Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №367/8488/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/8488/26

Провадження №3/367/1919/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2026 року місто Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., за участю секретаря судового засідання Гончаренко Н.В., захисника особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, Іваніщева В.М., представника потерпілої ОСОБА_1 - Момотюк А.І., вивчивши матеріали, які надійшли з УПП Батальйону Патрульної поліції в с.Чайки УПП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за статтею 124 КУпАП, –

установив:

до Ірпінського міського суду Київської області надійшла справа з протоколом (серія ЕПР1 №701910 від 24.06.2026) про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний матеріал передано для розгляду судді Білогруд О.О.

Дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення та заслухавши пояснення захисника Іваніщева В.М., представника потерпілої ОСОБА_1 - Момотюк А.І., суддею установлено таке.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №701910 від 24.06.2026, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Land Rover Range Rover, номерний знак НОМЕР_2 , 24.06.2026 о 17:05 на 27км+800м автодороги М07, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, не дотримався дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом марки Ford Focus, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який у свою чергу проїхав уперед та зіткнувся з Toyota Rav4, номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 . Указане призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Указаними діями ОСОБА_2 допустив порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами), а саме: «12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» та «13.1. Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу». Відповідальність за вказане правопорушення передбачена статтею 124 КУпАП.

28.08.2026 через підсистему «Електронний суд» захисником Абрамічева О.В. подано клопотання про закриття адміністративного провадження (вх.№48138 від 31.08.2026) у якому зазначав таке. Факт дорожньо-транспортної пригоди та обставини, викладені у матеріалах справи ОСОБА_2 не заперечуються, свою вину у порушенні Правил дорожнього руху України він визнаю повністю, щиро розкаюється та просив урахувати характер події, ступінь вини, наслідки правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Внаслідок ДТП ніхто з учасників дорожнього руху не отримав тілесних ушкоджень, загрози життю і здоров`ю людей не виникло. Наслідки події обмежились виключно механічними пошкодженнями транспортних засобів, що свідчить про відсутність істотної шкоди суспільним відносинам. Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган ( посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Особливо просив звернути суд увагу на те, що застосування статті 22 КУпАП не означає відсутності вини особи. Навпаки, ухвалюючи постанову про звільнення від адміністративної відповідальності за малозначністю, суд встановлює факт ДТП та визнає особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Такий підхід повністю забезпечує права та законні інтереси потерпілої сторони, а також не створює жодних перешкод для врегулювання страхового випадку та здійснення страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Зазначений підхід узгоджується із практикою судів першої інстанції, зокрема постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 09.07.2025 у справі № 611/462/25, постановою Печерського районного суду міста Києва від 13.02.2026 у справі №757/3080/26, постановою Рівненського міського суду від 26.06.2026 у справі №569/14419/26. Зауважено, що при застосуванні статті 22 КУпАП визнання вини та встановлення ДТП зберігається, а каральний елемент державного примусу мінімалізується з огляду на малозначність діяння, відсутність тяжких наслідків, відсутність шкоди життю та здоров`ю людей та досягнення адміністративного провадження без застосування штрафу. Такий підхід узгоджується із завданням адміністративної відповідальності та її виховною метою, визначеною законодавством. Просив урахувати проходження ним військової служби, виконання обов`язків, особливий характер військової служби, пов`язанні з нею навантаження та відповідальність, а також позитивну характеристику за місцем служби.

02.09.2026 через підсистему «Електронний суд» представником потерпілої ОСОБА_1 – адвокатом Момотюк А.І. подано додаткові пояснення (вх.№48890 від 03.09.2026) у яких зазначено таке. Факт вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, зокрема пунктів 12.1. та 13.1. ПДР є доведеним, що підтверджується долученими до матеріалів справи належними та допустимими доказами. 28.08.2026 року до суду від адвоката Абрамічева О.В. надійшло клопотання про закриття провадження у справі відповідно до статті 22 КУпАП. У цьому клопотанні зазначається, що факт дорожньо-транспортної пригоди та обставини, викладені у матеріалах справи ОСОБА_2 не заперечуються, свою вину у порушенні Правил дорожнього руху України останній визнає повністю, щиро розкаюється. Враховуючи викладене, вважають, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявні належні та допустимі докази, які доводять вину ОСОБА_2 «поза розумним сумнівом» у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Разом з тим, незважаючи на результат розгляду Ірпінським міським судом Київської області клопотання про закриття адміністративного провадження, поданого 28.08.2026 представником ОСОБА_2 , з метою захисту права потерпілої на відшкодування завданих збитків, просять вирішити питання про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Судове засідання 21.07.2026 відкладено за клопотанням захисника, 19.08.2026 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді. У судове засідання 08.09.2026 ОСОБА_2 , а також потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не з`явилися, відповідно до положень КУпАП їх участь при розгляді справи за статтею 124 КУпАП не є обов`язковою.

У судовому засіданні 08.09.2026 захисник Іваніщев В.М. підтримав подане клопотання, просив його задовольнити та урахувати, що ОСОБА_2 визнає свою провину, не заперечує обставин, зазначених у протоколі та доданих до нього матеріалів, тяжкі наслідки відсутні, нікому не шкоди здоров`ю чи життю нікому не заподіяно, тому просив закрити провадження за малозначністю на підставі статті 22 КУпАП. Також зазначив, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у відпустці.

У судовому засіданні 08.09.2026 адвокат Момотюк А.І. зазначила, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, доведена дослідженими матеріалами, він сам особисто не заперечує свою провину, тому з метою захисту прав потерпілих осіб просила визнати його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП..

Дослідивши матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом досліджено документи, надані органами національної поліції, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №701910 від 24.06.2026, схему місця ДТП, складену 24.06.2026, письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 24.06.2026, а також документи надані стороною захисту, а саме: копію військового квитка ОСОБА_2 , посвідчення учасника бойових дій, копію Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №238254264.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суддя приходить висновку, що дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати за статтею 124 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна і тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Щодо клопотання про закриття провадження у зв`язку з його малозначністю судом ураховується таке.

Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не визначає поняття малозначності адміністративного правопорушення, його ознак чи критеріїв його визначення судом для застосовування статті 22 цього Кодексу. У кожному конкретному випадку суд самостійно визначає можливість визнання вчиненого адміністративного правопорушення малозначним, враховуючи всі обставини, що підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Судом також ураховується, що малозначним може бути діяння, яке формально і містить ознаки складу адміністративного правопорушення, однак не становить значної суспільної небезпеки, не заподіює істотної шкоди державним/громадським інтересам чи громадянам.

З огляду на указане, суд не може погодитися із стороною захисту, що діяння ОСОБА_2 є малозначним. Так, судом установлено, що ним порушено Правила дорожнього руху. Унаслідок дій ОСОБА_2 , як учасника дорожнього руху та кермувальника джерела підвищеної небезпеки, пошкоджено два інших транспортних засоби, які зупинилися, потерпілим завдано майнову шкоду і хоча ними відшкодування такої шкоди заявлено не було, однак події пов`язані з пошкодженням транспортних засобів, викликом працівників поліції, оформленням дорожньо-транспортної пригоди, а також проведення ремонтних робіт у будь-якому разі завдає шкоду, певний дискомфорт та збій у звичному способі життя людини.

Стаття 23 КУпАП визначає мету адміністративного стягнення. Адміністративне стягнення є певною мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Судом ураховується наявний у ОСОБА_2 статус військовослужбовця та учасника бойових дій, однак указане не звільняє його від обов`язку дотримуватися Правил дорожнього руху.

Твердження сторони захисту про відсутність завданої шкоди життю та здоров`ю людей не може бути прийнято як ознака малозначності адміністративного правопорушення, оскільки у разі завдання такої шкоди, то кваліфікація дій ОСОБА_2 була б іншою.

Враховуючи зазначене, заслухавши думку учасників, аналізуючи обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди та її наслідки суд уважає, що таке правопорушення як дорожньо-транспортна пригода саме по собі не може визнаватися малозначним, оскільки у будь-якому випадку наявні наслідки, а тому підстав для звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності у звЙ`язку з малозначністю діяння суд не убачає.

Указані обставини судом можуть бути ураховані як такі, що впливають на вид стягнення, призначеного судом.

При накладенні адміністративного стягнення відповідно до статті 33 КУпАП враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , суддею не установлено.

Враховуючи викладене, а також характер вчиненого ОСОБА_2 правопорушення, особу порушника, ступінь вини, суддя вважає, що зазначене правопорушення не можна визнати малозначним, а для досягнення мети адміністративного стягнення та завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення достатнім буде призначення найменш суворого адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті, а саме п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3 328,00 гривень. Таким чином, розмір судового збору станом на час розгляду справи становить 665,60 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 .

Керуючись пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», статтями 23, 27, 33-35, 40-1, статтями 124, 221, 283 та 284 КУпАП, суддя –

постановив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та притягнути до адміністративної відповідальності.

Призначити ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень 00 копійок, які необхідно сплатити в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі апеляційного оскарження - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом (статті 307 та 308 КУпАП).

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання - три місяці з дня її винесення.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що у разі несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку статті 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня прийняття відповідної постанови.

Суддя О.О. Білогруд