Вирок від 07 вересня 2026 р. у справі №377/766/26 — Славутицький міський суд Київської області

В И Р О К

іменем України

Справа №377/766/26

Провадження №1-кп/377/30/26

08 вересня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіонучерез мережу Інтернет за допомогою Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС),

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобівчерез мережу Інтернет за допомогою Підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 03 листопада 2025 року за № 62025170020017353, по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Макарів Києво-Святошинського району Київської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із статтею 89 КК України раніше не судимого,-

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 125, частиною 5 статті 407 КК України,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення, яке визнано судом доведеним, у самовільному залишенні місця служби тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, та в умисному легкому тілесному ушкодженні, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, за наступних обставин.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України почав діяти воєнний стан.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2025 № 30 молодшого сержанта ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2025 № 138-РС сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду кулеметника механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації сержант ОСОБА_5 відповідно до положень Військової присяги та вимог статей 11, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

У свою чергу, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації сержант ОСОБА_5 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 25.09.2025, у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше 09 години 00 хвилин, в порушення вимог статей 17, 65 Конституції України, частин 1, 2 статті 1, частини 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 11, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та самовільно залишив місце служби, визначене в с. Сеньок Куп`янського району Харківської області.

29.06.2026 сержант ОСОБА_5 прибув до Відділення поліції № 2 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, що розташоване за адресою: Київська область, Вишгородський район, місто Славутич, вулиця Героїв Дніпра, будинок № 4, тим самим припинивши свою протиправну діяльність.

Так, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_5 внаслідок самовільного залишення місця служби, визначеного в АДРЕСА_2 , обов`язки військової служби з 25.09.2025 по 28.06.2026 не виконував, будь яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Відповідальність ОСОБА_5 за цей злочин передбачена частиною 5 статті 407 КК України за ознаками самовільного залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану.

Крім цього, 03.03.2026 о 15 годині 30 хвилин, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого постійного проживання, а саме у квартирі АДРЕСА_3 , в ході словесної сварки зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , вирішив заподіяти останній тілесні ушкодження.

Реалізуючи свій умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_5 , у той же день і час, перебуваючи у приміщенні кухні за вищевказаною адресою, долонею своєї лівої руки наніс один удар в область правого вуха та голови ОСОБА_4 .. З метою уникнення подальшого конфлікту остання пішла до гардеробної, що знаходиться в її спальній кімнаті. Не припиняючи свої дії, направлені на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, ОСОБА_5 підійшов до матері та кулаком правої руки наніс один удар в область лівого ока, внаслідок чого ОСОБА_4 впала на підлогу та вдарилась правим плечем. Одразу після цього, ОСОБА_5 своєю лівою рукою схопив потерпілу за кофтину в районі грудної клітини та почав тягнути її до коридору квартири, при цьому долонею своєї правої руки наніс не менше п`яти ударів по голові.

В результаті протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілій ОСОБА_4 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: синця у правій завушній ділянці з переходом на задню поверхню вушної раковини, синця на правій бічній поверхні шиї, синця на правій щоці, синця в лівій навколоорбітальній ділянці, синця в лівій лобно - скроневій ділянці, та синця по передній поверхні правого плечового суглобу, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи в сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Відповідальність ОСОБА_5 за цей кримінальний проступок передбачена частиною 1 статті 125 КК України за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.

В судовому засіданні ОСОБА_5 вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав повністю та показав, що він є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації з 23.03.2023 та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . Проте, 01 жовтня 2023 року він самовільно залишив територію військової частини, у зв`язку з чим відносно нього було відкрито кримінальне провадження за частиною 5 статті 407 КК України. В подальшому кримінальне провадження було закрите, в зв`язку з тим, що він мав намір повернутися для проходження військової служби до іншої військової частини НОМЕР_4 . Таким чином, з 27.01.2025 він проходив військову службу у військовій частини НОМЕР_1 на посаді кулеметника механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону. З липня 2025 року по вересень 2025 року він виконував бойове завдання на позиції в населеному пункті АДРЕСА_4 . Оскільки позицію, де він знаходився, обстрілювали, то він звернувся до командира бригади та попросив дозволу залишити позицію і відступити на 300 м, проте командир бригади не погодив залишення позиції, тоді він вирішив залишити місце несення служби самовільно. Залишивши 23 вересня 2025 року позицію в населеному пункті Куп`янськ-Вузловий, він доповів командиру бригади і його було доставлено до командного пункту військової частини НОМЕР_1 . В подальшому його було направлено для проходження військової служби в село Сеньок Куп`янського району Харківської області та повідомлено, що в найближчий час він повинен повернутися на позицію в населений пункт Куп`янськ-Вузловий Куп`янського району Харківської області. Враховуючи, що він не хотів повертатися на вказану позицію, то 25 вересня 2025 року він самовільно залишив місце несення служби, яке було визначено в АДРЕСА_2 , без дозволу керівництва військової частини НОМЕР_1 . Після залишення місця несення служби він направився до іншої військової частини для з`ясування можливості перевестися для подальшого проходження військової служби. Отримавши відношення цієї військової частини, він не вживав заходів для повернення на військову службу, а направився до міста Славутича, де проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 .. У березні 2026 року за місцем проживання, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, він вчинив сварку зі своєю матір`ю, в ході якої наносив їй удари руками по голові та обличчю, спричинивши їй тілесні ушкодження, після чого його матір звернулася до Відділення поліції із заявою. 28 червня 2026 року він прибув до Відділення поліції, тим самим припинив свою протиправну діяльність. В скоєному щиро розкаюється, висловлює жаль з приводу вчиненого та попросив вибачення у потерпілої.

Згідно з довідкою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Указу Президента України № 758/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу та зарахований до лав Збройних Сил України з 03 квітня 2023 року.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2025 № 30 молодшого сержанта ОСОБА_5 відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 23.01.2025 (справа № 759/12473/24, провадження 11-кп/824/2236/2025) звільненого від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 КК України, для продовження військової служби, та якому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по особовому складу) від 27 січня 2025 року № 19-РС, поновлено військову службу з 26 січня 2025 року, призначеного на посаду старшого лінійного наглядача лінійно-кабельного відділення зв`язку 2 взводу зв`язку роти зв`язку тилового командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків частини, та поставлено на всі види забезпечення.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.09.2025 № 310 сержанта ОСОБА_5 , кулеметника механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що самовільно залишив частину з 25 вересня 2025 року, та з 25 вересня 2025 року його знято з усіх видів забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1370 від 10.10.2025 «Про результати службового розслідування» вважати встановленим у ході службового розслідування факт, що під час дії в державі правового режиму воєнного стану сержант ОСОБА_5 , кулеметник 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив місце несення служби та відсутній на військовій службі без поважних причин з 25.09.2025 по даний час.

Як зазначено у висновку експерта № 02-осв від 06.03.2026 за результатами проведеної судово-медичної експертизи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за даними огляду та згідно наданої медичної документації встановлено тілесні ушкодження: синець в правій завушній ділянці з переходом на задню поверхню вушної раковини, синець на правій бічній поверхні шиї, синець на правій щоці, синець в лівій навколоорбітальній ділянці, синець в лівій лобно - скроневій ділянці та синець по передній поверхні правого плечового суглобу, які в сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я. Вищевказані тілесні ушкодження утворилися від не менш ніж 6-ти(шести) дій тупим(ми) предметом(ми), по механізму удару, тиснення та тертя, по строку утворення можуть відповідати 03.03.2026.

З урахуванням думки сторін та беручи до уваги, що ніхто з них не оспорює обставини обвинувачення та кваліфікацію кримінальних правопорушень, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд відповідно до частини 3 статті 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин обвинувачення, викладених у обвинувальному акті, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони позбавляються права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, обмежившись допитом обвинуваченого і дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого, та документів, які мають значення для даного кримінального провадження.

Переконавшись у добровільності повного визнання обвинуваченим своєї винуватості та правильному розумінні його суті, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та необхідність призначення йому покарання.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи обвинуваченому покарання відповідно до загальних засад призначення покарання, передбаченим статтею 65 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання, та обставини, що обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки обвинувачений в судовому засіданні визнав вину в інкримінованих кримінальних правпорушеннях повністю, висловив щирий жаль стосовно вчинених ним протиправних діянь та їх наслідків, а також попросив вибачення за свої дії у потерпілої ОСОБА_4 ..

Обставинами, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах. Зазначені обставини знайшли підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження, оскільки потерпілою у даному кримінальному провадженні за частиною 1 статті 125 КК України є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є матір`ю обвинуваченого та особою пенсійного віку.

При цьому суд бере до уваги, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок та злочин, який згідно із статтею 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Обвинувачений раніше не судимий згідно з положеннями статті 89 КК України; ухвалою Київського апеляційного суду від 23.01.2025 у справі № 759/12473/24 (провадження № 11-кп/824/2236/2025) відносно ОСОБА_5 було закрито кримінальне провадження № 62024100130000721, внесене до ЄРДР 2 квітня 2024 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, на підставі пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України, частини 5 статті 401 КК України; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КНП «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, перебуває на превентивному обліку в органах поліції за категорією «кривдник» через вчинення домашнього насильства відносно матері, за місцем несення служби зарекомендував себе як військовослужбовець із середнім рівнем дисципліни, є учасником бойових дій, отримав 25.06.2023 мінно-вибухове поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим нагороджений відзнакою Міністра оборони України на підставі наказу № 1507 від 24.11.2023.

З урахуванням обставин вчинених кримінальних правопорушень, майнового стану обвинуваченого, його особи, думки потерпілої та прокурора, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, йому слід призначити покарання, у виді штрафу в межах, визначених санкцією частини 1 статті 125 КК України, та у виді позбавлення волі у межах санкції, передбаченої частиною 5 статті 407 КК України.

Призначення покарання у виді штрафу, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, та у виді позбавлення волі, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, з огляду на вимоги статей 50, 65 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній його меті як заходу примусу, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення, як ним, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд не враховує доводи захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_6 про призначення обвинуваченому за частиною 5 статті 407 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк три роки із застосуванням статті 69 КК України, оскільки положення частини 1 статті 69 КК України не застосовуються до кримінальних правопорушень, передбачених статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинених в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Відповідно не застосовуються і положення статті 75 КК України до військовослужбовців, які вчинили кримінальні правопорушення, передбачені статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного суду від 23.01.2025 у справі № 759/12473/24 (провадження № 11-кп/824/2236/2025) ОСОБА_5 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі частини 5 статті 401 КК України, то підстави для застосування до обвинуваченого частини 5 статті 401 КК України у цьому кримінальному провадженні відсутні.

При призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень необхідно керуватися правилами частин 1, 2 статті 70 КК України.

Згідно з частиною 1 статті 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Виходячи із правової природи наведеної норми, призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень здійснюється у два етапи. На першому з них суд призначає покарання за кожне окреме кримінальне правопорушення, що входить до сукупності, а на другому - визначає остаточне покарання (загальну його міру) за усі кримінальні правопорушення, що утворюють сукупність, керуючись при цьому спеціальними правилами - принципами його призначення за сукупністю.

Покарання за сукупністю кримінальних правопорушень може визначатися шляхом: а) поглинення менш суворого покарання більш суворим; б) часткового складання призначених за окремі кримінальні правопорушення покарань; в) повного їх складання.

Встановлюючи такий порядок визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, закон не регламентує, у яких випадках суд може використовувати той чи інший із зазначених принципів. У кожному випадку це питання вирішується за розсудом суду, який обирає той чи інший принцип визначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження і даних про особу винного.

Призначення остаточного покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим може здійснюватися щодо покарань як одного, так і різних їх видів і припускає, що суд, призначивши за окремі кримінальні правопорушення різні за ступенем суворості покарання, одним з них - більш суворим - поглинає інше (інші) - менш суворі. Визначаючи ж, яке з призначених покарань є більш суворим, суд виходить: а) або з його розміру (строку), якщо призначені покарання належать до одного виду; б) або з його місця в законодавчому переліку покарань (стаття 51 КК України), якщо призначені покарання належать до різних видів.

Таким чином, поглинення менш суворого покарання більш суворим означає, що остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається судом у межах більш суворого покарання, призначеного за одне із кримінальних правопорушень, що входить у сукупність.

При цьому, положеннями частини 3 статті 72 КК України передбачено, що основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю кримінальних правопорушень складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

При призначенні покарання суд враховує правовий висновок про можливість призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі статті 70 КК України, із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, в тому числі шляхом поглинення покарання у виді штрафу більш суворим покаранням, який викладений у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року (справа №223/100/17).

Таким чином, з огляду на те, що остаточне покарання обвинуваченому суд призначає на підставі частин 1, 2 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, то покарання у виді штрафу за вчинення кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, необхідно поглинути більш суворим покаранням у виді позбавлення волі за частиною 5 статті 407 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Речові докази та судові витрати відсутні.

Беручи до уваги, що до набрання вироком законної сили зберігаються ризики, передбачені пунктом 1, пунктом 3, пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, для запобігання яких ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали слідчого судді Славутицького міського суду Київської області від 29 червня 2026 року та продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 18 серпня 2026 року, то застосований запобіжний захід ОСОБА_5 необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Відповідно до протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 29.06.2026 ОСОБА_5 29.06.2026 було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України. Ухвалою слідчого судді Славутицького міського суду Київської області від 29 червня 2026 року було застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 27 серпня 2026 року. Ухвалою Славутицького міського суду від 18 серпня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк запобіжного заходу до 16 жовтня 2026 року.

Згідно з частиною 5 статті 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Виходячи з викладеного, за правилами частини 5 статті 72 КК України строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 з 29 червня 2026 року до 07 вересня 2026 року включно необхідно зарахувати у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 368, 369-371, 373-375 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, та злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, і призначити покарання:

-за частиною 1 статті 125 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень;

-за частиною 5 статті 407 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі частин 1, 2 статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання ОСОБА_5 за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін з утриманням його в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 08 вересня 2026 року, зарахувавши у строк відбування покарання у виді позбавлення волі згідно з частиною 5 статті 72 КК України строк попереднього ув`язнення з 29 червня 2026 року по 07 вересня 2026 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На вирок суду сторонами можуть бути подані апеляційні скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1