Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №559/2024/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2024/26

Провадження № 1-кп/559/248/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене №62026240030001384 від 05.02.2026 відносно обвинуваченого за ч.5 ст.407 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Почаїв Тернопільської області, який зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з професійно-технічною освітою, одружений, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, на час вчинення кримінального правопорушення був прикомандирований до військової частини НОМЕР_1 і перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», несудимого в силу ст. 89 КК України на час події, -

встановив:

солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , у порушення вимог ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності поважних причин, 12.11.2025 в вечірню пору доби (точніше досудовим розслідуванням не встановлено) після перебування в КНП «Дубенська міська лікарня», що розташована по вул. Львівська, 73, м. Дубно, Рівненська обл., не з`явився на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка тимчасово знаходилася в АДРЕСА_2 , та проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний із проходженням військової служби, до 09.12.2025 (згідно зміненого обвинувачення), після чого прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться в АДРЕСА_3 , де повідомив про намір продовжити військову службу, чим вчинив нез`явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.5 ст.407 КК України.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, й проти цього не заперечують учасники судового провадження. При цьому суд з`ясував, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, роз`яснив, що в такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, судовий розгляд обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються особи ОСОБА_4 .

Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєному визнав у повному обсязі, щиро покаявся та дав показання, що за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчиненого ним злочину. Пояснив, що з Дубенської лікарні поїхав додому, то було десь 12-13 листопада 2025 року, а не в військову частину. Було в мами День народження 13.11.2025, а потім - на своє 29.11.2025 й так і лишився вдома. Сам прийшов до Тернопільського ВСП 09.12.2025. Було рішення по сзч вже раз, перше сзч в червні 2025 року. Хотілося побути вдома. Просить призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Суд вважає доведеними факт нез`явлення військовослужбовцем ОСОБА_4 вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Кваліфікація дій обвинуваченого за цією статтею і частиною є правильною.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що згідно з ст.12 КК України є тяжким злочином; дані про особу винного, який на момент вчинення кримінального правопорушення не був судимий, а в подальшому двічі засуджений і востаннє вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 29.05.2026 за ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ст.71 КК України до остаточного покарання в виді 4 років 1 місяця позбавлення волі, подія за ч.2 ст.289 КК України мала місце 09.04.2026. В службовій характеристиці ОСОБА_4 зазначено, що він прослужив у в/ч НОМЕР_1 менше одного місяця, тому об`єктивно оцінити його не можливо (а.с. 29 т.2), на обліку в лікаря психіатра не перебуває, а перебуває на диспансерному спостереженні в лікаря - нарколога (а.с. 75 т.2). Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття. Обставин, що обтяжують його покарання, не встановлено. Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання на мінімальній межі санкції ч.5 ст. 407 КК України, оскільки саме таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Клопотання обвинуваченого про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до ч.1 ст.69 КК України її застосування прямо заборонено в випадках засудження за ст. 407 КК України, що вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Запобіжний захід обвинуваченому не обиравсь, оскільки наразі він відбуває покарання в виді 4 років 1 місяця позбавлення волі за вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 29.05.2026 за ч.2 ст.289 КК України. ОСОБА_4 попереднім вироком засуджений за діяння, яке мало місце 09.04.2026, тому це сукупність кримінальних правопорушень і згідно ч.4 ст.70 КК України в строк остаточного покарання зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 цього Кодексу.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.70, 72, ч.5 ст.407 КК України, ст.349, 366-371, 373-376, ч.15 ст.615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, ОСОБА_4 шляхом часткового складання покарань із попереднім вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 29.05.2026, призначити остаточне покарання в виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років і 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня його затримання 10.04.2026, зарахувавши строк попереднього ув`язнення з розрахунку день за день згідно з ст.72 КК України.

На вирок може бути подано апеляцію до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Дубенський міськрайонний суд з підстав, передбачених ст.394 КПК України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Учасники мають право на отримання копії вироку. Учасникам повний текст вироку надається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст.615 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1