Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №754/11139/25 — Київський апеляційний суд

справа № 754/11139/25

головуючий у суді І інстанції ГрегульО.В.

провадження № 22-ц/824/2587/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року

у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року до суду першої інстанції надійшов позов АТ «Універсал Банк» (надалі по тексту - позивач, банк, кредитодавець) до ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.09.2019 року між АТ «Універсал Банк» та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Як вбачається з анкети-заяви, вона разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. Відповідно до умов договору АТ «Універсал Банк» надав відповідачу кредит у розмірі 3 000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .

У зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань утворилась заборгованість, яка підтверджується банком у наданому до позовної заяви розрахунку.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15.09.2019 року у розмірі 14 479 грн 20 коп. (заборгованість за тілом кредиту) станом на 03.04.2025 року, та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11.08.2025 року частково задоволено позов АТ «Універсал Банк».

Стягнуто з ОСОБА_1 за анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг Мonobank від 15.09.2019 на користь АТ «Універсал Банк» 3 000 грн - тіла кредиту, 627 грн 38 коп. - судового збору.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, у якій просило скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11.08.2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В іншій частині рішення суду першої інстанції просив залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.

Зазначав, що підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники в мобільному додатку. Також підтвердив, що вищевказані документи йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

У суду, під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що доступні в публічному доступі (як то наприклад, актуальної редакції кодексів, нормативно-правових актів, постанов, судової практики та ін.) в режимі реального часу на офіційному сайті банку https://www.monobank.ua/terms, про що було зазначено останнім у позовній заяві.

А тому, вважає посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), а тому у відповідача виникла заборгованість.

Зазначав також, що відповідачем не висловлювалось жодних заперечень з приводу наявної заборгованості, контррозрахунку заборгованості не надано.

Щодо правової позиції відповідача.

Станом на день ухвалення постанови апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Відповідно до інформації від 10.07.2025 року № 133767555 відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 28.09.1993 року по теперішній час (а.с. 82).

Апеляційний суд направляв за зареєстрованою адресою відповідача повідомлення разом з копією ухвали про відкриття апеляційного провадження, копію апеляційної скарги та доданих до неї документів. Крім того вказану кореспонденцію було надіслано відповідачу на її електронну адресу: «INNA.GOIDENKO@GMAIL.COM».

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана апеляційним судом кореспонденція повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній».

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з тим, що адресат «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, провадження № 61-185св23).

Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи, незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо апеляційної скарги.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, враховує таке.

Встановлено, що 15.09.2019 року відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 15.09.2019 року.

Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

Анкета-заява містить детальну інформацію щодо відповідача, зокрема дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу (а.с. 54).

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг (п. 2).

Відповідно до п. 3 анкети-заяви, відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, що складають договір та зобов`язалась виконувати його умови. Окрім цього, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

Підписанням анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором.

Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6).

Відповідно до п. 11 анкети-заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

Відповідно до копії довідки про наявність рахунку від 03.04.2025 року вбачається, що відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , тип рахунку - картка чорна, валюта рахунку - UAН, статус картки - активна до 02/29 (а.с. 52).

Відповідно до копії довідки про розмір встановленого ліміту відповідачу за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15.09.2019 року за карткою № НОМЕР_1 станом на 03.04.2025 року встановлено, що 10.11.2021 року було встановлено кредитний ліміт 3 000 грн (а.с. 53).

Із виписки про рух коштів по картці від 03.04.2025 року за період з 18.09.2019 року по 01.02.2025 року вбачається, що відповідач тривалий час активно користувався кредитом, здійснював оплату товарів та послуг, перекази, частково погашав кредит (а.с.25-51).

Згідно з пояснень до виписки про рух коштів на рахунку кредитний ліміт боржника становить 3 000 грн. Відповідно до п.3 Анкети - заяви до договору про надання банківських послуг підписанням договору боржник беззастережно погодився із тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту.

Відповідно до виписки про рух коштів на рахунку баланс складає (мінус) - 11 479 грн 20 коп., тобто заборгованість складає 14 479 грн 20 коп. Ця заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 3 000 грн та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) 11 479 грн 20 коп.

Овердрафт - (мінус) 11 479 грн 20 коп. виник наступним чином. Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі. У зв`язку із тим, що відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно менший за поточні витрати по картковому рахунку на власний розсуд, виникла заборгованість (а.с.24).

Відповідно до доданого до позову розрахунку заборгованість позичальника за договором №б/н від 15.09.2019 року станом на 03.04.2025 становить 14 479 грн 20 коп. та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (а.с. 6-23).

Також позивачем додано до позову Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank (а.с. 55-61), Тарифи кредиту Чорна картка monobank (а.с. 62-63), Паспорт споживчого кредиту (а.с. 64-66), завірену позивачем копію паспорта відповідача (а.с. 67), завірену позивачем копію картки платника податків відповідача (а.с. 68).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що суду не надано доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для стягнення тіла кредиту саме у сумі 14 479 грн 20 коп., оскільки у позові самим же позивачем зазначається, що сума наданого саме тіла кредиту становить 3 000 грн. Будь-яких конкретних правових, беззаперечних і допустимих доказів про повне або часткове спростування позовних вимог у частині стягнення 3 000 грн - тіла кредиту суду не надано.

Вирішуючи питання судових витрат, судом першої інстанції стягнуто судовий збір з відповідача на користь позивач пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак апеляційний суд не може погодитися із такими висновками, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2019 року відповідач підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, якою було визначено, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.

Кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем, містить інформацію про розмір відсоткової ставки, договір підписаний сторонами, на момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому частково виконував його умови, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Взяті на себе зобов`язання за договором від 15.09.2019 року позивач виконав своєчасно і повністю, надавши позичальнику кредитні ресурси.

Однак, отримавши від банку кошти у кредит, у порушення умов виконання кредитного договору відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав.

АТ «Універсал Банк» на підтвердження позовних вимог надано розрахунок заборгованості.

Також, до позовної заяви АТ «Універсал Банк» надало виписку з рахунку відповідача за період з 18.09.2019 року по 01.02.2025 року, з якої вбачається надання відповідачу кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, факт активного користування ним карткою, рух коштів по рахунку та наявність заборгованості.

При цьому виписка з рахунку є первинним бухгалтерським документом відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 року у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 року у справі № 910/16143/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 року у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 року у справі № 298/825/15-ц).

Надана АТ «Універсал Банк» виписка з рахунку відповідача відповідає наданому ним розрахунку заборгованості.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості та виписку з рахунку відповідача.

Згідно з Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, яку позивач додав до позову, підписанням договору відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати/зменшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Про зміну дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє клієнта шляхом надсилання повідомлення у мобільний додаток (п. 3 анкети-заяви).

Згідно з виписки про рух коштів заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 3 000 грн та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - 11 479 грн 20 коп.

Позивач зазначав, що овердрафт - (мінус) 14 479 грн 20 коп. виник наступним чином: якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсотках до погашення, по неустойці. При цьому, банк надає кредит згідно з договором у розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної у цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами.

Відповідно до пункту 5.20 розділу 2 доданих до позову Умов обслуговування рахунків фізичної особи в AT «Універсал Банк» термін повернення овердрафту у повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту.

У зв`язку з тим, що відповідач лише частково здійснював операції з поповнення своєї банківської карти, розмір яких був значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку, на власний розсуд, виникла заборгованість.

Вказані доводи позову узгоджуються з наданими позивачем вищевказаними доказами, які відповідач не спростував.

Часткова сплата боржником основного боргу та/або сум санкцій - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу (аналогічну позицію сформував Верховний Суд у постанові по справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020 року).

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості, боржником не надано.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, суду не надано доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для стягнення тіла кредиту саме в розмірі 14 479 грн 20 коп.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заявленої позивачем суми заборгованості у розмірі 11 479 грн 20 коп., не врахувавши, що матеріалами справи підтверджено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси в повному обсязі. Як вбачається із виписки про рух коштів по картковому рахунку відповідача, останній протягом тривалого часу активно користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору. Відповідачем не спростовано розрахунку заборгованості та її відсутності.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

Доводи апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11.08.2025 року у частині незадоволених позовних вимог необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 479 грн 20 коп. Рішення суду у частині задоволених позовних вимог не оскаржувалося, тому не було предметом перегляду апеляційним судом.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги задоволено повністю, судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3 028 грн (а.с. 78) та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн, а всього 7 570 грн підлягає стягненню з відповідача на користь АТ «Універсал Банк».

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог та стягнення судового збору скасувати, ухвалити нове судове рішення в цій частині.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15 вересня 2019 року у розмірі 11 479 грн 20 коп..

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір за подання позову та апеляційної скаргиу розмірі 7570 грн.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ: 21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська