Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №200/4570/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року справа №200/4570/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Михайлик А.С.), складеного в повному обсязі 29 грудня 2025 року у справі № 200/4570/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив суд:

визнати протиправними та скасувати рішення від 04.04.2025 № 262940021881 щодо відмови в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 п. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати повторно розглянути заяву від 27.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи з 06.10.1987 по 13.06.1988 та з 02.10.1990 по 19.03.2003 та період служби в Радянській Армії з 15.06.1988 по 09.07.1990.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 04.04.2025 № 262940021881 про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 п. 2 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 114 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із врахуванням висновків суду та вирішити питання про зарахування до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи з 06.10.1987 по 13.06.1988 та з 02.10.1990 по 31.12.1997 на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та доданих до заяви від 25.03.2025 документів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 200/4570/25 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом вказано, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, оскільки проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства та відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Сторони в судове засідання не викликались, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/4570/25, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, згідно з довідкою від 26.08.2024 № 3009-7002099193 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичною адресою позивача є АДРЕСА_2

25.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії, яку за принципом екстериторіальності опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, що є відповідачем у справі.

Рішенням від 04.04.2025 № 262940021881 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі заяви від 27.03.2025 (наявна в матеріалах справи заява про призначення пенсії датована 25.03.2025). В рішенні зазначено, що вік заявника становить 55 років 4 місяці, 17 днів, страховий стаж – 35 років 2 дні, пільговий стаж – 5 років 3 місяці 19 днів. В рішенні також зазначено, що інформація про отримання/неотримання виплат від органів пенсійного забезпечення Російської федерації в відсутня.

Згідно розрахунку стажу форми РС-право періоди з 06.10.1987 по 13.06.1988, з 02.10.19990 по 31.12.1997 зараховані до страхового стажу, період з 01.01.1998 по 19.03.2003 до страхового та пільгового, період з 15.06.1988 по 09.07.1990 не зараховано до страхового та пільгового стажу.

Не погодившись з рішенням Відповідача, щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Частиною другою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах та працівникам

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутня інформація, що визначає право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

18.11.2005 року Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Відповідно до п. 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до матеріалів справи до заяви про призначення пенсії позивачем додано трудову книжку серії НОМЕР_1 , дата заповнення 16.10.1987, відповідно до якої протягом періодів з 06.10.1997 по 13.06.1998 та з 02.10.1990 по 19.03.2003 позивач працював у Білокаменському вогнетривкому заводі. Згідно відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємств та громадських формувань Білокаменський вогнетривкий завод (ЄДРПОУ 00191750) припинив діяльність з 08.09.2004 у зв`язку із визнанням банкрутом, основним видом діяльності підприємства було виробництво вогнетривких керамічних виробів.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач:

06.10.1987 прийнятий на роботу слюсарем ремонтно-механічний цех на підставі наказу від 08.10.1987 № 56к, запис № 2;

13.06.1988 звільнений відповідно до ст. 36 п. 3 Кодексу законів про працю України на підставі наказу від 14.06.1988 № 29к, запис№ 3;

02.10.1990 прийнятий до вогнетривкого цеху сортувальником готових виробів на підставі наказу від 09.10.1990 № 54к, запис № 4;

27.11.1990 переведений черговим слюсарем 5 розряду до змішувально-пресувального відділення вогнетривкого цеху на підставі наказу від 30.11.1990 № 64к, запис № 5;

30.05.1994 переведений майстром вогнетривкого цеху на іпдставі наказу від 02.06.1994 № 27к, запис № 6;

10.09.1996 переведений в.о. начальника ділянки № 2 вогнетривкого цеху на підставі наказу від 10.09.1996 № 57к, запис № 8;

04.04.2000 призначений в.о. начальника вогнетривкого цеху на підставі наказу від 03.04.2000 № 47к, запис № 9

13.06.2000 призначений начальником вогнетривкого цеху на підставі наказу від 13.06.2000 № 85к, запис № 10;

19.03.2003 звільнений за власним бажанням, наказ від 19.03.2019 № 30к, запис № 11.

Аналогічні відомості про роботу наведені в довідці архівного відділу Бахмутської міської ради від 04.03.2025 № 19-07-08/75, також доданої позивачем до заяви про призначення пенсії..

У доданих до заяви по призначення пенсії довідках архівного відділу Бахмутської міської ради від 06.03.2025 № 19-07-08/81, № 19-07-08/82, № 19-07-08/83, № 19-07-08/84, № 19-07-08/85, № 19-07-08/86 наявні відомості про заробітну плату позивача за період з жовтня 19887 по червень 1988 року, з червня 1990 року по грудень 1992 року, з січня 1993 року по грудень 1995 року, з січня 1996 року по грудень 1998року, з січня 1999 року по грудень 2001 року, з січня 2002 року по грудень 2002 року. При цьому, в довідках від 06.03.2025 № 19-07-08/82, № 19-07-08/83 зазначено про отримання заробітної плати за суміщенням посад у січні, лютому, квітень – вересень , листопад 1991 року, січень – квітень, серпень -грудень 1992 року, січень, березень, червень 1993 року, перебування підприємства в простої у лютому 1994 року.

У період зайнятості позивача з жовтня 1987 по червень 1988 року, з жовтня 1990 по грудень 1997 року були чинними Списки, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173; постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Розділ 6 «Виробництво магнезитового порошку, шамотних, динасових, хромомагнезитових, магнезит-хромітових, магнезитових та карборундових виробів» Списку виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та пільгових розмірах, що затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 включає робітників - слюсарів чергових, ремонтних та бригадирів слюсарів на гарячих ділянках робіт в помольних та дробильних відділеннях.

Розділ 5 Виробництво вогнетривів (20600000) Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників зі шкідливими та важкими умовам праці, занятість на яких дає право на призначення пенсії за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, включає працівників сортувальників напівфабрикатів та готових виробів (2060000а -18673), слюсарів ремонтників, зайнятих на гарячих ділянках робіт, а також на ремонті помольного, дробильного та пресо формувального обладнання (2060000а – 18559).

Розділ 5 Виробництво вогнетривів (20600000) Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, включає робітників: сортувальників напівфабрикатів та виробів (2060000а -18673), слюсарів ремонтників, зайнятих на гарячих ділянках робіт, а також на ремонті помольного, дробильного та пресо формувального обладнання (2060000а – 18559); керівники і спеціалісти, зайняті на помелі, дробленні і випалюванні, пресуванні і формуванні: майстри, старші майстри (2060000б-23187); Начальники дільниць (2060000б-24097).

Оскільки додані позивачем до заяви про призначення пенсії містять відомості про роботу позивача ремонтним слюсарем ремонтно механічного цеху в період з 06.10.1987 по 13.06.1988, сортувальником готових виробів вогнетривкого цеху в період з 02.10.1990 по 26.11.1990, черговим слюсарем у змішувально-пресувальному відділенні вогнетривкого цеху в період з 27.11.1990 по 29.05.1994, майстром вогнетривкого цеху в період з 30.05.1994 по 07.10.1996 та в.о. начальника ділянки № 2 вогнетривкого цеху в період з 08.10.1996 по 31.12.1997, що передбачені за Списками, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173; постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, відповідач під час розгляду заяви позивача мав визначити достатність/недостатність відомостей трудової книжки у сукупності із іншими доданими до заяви про призначення пенсії документів для врахування цих періодів до пільгового стажу роботи .

Разом з цим, оскаржуване позивачем рішення від 04.04.2025 № 262940021881 не визначає підстав, за яких відповідачем встановлено неповноту записів про роботу позивача протягом періодів з 06.10.1987 по 13.06.1988, з 02.10.1990 по 31.12.1997, що обумовило неможливість обчислення пільгового стажу на підставі записів трудової книжки позивача та доданих позивачем до заяви документів.

Зазначене свідчить про недотримання під час розгляду відповідачем заяви позивача про призначення пенсії принципу обґрунтованості через відсутність в спірному рішенні мотивувальної частини щодо обчислення пільгового стажу позивача, що згідно з положеннями ст. 84 Закону України «Про адміністративну процедуру» є підставою для визнання рішення відповідача від 04.04.2025 протиправним та його скасування.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення від 04.04.2025 та зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії, за наслідком розгляду якої прийнято рішення від 04.04.2025, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відтак, суд погоджу висновок суду першої інстанції щодо скасування спірного рішення про відмову у призначенні пенсії із зобов`язанням управління повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням висновків суду та вирішити питання про зарахування до пільгового стажу за списком № 2 періоди роботи з 06.10.1987 по 13.06.1988 та з 02.10.1990 по 31.12.1997 на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та доданих до заяви від 25.03.2025 документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року у справі № 200/4570/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 вересня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв