Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №754/18071/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 754/18071/25

номер провадження 22-ц/824/6708/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року /суддя Грегуль О.В./

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № TDB.2021.0011.22589 від 19 серпня 2021 року у розмірі 29 811,08 грн, з яких: 9 804,85 грн - заборгованість за кредитом, 20 006,23 грн - проценти за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 811,08 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн. /а.с. 95-100/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 20 006,23 грн та в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути проценти за користування кредитом у межах строку кредитування у розмірі 2 719,18 грн, а витрати на правничу допомогу - у розмірі, що не перевищує 30% від заявленого але не більше 3 360,00 грн.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи, зокрема те, що строк кредитування за договором становить 12 місяців до 19 серпня 2022 року, а тому нарахування процентів за користування кредитом після спливу цього строку є незаконним. Зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції не перевірив правильності наданого позивачем розрахунку процентів та не встановив періоду, за який такі проценти можуть бути нараховані. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до виписки по картковому рахунку, непогашений залишок процентів на дату закінчення строку кредитування становить 2 719,18 грн, а нарахування процентів за період з 20 серпня 2022 року по 03 вересня 2024 року у розмірі 17 287,05 грн є безпідставним. Також апелянт вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 11 200,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих послуг, оскільки справа є малозначною, а позовна заява має шаблонний характер.

Позивач про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, через електронний кабінет, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.

Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення в частині стягнення процентів за користування кредитом та в частині розподілу судових витрат скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині на підставі наступного.

Судом встановлено, що 19 серпня 2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір (індивідуальна частина) № TDB.2021.0011.22589 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, відповідно до якої встановлено кредитний ліміт до 200 000,00 грн на строк 12 місяців під 56 % річних.

19 серпня 2021 року відповідачем підписано Додаток 9 до Договору - паспорт споживчого кредиту, в якому визначено строк кредитування - 12 місяців.

Відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 9 804,85 грн, що не заперечується сторонами.

03 вересня 2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено договір № GLIN426240 про відступлення прав вимоги. 27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило право вимоги позивачу ТОВ «ФК «Єврокредит».

Відповідач не виконала зобов`язань з повернення кредиту, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з випискою по картковому рахунку, нарахування процентів за користування кредитом розпочалося з 29 жовтня 2021 року. Відповідач частково погасила проценти 06 грудня 2021 року. Непогашений залишок процентів на дату закінчення строку кредитування (19 серпня 2022 року) становить 2 719,18 грн.

Позивач нарахував проценти за користування кредитом за період з 29 жовтня 2021 року по 03 вересня 2024 року у загальному розмірі 20 006,23 грн, що перевищує строк кредитування на 2 роки.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався статтями 514, 625, 1050, 1054 ЦК України про те, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти; статтями 13, 81, 263 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки відповідач не виконала зобов`язань за кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна в частині стягнення процентів за користування кредитом з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, згідно з якою припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Як вбачається з матеріалів справи, строк кредитування за договором становить 12 місяців до 19 серпня 2022 року. Автоматичної пролонгації строку кредитування договором не передбачено. Позивач не надав доказів продовження строку кредитування або наявності іншої домовленості сторін щодо строку нарахування процентів.

Згідно з випискою по картковому рахунку, непогашений залишок процентів на дату закінчення строку кредитування становить 2 719,18 грн. Нарахування процентів за період з 20 серпня 2022 року по 03 вересня 2024 року у розмірі 17 287,05 грн здійснено після спливу строку кредитування, що суперечить зазначеним вище правовим висновкам Верховного Суду.

Крім того, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Тому нарахування будь-яких додаткових платежів за період з 24 лютого 2022 року є неправомірним.

За таких обставин, стягненню підлягають проценти за користування кредитом лише в межах строку кредитування у розмірі 2 719,18 грн, а проценти у розмірі 17 287,05 грн стягненню не підлягають.

Щодо доводів апелянта про неспівмірність витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрати на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 1/07 від 01.07.2025, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12123088 від 14.08.2025, який містить детальний опис робіт/послуг та їх вартість: юридичний та фінансовий аналіз - 1 200,00 грн, складання позовної заяви - 10 000,00 грн, а всього - 11 200,00 грн (а.с. 63).

Доводи апелянта про неспівмірність зазначених витрат не підтверджені належними доказами. Відповідач не надала доказів на підтвердження того, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним або необґрунтованим. Зазначені витрати підтверджені документально, а тому підстави для їх зменшення відсутні. Однак, оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 42,01 %), судові витрати підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відсоток задоволених вимог становить 12 524,03 / 29 811,08 ? 100 = 42,01%

Судові витрати за першу інстанцію: судовий збір: 2 422,40 грн ? 42,01% = 1 016,47 грн; витрати на правничу допомогу: 11 200,00 грн ? 42,01% = 4 704,01 грн

Судові витрати за апеляційну інстанцію.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, а рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 17 287,05 грн, що становить 86,41% від оскаржуваної суми (20 006,23 грн), то судовий збір, сплачений апелянтом за подання апеляційної скарги у розмірі 2 907,00 грн, підлягає стягненню з позивача на користь апелянта пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги, а саме: 2 907,00 грн ? 86,41% = 2 511,94 грн.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 17 287,05 грн та в частині розподілу судових витрат - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (ЄДРПОУ 40932411, адреса: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) проценти за користування кредитом у розмірі 2 719,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» судові витрати, понесені у суді першої інстанції, у розмірі 5 720,48 грн (п`ять тисяч сімсот двадцять грн 48 коп.), з яких 1 016,47 грн - судовий збір; 4 704,01 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 511,94 грн (дві тисячі п`ятсот одинадцять грн 94 коп.).

В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: