Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №527/1693/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1693/26

провадження 2/527/1336/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

07 вересня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської областів складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Семенової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 527/1693/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2026 року представник позивача звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості, сформованим у системі «Електронний суд».

В обґрунтування позову представник зазначив, що 21.06.2025між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 188768 на суму 25302,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора f8b1ff5c. На виконання умов Кредитного договору, 21.06.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 -ХХХХ-3892 відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.

10.10.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 10102025. Предметом Договору факторингу 10102025 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Таким чином, відповідно до Реєстру прав вимог № 4 від 06.01.2026 до Договору Факторингу та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 4 від 06.01.2026 до Договору факторингу, до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить – 47375,70 грн, яка складається з: 23021,12 грн - заборгованості по тілу кредиту; 18953,58 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 1001,00 грн – заборгованість по комісії, 4400,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Посилаючись на вищевикладене, представник позивача просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача 42975,70 грн, яка складається з: 23021,12 грн - заборгованості по тілу кредиту; 18953,58 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 1001,00 грн – заборгованість по комісії, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, у позовній заяві просила суд проводити розгляд справи без її участі, зазначила, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з Рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень судові повістки про виклик ОСОБА_1 до суду на 11:00 год 29.07.2026 та на 10:00 год 07.09.2026 повернулися до суду не вручені з відміткою «адресат відсутній».

Відзиву відповідач не подала.

Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

21 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 188768. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора f8b1ff5c. Згідно умов Договору, сума кредиту – 25302 надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 10074,36 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №180750 від 25.04.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 10926,30 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 4301.34 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п.2.2.1.), загальний строк кредитування за Договором складає 168 днів з 21.06.2025 (дата надання кредиту) по 06.12.2025 (п.2.6), проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 300,00 % річних, тип процентної ставки – фіксована, проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів, розмір процентної ставки незмінний (2.3), комісія за надання кредиту складає 4301,34 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 17,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини, розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (2.5), денна процентна ставка складає: 26983,74 грн. (двадцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят три грн. сімдесят чотири коп.) / 25302.00 грн. (двадцять п`ять тисяч триста дві грн. 00 коп.) / 168 днів * 100% = 0,6348%/день. (п.2.7.1) (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

21 червня 2025 року ОСОБА_1 підписала одноразовим ідентифікатором 805bd059 паспорт споживчого кредиту (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до довідки про проведення взаємозаліку ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» на підтвердження факту проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов кредитних договорів засвідчує, що відповідні операції були здійснені у встановленому порядку, а саме 21 червня 2025 в межах кредитного договору було перераховано 10074,36 грн на погашення заборгованості за Договором взаємозаліку 180750 від 25.04.2025, 10926,30 грн на картковий рахунок позичальника, 4301,34 грн комісія (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Згідно довідки ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС», останнє повідомляє про успішність операції, згідно договору №1412/23 від 14.12.2022 укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», а саме: 21.06.2025 о 17:49 10926,30 грн зараховано на номер картки: НОМЕР_3 , призначення платежу: видача кредиту №188768 від 21.06.2025, клієнт: ОСОБА_1 (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Як вбачається з відповіді АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», на ім`я ОСОБА_1 в банку випущена картка № НОМЕР_4 . Згідно довідки про рух коштів по картці № НОМЕР_4 21.06.2025 року на картку було зараховано кошти в сумі 10926,30 грн (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

10.10.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 10102025. Предметом Договору факторингу № 10102025 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Згідно з витягом Реєстру прав вимоги № 4 від 06.01.2026 до Договору факторингу № 10102025, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 188768 від 21.06.2025 (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, право вимоги за кредитним договором № 188768 від 21.06.2025 перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підставі договору факторингу.

Згідно Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 188768 від 21.06.2025, заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.05.2026 року становить: 47375,70 грн, яка складається з: 23021,12 грн - заборгованості за сумою кредиту; 18953,58 грн - заборгованості за процентами, 1001,00 грн – заборгованість за комісією, 4400,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 23021.12 грн - заборгованості по тілу кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що згідно умов Договору, сума кредиту – 25302 надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 10074,36 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №180750 від 25.04.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 10926,30 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 4301,34 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п.2.2.1.) Проте, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 18550,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, що не відповідає умовам договору та розміру отриманих відповідачем коштів.

Таким чином, з умов договору вбачається, що позивач фактично отримала від позивача 10074,36 грн для погашення заборгованості за договором про споживчий кредит №180750 від 25.04.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 10926,30 грн на картковий рахунок.

Проте, з умов договору також вбачається, що у суму наданого кредиту позикодавець умовами договору зарахував також комісію у розмірі 4301,34 грн.

Суд зауважує, що тіло кредиту — це основна сума грошей, яку позичальник отримує від банку чи іншої фінансової установи і яку зобов`язується повернути. Ця сума не включає відсотки, комісії та інші додаткові платежі.

Внесення до розміру тіла кредиту комісії за надання кредиту штучно збільшує суму основного боргу, хоча фактично відповідач вказаних грошових коштів не отримала.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач за кредитним договором отримала суму кредитних коштів в розмірі 21000,66 грн.

Крім того, судом встановлено, що згідно картки обліку виконання договору №188768, відповідачем 22.06.2025 здійснено платіж в розмірі 1079,23 грн, 10.07.2025 здійснено платіж в розмірі 1201,65 грн, які зараховано в тіло кредиту, а всього 2280,88 грн (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 21000,66 грн, частково виконала зобов`язання зі сплати тіла кредиту у розмірі 2280,88 грн, доказів суду, які б підтверджували виконання зобов`язання з повернення заборгованості за основною сумою боргу у повному обсязі не надала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість по тілу кредиту, із врахування внесеного платежу, в сумі 18719,78 грн.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18953,58 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, суд зазначає наступне.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що розмір відсотків за користування кредитними коштами встановлений у кредитному договорі відповідає розміру встановленому в ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Крім того, судом встановлено, що згідно картки обліку виконання договору №188768, відповідачем 22.06.2025 здійснено платіж в розмірі 2919,47 грн, 10.07.2025 здійснено платіж в розмірі 797,35 грн, які зараховано на погашення процентів за кредитом та які враховано при розрахунку заборгованості (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Також судом встановлено, що відповідач не надала суду доказів на підтвердження виконання зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами у повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з їх повернення виконала частково, проценти у встановленому договором розмірі також сплатила частково, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18953,58 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1001,00 грн комісії, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом з умов договору, пунктом 2.5 передбачена комісія за надання кредиту.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що у договорі ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» не зазначило та позивач не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язані з видачою кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 2.5 Договору про споживчий кредит № 188768 є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1001,00 грн – заборгованості по комісії до задоволення не підлягає.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 42975,70 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 37673,36 грн, що становить 87,66% від ціни позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2089,32 грн, що складає 87,66% від 2662,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, Адвокатське бюро «Тимошенко та партнери» надавало правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 7000,00 грн (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано суду клопотання про зменшення позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат – це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Крім того, оскільки позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 3506,40 грн, що складає 87,66% від 4000,00 грн.

Керуючисьст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, Код ЄДРПОУ: 43541163) за Договором № 188768 від 21.06.2025:

18719,78 грн - заборгованість по тілу кредиту;

18953,58 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом,

а всього 37673,36 грн (тридцять сім тисяч шістсот сімдесят три гривні 36 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у сумі 2333,85грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3506,40 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, Код ЄДРПОУ: 43541163);

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_5 ).

Суддя Олефір А.О.