Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №554/10715/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 р.Справа № 554/10715/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 29.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Горбунова Я.М., по справі № 554/10715/26

за позовом ОСОБА_1

до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції

про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №7524722 від 10 липня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Полтави з позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №7524722 від 10.07. 2026 року, винесену інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП капітаном поліції Рудченком І.М. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП в розмірі 510 грн. (п`ятсот десять гривень) в зв`язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 29.07.2026 у справі № 554/10715/26 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №7524722 від 10 липня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, яку аргументує порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин справи, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 29 липня 2026 року у справі № 554/10715/26, прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю, визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7524722 від 10.07.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю належних і достатніх доказів події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що суд першої інстанції фактично погодився з доводами відповідача, не надавши належної оцінки доводам позивача, не дослідивши належним чином усі докази у їх сукупності та не навівши мотивів відхилення аргументів позовної заяви. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції не перевірив, чи є подані відповідачем докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, а фактично погодився із висновками відповідача без здійснення самостійної оцінки всіх доказів у їх сукупності. Позивач зазначає, що суд першої інстанції не встановив, які саме докази беззаперечно підтверджують факт руху автомобіля без увімкненого ближнього світла фар; не навів аналізу відеозапису, не спростував доводів позивача; не дослідив питання дотримання права на захист. Скаржник звертає увагу, що відеозапис, на який посилалися як на основний доказ вини, йому не демонструвався, копію відеозапису або можливість його перегляду йому не було надано, тому позивач був позбавлений можливості перевірити його зміст, надати пояснення щодо нього або поставити питання щодо його достовірності; лише після звернення до суду відповідач долучив DVD-диск із відеозаписом до матеріалів справи, таким чином, право позивача на захист було істотно порушено ще на стадії розгляду справи органом поліції. Позивач вказує, що листи Служби відновлення та розвитку інфраструктури та ТОВ «ОНУР Констракшн Інтернешнл» не є доказами вини, зазначені документи підтверджують лише місце розташування дорожніх знаків та меж населеного пункту; позивач не заперечував, що рух здійснювався поза межами населеного пункту.

Відповідач скористався правом на надання відзиву на апеляційну скаргу позивача, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду І інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 10.07.2026 інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП капітаном поліції Рудченком І.М. винесено постанову серії ЕНА №7524722 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень.

Відповідно до постанови 10.07.2026 о 13 годині 08 хвилин на автодорозі М-О3 Київ - Харків - Довжанський, 207 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 330202, д.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_2 , поза населеним пунктом без увімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів, чим порушив вимоги пункту 9.8 ПДР України.

Не погоджуючись із вказаним, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції довело правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, підстав для скасування постанови або закриття справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції не встановив.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

За приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені частиною 1 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 122 КУпАП, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції.

Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори чи управління, які є структурними підрозділами відповідного органу, діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені Департаменту патрульної поліції.

У справі, що переглядається, позивачем та судом першої інстанції відповідачем визначено Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, яке не є самостійною юридичною особою.

Водночас, відповідно до «Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено як юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Згідно з пунктом 1 Розділу І Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України № 73 від 06.11.2015 (у редакції наказу Національної поліції України від 17.05.2024 № 540) (далі – Положення), Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції.

У відповідності до пункту 2 Розділу IV наведеного Положення, Департамент патрульної поліції та його підрозділи становлять єдину систему. Підрозділи Департаменту підзвітні та підконтрольні Департаменту.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 Розділу ІІІ Положення, Департамент, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції України.

Водночас, частиною 1 статті 15 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Отже, з аналізу наведених положень слідує, що територіальним органом поліції є юридична особа публічного права, якою Управління патрульної поліції не являється.

Матеріали справи посвідчують ту обставину, що оскаржувану позивачем постанову винесено співробітником Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, тобто територіального (відокремленого) підрозділу Департаменту патрульної поліції, що не є юридичною особою і не відповідає визначенню «територіальний орган поліції» у розумінні частини першої статті 15 Закону України «Про Національну поліцію».

За таких обставин, враховуючи наведені вище норми законодавства, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції не може виступати самостійним відповідачем у даній справі, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Отже, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення. Проте останній позивачем як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи визначений не був та не був залучений судом першої інстанції у якості відповідача, заміну неналежного відповідача судом не проведено.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина 4 статті 48 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або за ініціативою суду.

Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України.

За правилами частини 7 статті 48 КАС України, заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача.

Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права була викладена Верховним Судом у постановах від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18 та 19.04.2022 у справі №400/3989/19.

Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою залежить ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).

З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального закону, вирішуючи спір про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, не встановив належності відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.

Однак, в силу наведених вище приписів процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем. Також в силу приписів статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.

У той же час, суд апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги частини 7 статті 48 КАС України, позбавлений можливості здійснити заміну неналежного відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного, викладеною у постанові від 28.11.2019 у справі №826/12172/18.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 29.07.2026 по справі № 554/10715/26 змінити в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 29.07.2026 у справі № 554/10715/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова

Повний текст постанови складено 08.09.2026 року