Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №440/11521/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 р. Справа № 440/11521/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков) від 27.07.2026 по справі № 440/11521/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

15.07.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій вона просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 № 440/11521/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, про що постановити окрему ухвалу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 в частині відмови у задоволенні вимог про постановлення окремої ухвали за невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25 та задовольнити подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву ОСОБА_1 в частині постановлення окремої ухвали щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25; у частині задоволення вимог ОСОБА_1 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 по справі № 440/11521/26 залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями на встановлення порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень шляхом звуження джерел виплати пенсій на виконання судових рішень до меж бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету ПФУ на відповідну мету. Вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Стверджує, що у разі невиконання судового рішення, позивачка має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України. Звертає увагу, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції, яка містить резолютивну частину про лише протиправність дій відповідача - суб`єкта владних повноважень на виконання судового рішення, що набрало законної сили, жодним чином не несе фактичних результатів для заявника, а саме: повного та фактичного виконання цього рішення.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, ст. 312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення основного розміру пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середнього заробітку за 2014, 2015, 2016 роки; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 14.07.2025 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки, із урахуванням різниці, що була виплачена.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2026, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 з 21.07.2025 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2022-2024 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

До суду надійшла заява позивачки про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі, в якій заявник просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до звіт про виконання рішення суду протягом 30 днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 заяву про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до 20.08.2026 подати звіт про виконання судового рішення у справі № 440/11521/25 у відповідності до вимог статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також до суду надійшла заява позивачки, в якій вона просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 № 440/11521/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, про що постановити окрему ухвалу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

Задовольняючи вимоги позивачки в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25, суд першої інстанції виходив з того, що жодна постанова Кабінету Міністрів України не може зупиняти чи в інший спосіб перешкоджати виконанню судового рішення, оскільки таке зупинення прямо протирічить наведеним вище нормам Конституції України та законів України. Тобто, відсутні будь-які правові підстави для невиконання судового рішення суду на користь позивачки.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивачки про постановлення окремої ухвали, суд першої інстанції зазначив, що статтею 249 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду постановити окрему ухвалу. При цьому, у даному випадку суд першої інстанції не вбачає правових підстав для постановлення окремої ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ухвала суду першої інстанції оскаржується позивачкою в частині відмови у задоволенні вимог заяви про постановлення окремої ухвали, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній позивачкою частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній позивачкою частині, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Згідно з ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статті 383 Кодексу, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду чи умисне ухилення від вчинення будь-яких дій, спрямованих на його виконання, що порушує законні права та інтереси позивача.

Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених саме рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

Стаття 249 КАС України дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для винесення окремої ухвали немає.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 05.12.2024 у справі № 560/7209/23, від 22.04.2025 у справі № 420/29295/23, від 26.09.2025 у справі № 420/1059/20.

Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.06.2026 вбачається, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25 пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивачки з 21.07.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні за 2022-2024 роки, який становить 15057,09 грн.

За період з 21.07.2025 по 30.06.2026 здійснено нарахування пенсійних коштів в сумі 43090,18 грн.

Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.06.2026 також встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області виплата перерахованої пенсії за судовим рішенням підлягала проведенню відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, чинного до 08.06.2026.

Суд першої інстанції виходив з того, що жодна постанова Кабінету Міністрів України не може зупиняти чи в інший спосіб перешкоджати виконанню судового рішення, оскільки таке зупинення прямо протирічить наведеним вище нормам Конституції України та законів України. Тобто, відсутні будь-які правові підстави для невиконання судового рішення суду на користь позивачки.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25, що не оскаржується позивачкою в рамках апеляційної скарги.

Натомість, звертаючись до суду з вимогою про постановлення окремої ухвали щодо дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 № 440/11521/25, позивачка не навела достатніх підстав та аргументів для постановлення окремої ухвали.

Як зазначено вище, окрема ухвала є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Оскільки у спірному випадку колегія суддів не встановила факту протиправного невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 440/11521/25, відсутні передбачені статтею 249 КАС України підстави для постановлення окремої ухвали.

Доводи апеляційної скарги позивачки зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 по справі № 440/11521/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко