Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №757/6614/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 757/6614/25-ц

номер провадження № 22-ц/824/9034/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» - Білоуса Віталія Олеговича

на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року /суддя Литвинова І.В./

у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщень, у розмірі 110 842,00 грн., а також судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власницею нежитлових приміщень №1-4 групи приміщень №86, розташованих на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 . Протягом тривалого часу приміщення зазнають систематичних залиттів каналізаційними стоками будинку. Причиною залиття є неналежне технічне обслуговування відповідачем та неналежний технічний стан каналізаційної системи будинку. Проблемна ділянка каналізаційної мережі знаходиться в технічному поверсі безпосередньо над нежитловими приміщеннями. Доступ до технічного поверху та приміщень на ньому мають виключно працівники відповідача. Такі однотипні аварії у роботі каналізаційної системи будинку неодноразово траплялися також у 2022, 2023, 2024 роках. Всі намагання вирішити питання добровільного відшкодування завданої шкоди відповідачем були безрезультатними. 18 листопада 2024 року відбулася чергова аварія (розгерметизація трубопроводу на технічному поверсі), внаслідок якої приміщення позивача було залито каналізаційними стоками. Згідно зі Звітом № 129/24 про оцінку збитків від 16 грудня 2024 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 , розмір спричинених збитків становить 110 842,00 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 110 842,00 грн. та судові витрати у розмірі 8 000,00 грн. /а.с. 141-147/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник відповідача - Білоус В.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Апелянт зазначає, що відповідач не є належним відповідачем у справі, оскільки згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку, а відповідно до статті 5 зазначеного Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Тому багатоквартирний житловий будинок не є комунальною власністю та не відображається на балансовому обліку відповідача. Крім того, апелянт посилається на статтю 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», згідно з якою співвласники будинку зобов`язані забезпечувати технічне обслуговування та проведення ремонтів спільного майна. Також апелянт посилається на положення пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, яким передбачено порядок складання акта про залиття, та зазначає, що акт складено з порушеннями, оскільки не містить усіх необхідних відомостей.

Апелянт наголошує, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбачених статтями 22, 1166 Цивільного кодексу України, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, а також вини відповідача. При цьому апелянт посилається на правові позиції Верховного Суду щодо необхідності доведення всіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення відповідальності за завдану майнову шкоду.

Крім того, апелянт зазначає, що згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, та за принципом змагальності сторін доводяться особою, яка звертається із відповідними вимогами. На думку апелянта, позивач не довела реального розміру завданої шкоди, оскільки не надала доказів фактичного понесення витрат на відновлення майна, а Звіт про оцінку збитків № 129/24 від 16 грудня 2024 року є неналежним доказом, оскільки складений без технічного паспорту, проектно-кошторисної документації, актів прихованих робіт.

Також апелянт зазначає, що позивач проживає в м. Одеса та не забезпечила своєчасного доступу до приміщення, що унеможливило своєчасне складання акта про залиття. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що підпис позивача у договорі про проведення робіт з незалежної оцінки та у договорі дарування різний, що викликає сумніви у достовірності договору на оцінку та свідчить про те, що він створений свідомо для стягнення з відповідача необґрунтованих та завищених збитків. Апелянт також зазначає, що причиною залиття є засмічення каналізації мешканцями квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 сторонніми предметами, що підтверджується актом про залиття, а тому належними відповідачами мають бути вказані фізичні особи.

Апелянт посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо поняття належного відповідача, викладені у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17, згідно з якими належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Оскільки на момент події відповідач не був власником чи балансоутримувачем технічного приміщення, а залиття сталося внаслідок дій мешканців, він не є належним відповідачем у справі. Також апелянт посилається на те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові згідно з постановами Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19, від 07 грудня 2023 року у справі № 363/2300/20, від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21.

Апелянт також посилається на те, що згідно з пунктом 2.9 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій ОДС (аварійно-ремонтна служба) здійснює цілодобовий контроль за роботою інженерного обладнання, а відповідно до статті 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний забезпечити доступ до мережі представників виконавця для ліквідації аварій цілодобово, однак позивач не забезпечила такого доступу.

Також апелянт просив винести окрему ухвалу якою зобов`язати Печерське УП ГУНП в м. Києві, в порядку ст. 214 КПК України, внести відомості до ЄРДР за ч. 4 ст. 358 КК України щодо використання в суді ймовірно підробленого договору про проведення робіт з незалежної оцінки та зупинити провадження у справі до моменту отримання висновку почеркознавчої експертизи.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.

На спростування доводів апелянта про те, що відповідач не є належним відповідачем, позивач посилається на статтю 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою балансоутримувач будинку - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Також позивач посилається на статтю 24 цього ж Закону, якою визначено, що балансоутримувач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі, та вживати заходів для запобігання аварійним ситуаціям. Крім того, позивач посилається на рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року №270/270, яким житловий фонд Печерського району м. Києва передано саме відповідачу, а також на листи відповідача від 27.02.2023 №432-562 та від 17.12.2024 №105/44-3649, в яких прямо зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває на обслуговуванні саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» і послуга з утримання будинку та прибудинкової території надається ним відповідно до розділу IV Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Договором про надання послуг №2264 експ. від 19.04.2019 підтверджується, що відповідач надає позивачу послуги з утримання будинку, в тому числі обслуговування систем водовідведення, на платній основі.

Щодо доведеності вини відповідача, позивач посилається на частину другу статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Таким чином, у деліктних зобов`язаннях діє презумпція вини заподіювача шкоди, і саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини. Оскільки відповідач не довів, що залиття сталося з вини інших осіб або внаслідок непереборної сили, його вина є доведеною. Крім того, аварія сталася на технічному поверсі, доступ до якого мають виключно працівники відповідача, що підтверджує неможливість залиття з вини мешканців.

Щодо розміру завданої шкоди позивач посилається на статтю 22 ЦК України, якою визначено, що особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування, а збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Розмір збитків підтверджено Звітом № 129/24 про оцінку збитків від 16 грудня 2024 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності, який має відповідну кваліфікацію та сертифікат. Відповідач не надав контррозрахунку та не заявив клопотання про призначення судової експертизи, а тому розмір збитків, визначений у звіті, є доведеним. Позивач також зазначає, що рецензія, надана відповідачем, підтверджує, що оцінку спричинених збитків проведено оцінювачем, що має необхідну кваліфікацію та кваліфікаційні документи, а надані рецензентом зауваження носять необ`єктивний та надуманий характер, при цьому рецензент контррозрахунку щодо оцінки розмірів збитків у своїй рецензії не наводить.

Також позивач посилається на статтю 319 ЦК України, згідно з якою власність зобов`язує, та статтю 322 ЦК України, якою передбачено обов`язок власника утримувати майно, що йому належить. Відповідач, як управитель будинку, зобов`язаний утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному стані, чого ним зроблено не було, що призвело до систематичних залиттів приміщень позивача. Позивач також звертає увагу на те, що системність таких аварій у 2022, 2023, 2024 роках свідчить про тривалу бездіяльність відповідача щодо ремонту мереж.

Щодо посилань апелянта на невідповідність підпису позивача у договорі про проведення оцінки, позивач зазначає, що такі твердження є безпідставними та не підтверджені жодними належними доказами, а тому не можуть бути підставою для відмови у позові.

Щодо посилань апелянта на те, що позивач проживає в м. Одеса та не забезпечила своєчасного доступу до приміщення, позивач зазначає, що доступ до технічного поверху, де сталася аварія, мають виключно працівники відповідача, а тому посилання на не забезпечення доступу є безпідставними.

Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень №1-4 групи приміщень №86, розташованих на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, укладеного 02 жовтня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борисовою Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1968.

Попередній власник приміщення (батько позивача ОСОБА_3 ) та позивачка неодноразово скаржилися письмово до відповідача щодо залиття приміщення каналізаційними стоками будинку, про що отримували листи-відповіді відповідача: від 27 лютого 2023 року вих. № 432-562, від 30 березня 2023 року № 432-902, від 13 січня 2024 року вих. № 105/44-160, від 17 грудня 2024 року вих. № 105/44-3649. Над приміщеннями, які належать позивачу, знаходиться технічний поверх, у якому розміщено проблемну ділянку каналізаційної мережі.

18 листопада 2024 року відбулася розгерметизація системи водовідведення (каналізаційної мережі), що розташована в технічному поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 , наслідком чого стало залиття каналізаційними стоками нежитлових приміщень позивача, що призвело до пошкодження їх внутрішнього оздоблення, а також рухомих речей, що знаходилися у приміщеннях. Факт залиття підтверджується Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 02 грудня 2024 року, затвердженим начальником ЖЕД «Печерськжитло» Олегом Гавриленко.

Згідно зі Звітом про оцінку збитків, нанесених власниці нежитлових приміщень, з АДРЕСА_1 , від 16 грудня 2024 року № 129/24, складеного суб`єктом оціночної діяльності України - ФОП ОСОБА_2 , розмір спричинених позивачу збитків становить 110 842,00 грн.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 22 ЦК України про те, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; ст. 1166 ЦК України про те, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини; ст. 319, 322 ЦК України про те, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, та не може використовувати право власності на шкоду правам інших осіб; ст. 1, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про обов`язки балансоутримувача забезпечувати належне утримання та експлуатацію майна, що перебуває на його балансі.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що відповідач є комунальним підприємством, яке надає послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 , що включає технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж, в тому числі каналізаційних, розташованих на технічному поверсі. Відповідач не довів відсутності своєї вини у завданні шкоди, а тому презумпція вини, передбачена ст. 1166 ЦК України, не спростована.

Суд першої інстанції також правильно встановив, що розмір завданої шкоди підтверджується Звітом № 129/24 про оцінку збитків від 16 грудня 2024 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності, та не спростований відповідачем належними доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не є належним відповідачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи. Рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року №270/270 житловий фонд Печерського району м. Києва передано відповідачу. У листах відповідача від 27.02.2023 №432-562 та від 17.12.2024 №105/44-3649 прямо зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває на обслуговуванні саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» і послуга з утримання будинку та прибудинкової території надається ним відповідно до розділу IV Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Договором про надання послуг №2264 експ. від 19.04.2019 підтверджується, що відповідач надає позивачу послуги з утримання будинку, в тому числі обслуговування систем водовідведення, на платній основі.

Доводи апеляційної скарги про те, що причиною залиття є засмічення каналізації мешканцями квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , також не приймаються, оскільки аварія сталася на технічному поверсі, доступ до якого мають виключно працівники відповідача. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що залиття сталося саме з вини мешканців, та не довів відсутності своєї вини у завданні шкоди. Крім того, в разі встановлення винних осіб, відповідач має право на відшкодування в порядку регресу.

Доводи апеляційної скарги про неналежність Звіту про оцінку збитків не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вказаний звіт складений суб`єктом оціночної діяльності, який має відповідну кваліфікацію. Відповідач, посилаючись на недоліки звіту, не надав суду контррозрахунку розміру збитків та не заявив клопотання про призначення судової експертизи для визначення дійсного розміру шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що акт про залиття складено з порушеннями, не приймаються, оскільки факт залиття підтверджується належними доказами, зокрема Актом про залиття від 02 грудня 2024 року, затвердженим начальником ЖЕД «Печерськжитло», який є структурним підрозділом відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач проживає в м. Одеса та не забезпечила своєчасного доступу до приміщення, не спростовують факту залиття та розміру завданої шкоди, оскільки доступ до технічного поверху, де сталася аварія, мають виключно працівники відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Відмовляє також апеляційний суд у постановлення окремої ухвали, оскільки не вбачає законодавчих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» - Білоуса Віталія Олеговича - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: