Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №734/1831/26 — Згурівський районний суд Київської області

Справа № 734/1831/26

Номер провадження: 2/365/625/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 вересня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Хижного Р.В.

за участю секретаря судового засідання Середи Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Загородня Б.В. звернулась до суду з вище вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, з дня подачі позову і до досягнення сином 23 років.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є повнолітнім. З початку повномасштабного вторгнення позивачка з сином виїхали до Республіки Польща, де наразі постійно проживають. ОСОБА_3 навчається у навчальному закладі Республіки Польща PUBLICZNE TECHNIKUM INFORMATYCZNE COMPUTER COLLEGE. Відповідач грошової допомоги пов`язаної з навчанням сину не надає, хоча має можливість надавати таку допомогу. Матеріально утримує сина тільки позивачка.

У відзиві на позовну заяву представник відповідач ОСОБА_2 – адвокат Костенко О.М. позовні вимоги не визнав, обґрунтовуючи наступним. Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть надавати таку допомогу (ст. 198 СК України). Отже, батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину. Відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , від якого має двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, на утриманні відповідача перебуває двоє малолітніх дітей та дружина, яка перебуває у відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами та фактично не має самостійного доходу. На даний час відповідач офіційно не працевлаштований, у трудових або цивільно-правових відносинах з роботодавцями не перебуває та офіційної заробітної плати або інших регулярних доходів не отримує. Єдиним джерелом існування відповідача є випадкові, нерегулярні та тимчасові заробітки, які забезпечують мінімально необхідний рівень матеріального забезпечення. У власності відповідача перебуває житловий будинок в с. Глібівка Вишгородського району Київської області, який використовується для проживання сім`ї відповідача. Іншим нерухомим майном, зокрема земельними ділянками сільськогосподарського призначення відповідач не володіє. У зв`язку із погіршенням матеріального становища відповідач був змушений укладати кредитні договори для забезпечення базових життєвих потреб, кількість таких кредитних зобов`язань становить 87, з яких на даний час є відкритими 5 на загальну суму заборгованості 169703,21 грн. Наявність вказаних невиконаних кредитних зобов`язань створює для відповідача значний фінансовий тягар, істотно впливає на його фактичний майновий стан та об`єктивно обмежує його реальну платоспроможність. Станом на 1 квартал 2026 року середня заробітна плата по Броварському району становить 30789,00 грн, з яких частка аліментів становитиме 7697,25 грн, що перевищує визначений законом прожитковий мінімум, а також доходи самого відповідача. З урахуванням наведеного, вимога позивача про стягнення аліментів у розмір частини заробітку (доходу) відповідача є такою, що не відповідає реальним фінансовим можливостям відповідача, та створює надмірний тягар і може призвести до порушення прав та інтересів інших малолітніх дітей, які перебувають на його утриманні. Також відповідач просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

У відповіді на відзив представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Загородня Б.В. на спростування аргументів відзиву, зазначає наступне. Позивачка наразі самостійно забезпечує повнолітнього сина усім необхідним. Самостійно оплачує житло, проїзд, харчування, купівлю навчальних матеріалів, тобто всі потреби сина задля забезпечення можливості отримання сином освіти. В той же час, на утриманні позивачки перебуває малолітня донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка перебуває виключно на утриманні позивачки, оскільки батько дитини не сплачує аліменти. Посилання відповідача на наявність у нього інших утриманців та кредитних зобов`язань саме по собі не свідчить про відсутність у нього обов`язку утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, та не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Добровільно взяті на себе кредитні зобов`язання є особистим фінансовим рішенням відповідача і не можуть мати пріоритет над встановленим законом обов`язком батьків утримувати своїх дітей. Крім того, відповідач не зазначає цільове спрямування позичених коштів, та чи були вони використані на потреби сім`ї. Відповідач є працездатним та не зазначає об`єктивних обставин, які б перешкоджали здійсненню трудової діяльності та отриманню постійного доходу. Представник відповідачки звертає увагу, що відповідач сплачував аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття, нараховану заборгованість із сплати аліментів у розмірі 50000,00 грн він погасив у короткий період, що свідчить про наявність у відповідача реальної фінансової можливості сплачувати аліменти.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 23 червня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися.

Представником позивачки до суду було подано заяву про розгляду справи у відсутність позивачки та її представника, у заяві позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у поданій до суду заяві просив розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача, рішення ухвалити з урахуванням відзиву. У заяві додатково зазначив, що позивачкою не надано доказів того, що повнолітній син проживає з нею. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що позивачка фактично здійснює утримання сина. Позивачкою належним чином не обґрунтовано на що саме необхідні кошти, сам по собі факт навчання у закладі освіти, не свідчить про наявність юридичних підстав для покладення обов`язку утримання на відповідача у справі. При цьому, позивачкою не надано доказів розміру доходу або його відсутності, як її самої, так і повнолітнього сина. Щодо матеріального стану відповідача, просив врахувати, що рішенням Згурівського районного суду Київської області від 29.07.2026 року у справі № 365/346/26 з відповідача стягнуто кредитну заборгованість у розмірі 110520,00 грн, а також судові витрати. Щодо витрат на правничу допомогу та витрати на послуги перекладача, вважає, що позивачкою не доведено їх понесення, оскільки платниками згідно платіжних інструкцій за надані послуги є не позивачка, а особи, які не є учасниками справи. Крім того, представник вважає розмір витрат на правничу допомогу зазначений у позові неспівмірним із складністю справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позиції сторін викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

ОСОБА_3 постійно проживає на території Республіки Польща та навчається у навчальному закладі PUBLICZNE TECHNIKUM INFORMATYCZNE COMPUTER COLLEGE, в перекладі з польської - Державний технікум інформаційних технологій «Комп`ютерний коледж», (а.с. 6,7,21,22,49-64).

Відповідач ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , від якого має двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 84-86).

ОСОБА_8 з 01.05.2026 року по 03.09.2026 року перебувала у відпустці у зв`язку із вагітністю та пологами (а.с. 93).

Відповідач офіційно не працює, останнім місцем роботи відповідача є ТОВ "Смарт дістріб`юшн", звідки він звільнений 17.05.2022 року за угодою сторін, зігдно п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 87-92).

Відповідачу на праві власності належить житловий будинок в АДРЕСА_1 . Право власності на інше нерухоме майно чи інші речові права за відповідачем не зареєстровані (а.с. 94).

Відповідачем укладені численні кредитні договори, станом на 22.05.2026 року кількість таких договорів 87, з них закриті 82, відриті - 5. Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 29.07.2026 року у справі № 365/346/26 з відповідача стягнуто кредитну заборгованість у розмірі 110520,00 грн, а також судові витрати. (а.с. 95-131).

На утриманні позивачки перебуває малолітня донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 144, 145).

Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані, зокрема вартість навчання.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження тощо. Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи дочці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що для виникнення даного аліментного зобов`язання є необхідна сукупність юридичних фактів, а саме: на час розгляду справи в суді син сторін ОСОБА_3 досяг повноліття; син навчається Державному технікумі інформаційних технологій «Комп`ютерний коледж», у зв`язку з навчанням повнолітній син потребує матеріальної допомоги.

При встановленні потреби в утриманні повнолітнього сина суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та їх спроможність її надавати.

Відповідач офіційно не працює, проте обмежень, в тому числі через стан здоров`я, які перешкоджають йому працювати та отримувати систематичний дохід, судом не встановлено. Суд ставиться критично та відхиляє доводи сторони відповідача щодо скрутного матеріального стану відповідача через наявність численних кредитних зобов`язань, оскільки відповідач є вільним укладати чи шукати інших джерел доходів для задоволення потреб сім`ї, зокрема шляхом працевлаштування. Також більшість кредитних зобов`язань відповідача перебувають у статусі "закрито". Крім того, доказів того, що отримані кредитні кошти витрачені на потреби його сім`ї, яка перебуває у скрутному матеріальному становищі, суду не надано.

Проте суд приймає до уваги те, що відповідач має на утриманні двох малолітніх дітей та дружину, яка доглядає дитину до досягнення трирічного віку, а відтак не має іншого джерела доходу, крім державних виплат на дитину, а відтак не має можливості працювати. Вказані сімейні обставини приймаються судом як такі, що суттєво впливають на можливість відповідача сплачувати аліменти на повнолітнього сина.

Ухвалюючи рішення, суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20), відповідно до якої стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення, одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 (провадження № 61-2065св23), де зазначено, що стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Суд дійшов до висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини свого заробітку (доходу), щомісячно. На думку суду, саме такий розмір аліментів не поставить відповідача в скрутне матеріальне становище.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом 29 квітня 2026 року, тому саме з цього дня з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь позивачки ОСОБА_9 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з дня подачі позов до суду – 29 квітня 2026 року і до закінчення навчання сином, але не довше, ніж до досягнення ним двадцятитрирічного віку.

В частині розподілу судових витрат, суд приходить до наступного.

Позивачка просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн та витрати на послуги перекладача у розмірі 1668,75 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу стороною позивачки надано ордер на надання правничої допомоги, договір № 25/04 про надання професійної правничої допомоги від 25.04.2026 року, укладений між адвокатом Загородньою Б.В. та ОСОБА_1 , акт № 1 про прийняття-передачу наданих послуг від 27.04.2026 року, відповідно до якого вартість послуг за підготовку та подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, становить 9000,00 грн, платіжну інструкцію № ОВА2-КОЕ5-ЕХСМ-711В від 27.04.2026 року про оплату за договором № 25/04 від 25.04.2026 року (підготовка позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 5, 8, 9, 10, 11).

На підтвердження витрати на послуги перекладача стороною позивачки надано рахунок-фактуру № СФ-0000099 від 27.04.2026 року, за яким одержувачем послуг є ОСОБА_1 та платіжну інструкцію від 27.04.2026 року про оплату за рахунком-фактурою № СФ-0000099 від 27.04.2026 року ( ОСОБА_1 ) у розмірі 1668,75 грн, платником за якою є ОСОБА_10 (а.с. 65, 66).

В частині посилання представника відповідача, що оплати витрат на правничу допомогу та витрат на послуги перекладача особами, які не є учасником справи, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.10.2021 року у справі № 757/29103/20-ц, Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає помилковими висновки судів про відмову у розподілі витрат на правову допомогу з підстав оплати їх не учасником справи, а іншою особою. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи. Закон не забороняє будь-якій фізичній чи юридичній особі здійснити оплату послуг адвоката, який здійснює представництво інтересів іншої особи. Для розподілу за результатами розгляду справи витрат на правову допомогу не має правового значення причини в силу яких сам учасник справи не оплатив послуги адвоката, і таку оплату здійснено іншою особою.

За змістом статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Тому відмова у розподілі витрат на правову допомогу з підстав надання неналежного доказу фактичної оплати, є необґрунтованою.

Суд вважає за можливе застосувати за аналогією висновок Верховного Суду зроблений у постанові від 20.10.2021 року у справі № 757/29103/20-ц також щодо витрат на послуги перекладача.

Суд вважає, що стороною позивача належними та допустимими доказами доведено понесення витрат на правничу допомогу та на послуги перекладача, розмір таких витрат на думку суду є обгрунтованим, а відтак зазначені витрати позивачки підлягають стягненню з відповідача на її користь.

Представник відповідача просив суд надати строк з дня ухвалення рішення для подання до суду доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу та їхнього розміру в порядку ст. 141 ч.8 ЦПК України.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе, надати стороні відповідача 5-денний строк з дня ухвалення рішення для подання до суду доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу та їхнього розміру.

За подання до суду позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

З огляду на звільнення позивачки від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 199 СК України, ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 , який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, з дня подачі позов до суду – 29 квітня 2026 року і до закінчення навчання сином, але не довше, ніж до досягнення ним двадцятитрирічного віку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок та витрати на послуги перекладача у розмірі 1668 (одна тисяча шістсот шістдесят вісім) гривень 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Надати відповідачу ОСОБА_2 5-денний строк з дня ухвалення рішення для подання до суду доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу та їхнього розміру.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Головуючий суддя Р.В. Хижний