Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №2605/15172/12 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 2605/15172/12

номер провадження № 22-ц/824/10339/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року /суддя Шевчук А.В./

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця повернуто без розгляду. /а.с. 5-6/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції допущено надмірний формалізм при вирішенні питання про прийняття скарги до розгляду, що призвело до обмеження права скаржника на доступ до правосуддя. Зазначає, що скаржником до скарги було долучено документи, які містять ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження № НОМЕР_1, зокрема інформацію з Автоматизованої системи виконавчого провадження, де зазначено як номер виконавчого провадження, так і відповідний ідентифікатор доступу НОМЕР_2. Однак суд першої інстанції, вирішуючи питання про прийняття скарги до розгляду, не дослідив додані до скарги документи та обмежився формальним аналізом лише тексту скарги, що є проявом надмірного формалізму та суперечить завданням цивільного судочинства, визначеним статтею 2 ЦПК України. Апелянт посилається на постанови Київського апеляційного суду, викладені в постановах від 26 грудня 2025 року у справі № 366/3115/24 (провадження № 22-ц/824/18630/2025) та від 26 грудня 2025 року у справі № 752/16550/24 (провадження № 22-ц/824/18441/2025), згідно з якими долучення до скарги документів, що містять ідентифікатор доступу до виконавчого провадження, є належним виконанням вимог статті 448 ЦПК України, а повернення скарги за таких обставин є надмірним формалізмом. Також апелянт зазначає, що суворе трактування процесуальних норм не повинно перешкоджати доступу особи до суду, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Bellet v. France», «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Державний виконавець та стягувач про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформовані належним чином, через електронні кабінети, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертались.

Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі наступного.

Судом встановлено, що 06 квітня 2026 року до Оболонського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Разом зі скаргою скаржником було подано додатки, серед яких інформація про виконавче провадження № НОМЕР_1 з Автоматизованої системи виконавчого провадження, яка містить номер виконавчого провадження та ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження - НОМЕР_2.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався частинами 3 та 5 статті 448 ЦПК України, відповідно до яких скарга повинна містити ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, а у разі подання скарги без додержання цих вимог вона підлягає поверненню без розгляду.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки скаржник не вказав у тексті скарги ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження № НОМЕР_1, скарга підлягає поверненню без розгляду на підставі частини 5 статті 448 ЦПК України.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 3 статті 448 ЦПК України скарга повинна містити, зокрема, ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. Відповідно до частини 5 статті 448 ЦПК України суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржником до скарги було долучено інформацію про виконавче провадження з Автоматизованої системи виконавчого провадження, яка містить як номер виконавчого провадження № НОМЕР_1, так і ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження - НОМЕР_2. /додаток 4 до скарги/

Долучення до скарги документів, що містять ідентифікатор доступу до виконавчого провадження, є належним виконанням вимог статті 448 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції, повертаючи скаргу без розгляду лише з тієї підстави, що ідентифікатор зазначено не в тексті скарги, а в доданих до неї документах, допустив надмірний формалізм, що суперечить завданням цивільного судочинства та порушує право скаржника на доступ до правосуддя.

Відповідно до частини 1 статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2026 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: