США.

Комерційний Інвойс №POF /25-26/008 від 30.04.2025 виписаний на остаточну оплату партії товару, обумовленого проформою – інвойсом №POF/PL/24-25/113 від 23.01.2025, сума оплати за цим інвойсом становить 70 відсотків від його загальної ціни, тобто 75320,00 доларів США, при цьому в інвойсі продавець посилається і на проформу інвойс №POF/PL/24-25/113 від 23.01.2025, що виписаний раніше.

Оплата комерційного інвойсу №POF /25-26/008 від 30.04.2025 проведена платіжною інструкцією в іноземній валюті №12 від 24.07.2025 (підстава переказу: проформа інвойс №POF/25-26/008 від 30.04.2025 та контракт №2301 від 23.01.2025), сума платежу 75320,00 доларів США.

Для розмитнення товару 28.07.2025 була подана електронна митна декларація №25UA100430585518U1 щодо митного оформлення товару, ввезеного позивачем на територію України на підставі Контракту №2510 від 25.10.2024, митна вартість якого визначена позивачем за основним методом, передбаченим ст. 58 МКУ - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

За митною декларацією №25UA100430585518U1 ввезено на митну територію України товар:

1. Креветка варено-морожена (Litopenaeus Vannamei) очищена, з хвостом, заморозка IQF, без харчових домішок, в глазурі 30%. Розмірний ряд: 31-40шт/фунт. Вага нетто: 8000кг, з врахуванням ваги крижаної глазурі 30%, упаковано в 800 карт. коробів (з вкладенням п/е пакета, термоусадочна плівка, п/е тесьма). Дата виробництва: 02/2025р. Термін придатності: 24 місяці. Виробник: Premier Exports International (#644). Країна виробництва: IN. (Індія).

2. Креветка варено-морожена (Litopenaeus Vannamei), без панцира, без голови, без хвоста, заморозка IQF, без харчових домішок, в глазурі 30%. Розмірний ряд: 100 200шт/фунт. Вага нетто: 2000кг, з врахуванням ваги крижаної глазурі 30%, упаковано в 200 карт. коробів (з вкладенням п/е пакета, термоусадочна плівка, п/е тесьма). Дата виробництва: 02/2025р. Термін придатності: 24 місяці. Виробник: Premier Exports International (#644). Країна виробництва: IN. (Індія).

Разом із декларацією з метою підтвердження митної вартості ввезеного товару позивачем відповідно до вимог МК України та за даними Картки відмови в прийнятті митної декларації №UA100430/2025/000136 подано наступний перелік документів:

- Сертифікат якості (Certificate of quality) - сертифікат якості б/н від 30.04.2025;

- Рахунок-фактура (Commercial invoice) - №POF/25-26/008 від 30.04.2025;

- Коносамент (Bill of lading) - №252985513 від 21.05.2025;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) - №171426 від 27.07.2025;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) - №SO/2025/016/0271649A/00002102 від 09.05.2025;

- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів - №UA500110/2025/000854 від 26.07.2025;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару - №12 від 24.07.2025;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару - №2 від 20.03.2025;

- Страховий поліс - №1002002125Р104353345 від 16.06.2025;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів - №2301 від 23.01.2025;

- Договір про надання послуг митного брокера - №25-08-22 від 25.08.2022;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю (принцип «єдиного вікна») - ідентифікатор справи №13166523 від 28.07.2025;

За результатами розгляду декларації №25UA100430585518U1 та доданих до неї документів Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000018/1 від 28.07.2025.

Підставами прийняття вказаного рішення зазначено (пункт 33):

- в платіжній інструкції №2 від 20.03.2025 в гр.70 «Призначення платежу» зазначено посилання на проформу-інвойс від 23.01.2025 №POV/PI/24-25/113, проте вказаний документ до митного органу не надано та немає можливості ідентифікувати до оцінюваного товару;

- платіжна інструкція №2 від 20.03.2025 видана раніше ніж інвойс від 30.04.2025 №POF/25-26/008;

- страховий поліс від 16.06.2025 №1002002125Р104353345 укладено значно пізніше ніж коносамент від 21.05.2025 №252985513;

- в сертифікаті якості від 30.04.2025 №б/н зазначено коносамент №MAEU252985513, проте надано до митного оформлення і зазначено в графі 44 МД коносамент від 21.05.2025 №252985513;

- в графі 44 МД під кодом 0861 «Сертифікат про походження товару» від 09.05.2025 №SO/2025/016/0271649A/00002102 прикріплено інший документ, а саме: сертифікат якості від 30.04.2025 б/н. Відповідно до пункту 6.1 контракту від 23.01.2025 № 2301 кожна партія Товару супроводжується наступними документами: сертифікат походження, сертифікат якості, ветеринарний сертифікат. Сертифікат про походження в гр. 44 МД зазначений, проте не підкріплений.

Скориставшись правом, передбаченими ч. 8 ст. 53 Митного кодексу України, згідно якого протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, додаткові документи, що підтверджують числові значення, внесені до електронної митної декларації, позивач додатково разом із листом б/н від 22.09.2025 надав митному органу наступні документи:

- PROFORMA INVOICE POF/PI/24-25/113 DD 23.01.2025;

- CMR 171426 (краща якість);

- CERTIFICATE OF ORIGIN) SO 2025 2102 09 05 2025;

- Коносамент (Bill of lading) № 252985513 від 21.05.2025.

За результатами вивчення направлених додаткових документів рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000018/1 від 28.07.2025 залишене без змін у зв`язку з тим, що недоліки у документах, що стали підставою для його прийняття були не усунуті, про що Київською митницею надано відповідь №7.8-2/15-02/13/17850 від 26.09.2025.

Не погодившись із прийнятим Київською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000018/1 від 28.07.2025, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України (далі – МК України), інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів

Згідно з частиною першою статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За нормами частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

За правилами частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частинами першою-третьою, шостою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З урахуванням викладеного вище, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.06.2022 у справі №460/2674/20, від 16.08.2022 у справі №240/10401/19, від 25.11.2022 у справі №813/2733/17, від 01.03.2023 у справі №420/18880/21, від 16.06.2023 у справі №825/2410/16, від 21.09.2023 у справі № 520/18432/21, від 27.12.2024 у справі №140/20717/23, від 16.01.2025 у справі №160/939/24, від 20.02.2025 у справі №160/33340/23, від 23.04.2025 у справі №160/12189/24.

Дослідивши зазначені в оскаржуваному рішенні від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001/2 розбіжності в отриманих митницею документах, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Стосовно зазначення в платіжній інструкції №2 від 20.03.2025 в гр.70 «Призначення платежу» посилання на проформу-інвойс від 23.01.2025 №POV/PI/24-25/113, який не надано до митного органу, колегія суддів зазначає, що проформа-інвойс № POF/PI/24-25/113 від 23.01.2025 була додатково подана митниці разом із листом б/н від 22.09.2025 у межах процедури, передбаченої частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України, у зв`язку з чим суд першої правильно відхилив доводи митного органу в цій частині.

Щодо доводів митного органу про те, що платіжна інструкція №2 від 20.03.2025 видана раніше, ніж інвойс від 30.04.2025 №POF/25-26/008, колегією суддів встановлено наступне.

Зовнішньоекономічна операція здійснювалася на підставі Контракту №2301 від 23.01.2025, укладеного між Приватною фірмою «Артон» та PROTECH ORGANO FOODS PVT LTD, відповідно до умов якого продавець поставляє товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною контракту.

На попередню оплату товару продавцем була оформлена проформа-інвойс №POF/PI/24-25/113 від 23.01.2025 на суму 107600,00 доларів США. Попередня оплата в розмірі 30% вартості товару проведена платіжною інструкцією №2 від 20.03.2025 саме з посиланням на проформу-інвойс №POF/PI/24-25/113 від 23.01.2025 та Контракт №2301 від 23.01.2025.

На остаточну оплату поставки товару був оформлений Комерційний інвойс №POF/25-26/008 від 30.04.2025. Оплата за цим інвойсом здійснена платіжною інструкцією №12 від 24.07.2025.

На підтвердження митної вартості товару позивачем подано до митного органу дві проформи-інвойси, за якими оплачувався товар, а також дві платіжні інструкції, з яких вбачається, що попередня оплата (авансовий платіж) проведений платіжною інструкцією №2 від 20.03.2025 в іноземній валюті та містить у гр.70 «Призначення платежу» посилання на проформу-інвойс №POF/PI/24-25/113 від 23.01.2025, а саме: «PREPAYMENT PROFORMA INVOICE POF/PI/24-25/113 DD 23.01.2025. UNDER THE CONTRACT 2301 DD 23.01.2025. FOR THE GOODS SHRIMP». Тобто, платіжна інструкція №2 від 20.03.2025 є оплатою за проформу-інвойс №POF/PI/24-25/113 від 23.01.2025 (попередня оплата), а не на підставі інвойсу №POF/25-26/008 від 30.04.2025.

Остаточна оплата (другий платіж у межах договірної моделі) здійснений за платіжною інструкцією №12 від 24.07.2025 в іноземній валюті та містить у гр.70 "Призначення платежу" посилання на проформу-інвойс №POF/25-26/008, а саме: «PREPAYMENT INVOICE POF/25-26/008 DD 30.04.2025. UNDER THE CONTRACT 2301 DD 23.01.2025. FOR THE GOODS FISH».

Таким чином, саме платіжна інструкція №12 від 24.07.2025 є оплатою за інвойс №POF/25-26/008 від 30.04.2025, що також безпосередньо підтверджується реквізитами в призначенні платежу (графа 70), та не була видана раніше за інвойс №POF/25-26/008 від 30.04.2025, що свідчить про необґрунтованість доводів митного органу.

Крім того, як слушно зауважено судом першої інстанції, комерційний інвойс №POF/25-26/008 від 30.04.2025 виписаний на остаточну оплату партії товару та має посилання на проформу інвойс №POF/PL/24-25/113 від 23.01.2025, який виписаний на попередню оплату, що дає змогу встановити хронологію виставлення рахунків продавцем та їх оплату покупцем.

Стосовно аргументів митниці про укладення страхового полісу від 16.06.2025 №1002002125Р104353345 значно пізніше, ніж коносамент від 21.05.2025 №252985513, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до змісту страхового полісу №1002002125P104353345 від 16.06.2025 (United India Insurance Co. Ltd.), який є полісом морського страхування вантажу на конкретне перевезення (на один рейс) («MARINE CARGO SPECIFIC VOYAGE POLICY»), датою та часом початку дії страхового покриття є 00 годин 00 хвилин 05.05.2025 (Effective From: 00:00 Hours on 05/05/2025), тобто дія цього страхового полісу охоплює час перевезення товару за коносаментом від 21.05.2025 №252985513. Разом з тим, апелянт помилково ототожнив дату видачі документа із датою початку дії страхового полісу.

Крім того, посилання апелянта щодо ненадання інвойсу від 30.04.2025 №1412419, зазначеного в страховому полісі, є необґрунтованим, оскільки жодним чином не впливає на числове значення митної вартості товару. Відповідачем не надведено жодного розрахунку, який би свідчив, що через зазначення у страховому полісі певного внутрішнього або супровідного номера документа змінилася вартість страхування, ціна товару, умови поставки або загальна митна вартість.

Щодо тверджень митного органу про надання до митного оформлення коносамента від 21.05.2025 №252985513, тоді як в сертифікаті якості від 30.04.2025 №б/н зазначено коносамент №MAEU252985513, суд першої інстанції правильно зауважив, що «MAEU252985513» та « 252985513» за своєю суттю ідентифікують один і той самий документ перевезення (коносамент), а відмінність полягає виключно у способі запису (з/без префікса перевізника), що є технічною варіацією відображення реквізиту, а не розбіжністю щодо самого факту перевезення чи належності документів до конкретної партії товару.

Стосовно доводів митниці про те, що в графі 44 МД під кодом 0861 «Сертифікат про походження товару» від 09.05.2025 №SO/2025/016/0271649A/00002102 прикріплено інший документ (сертифікат якості від 30.04.2025 б/н), водночас відповідно до пункту 6.1 контракту від 23.01.2025 №2301 сертифікат про походження не підкріплений, колегія суддів встановила, що реквізити сертифіката про походження товару були зазначені у графі 44 митної декларації, а після прийняття рішення про коригування митної вартості цей сертифікат був додатково поданий митниці разом із листом б/н від 22.09.2025.

Таким чином, сертифікат про походження товару був поданий митному органу разом із додатковими документами, у зв`язку з чим вказані доводи митного органу також є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції підсумовує, що для митного оформлення імпортованого товару позивач надав документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи містять достовірні числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 МК України.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 по справі № 460/1143/19 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Також суд наголошує, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Водночас оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення Київської митниці №UA100430/2025/000018/1 від 28.07.2025.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 по справі №520/1369/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко