Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №756/1891/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 756/1891/25

номер провадження № 22-ц/824/6558/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року /суддя Тиха О.О./

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 7 833,60 грн. та моральної шкоди у розмірі 40 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.04.2024 приблизно о 21 год. 20 хв. у дворі будинку АДРЕСА_1 позивач припарковувала свій автомобіль. У цей момент відповідач, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, почав ображати позивача, використовуючи нецензурну лексику, виголошуючи образливі висловлювання, які принижували її честь і гідність. Цю сварку почув чоловік позивача, який розмовляв з нею по телефону, та, почувши, що його вагітну дружину ображає незнайомий чоловік, вибіг на вулицю та між ним та відповідачем почався конфлікт, який переріс у бійку, в результаті якої відповідач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості. Така поведінка відповідача викликала у позивачки психологічний стрес, що відобразилося на її фізичному стані. Будучи на 28-му тижні вагітності вона відчула погіршення самопочуття, у зв`язку з чим викликала швидку допомогу та її було госпіталізовано до КНП «Київський міський пологовий будинок №2», де вона пробула два дні на стаціонарному лікуванні з 20.04.2024 по 22.04.2024 з діагнозом: передчасні пологи без розродження. Перебуваючи на лікуванні, вона понесла витрати у розмірі 7 833,60 грн., які просить стягнути з відповідача у якості матеріальної шкоди. Крім того, протиправними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона пережила сильний страх та приниження, відчуває тривогу та переживання за чоловіка, щодо якого відкрито кримінальне провадження; її турбують тривожні думки, спогади про психотравматичну ситуацію, у зв`язку з чим у листопаді 2024 року вона була змушена звернутися до психіатра з тривожним розладом. Розмір моральної шкоди позивач оцінила у 40 000,00 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 3 916,80 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,39 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. /т. 1 а.с. 207-212/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник відповідача - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначає, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: не доведено наявності матеріальної шкоди та моральної шкоди, протиправної поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини. Вказує, що з виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 862 від 22.04.2024 не вбачається, що психологічний стан позивача призвів до загрози життю та здоров`ю її або її дитини, а навпаки лікарями виявлено інші важливі при вагітності хвороби (анемія, інфекція статевих шляхів), які потребують обов`язкового лікування та можуть викликати симптоми у виді болю внизу живота. Також зазначає, що позивач могла отримати послуги перебування у стаціонарі безоплатно, будь-яких доказів того, що їй не надали чи не запропонували безоплатної палати, позивачем не надано. Крім того, вказує, що наданий позивачем огляд психіатра проведений 24.11.2024, тобто через сім місяців після події, а до цього часу позивач не висловлювала скарг щодо її психологічного стану. Також зазначає, що саме дії позивача стали причиною та тригером всієї ситуації, оскільки вона продовжила конфлікт, погрожувала та зателефонувала чоловікові, який побив відповідача. Свідки позивача є заінтересованими особами, а відеозаписи з камер спостереження суд першої інстанції безпідставно не прийняв.

Представник позивача - адвокат Мещанінов А.М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що неправомірними діями відповідача, які полягали у словесних образах на адресу позивача у громадському місці, що супроводжувалися нецензурною лексикою, останній була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, пов`язаних з перенесеним стресом та, як наслідок, страхом за своє здоров`я та здоров`я дитини. Вказує, що сам факт висловлювань нецензурною лайкою визнаний відповідачем під час розгляду справи. Зазначає, що позивач перебувала на 28-му тижні вагітності, зазнала сильного стресу, страху за себе та дитину, відбулося погіршення стану здоров`я, вона була госпіталізована із загрозою передчасних пологів, що є класичним прикладом моральної шкоди. Наголошує, що саме протиправні дії відповідача спричинили стресовий стан позивачки, що призвело до погіршення здоров`я, інших причин такого стану відповідачем не доведено. Стосовно матеріальної шкоди зазначає, що позивач була змушена сплатити за перебування у платній палаті, оскільки вільних безоплатних палат не було.

Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 20.04.2024 приблизно о 21 год. 20 хв. ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною, тещею та двома малолітніми дітьми на автомобілі заїхали у двір будинку АДРЕСА_1 , де в цей час здійснювала паркування свого автомобіля ОСОБА_3 , між ними відбулася словесна сварка, в ході якої ОСОБА_1 висловився на адресу ОСОБА_3 нецензурною лайкою. Вказані обставини визнані відповідачем під час розгляду справи.

Також судом встановлено, що даний конфлікт почув чоловік позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , який розмовляв з нею по мобільному телефону, після чого між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відбулася бійка, в ході якої ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження. За даним фактом 21.04.2024 СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024105070000384. 28.08.2024 у вказаному кримінальному провадженні складено обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України, який направлено для розгляду до Подільського районного суду м. Києва.

20.04.2024 о 23 год. 15 хв. ОСОБА_3 була госпіталізована до КНП «Київський міський пологовий будинок № 2» зі скаргами на ниючий біль внизу живота нерегулярного характеру після стресової ситуації, з діагнозом: вагітність 28-29 тижнів; передчасні пологи без розродження.

22.04.2024 о 16 год. 00 хв. ОСОБА_3 виписана зі стаціонару. Вказане підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 № 862 КНП «Київський міський пологовий будинок № 2».

Згідно з платіжною інструкцією № 0.0.3604446263.1 від 22.04.2024 ОСОБА_3 на рахунок отримувача - КНП «Київський міський пологовий будинок № 2» сплачено 7 833,60 грн.

24.11.2024 ОСОБА_3 проходила огляд у психіатра у зв`язку зі скаргами на порушення сну, тривожні думки, відсутність апетиту, напругу в тілі, безпричинну тривогу, плаксивість.

Постановляючи оскаржене судове рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався ст. 23 ЦК України про те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, та визначив види моральної шкоди; ст. 1166 ЦК України про те, що майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; ст. 1167 ЦК України про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини; правовими позиціями Верховного Суду щодо визначення розміру моральної шкоди з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що неправомірними діями відповідача, які полягали у словесних образах на адресу позивача у громадському місці, що супроводжувалися нецензурною лексикою, останній була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, пов`язаних з перенесеним стресом та, як наслідок, страхом за своє здоров`я та здоров`я дитини, оскільки позивач перебувала на 28-му тижні вагітності; у приниженні честі та гідності через висловлені відповідачем на її адресу образи, що супроводжувалися нецензурною лексикою у громадському місці.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані події призвели до порушення психоемоційного стану позивача, що полягало у надмірній тривожності, порушеннях сну, тривожних думках та нав`язливих спогадах, у зв`язку з чим вона була змушена звернутися до лікаря-психіатра за допомогою.

Судом першої інстанції також правильно визначено розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме 3 916,80 грн. за перебування позивача у платній палаті протягом двох діб, оскільки позивачем не доведено необхідності перебування у пологовому будинку разом з чоловіком, що спричинило додаткові витрати. Відмовлено у стягненні 3 916,80 грн. за перебування чоловіка позивачки у палаті.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги Висновок комплексної психолого-соціальної експертизи № 23-01-25 моральної шкоди потерпілого від 06.02.2025, складений лабораторією діагностики моральної шкоди Громадської організації «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», оскільки вказаний висновок не є висновком спеціаліста чи експерта, а є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру та ступеня моральних страждань, підписаний особою, щодо якої відсутні відомості про наявність відповідної кваліфікації, та не може бути покладений в основу рішення суду.

Отже, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховував глибину та тривалість душевних страждань позивачки, ступінь вини відповідача, вимоги розумності і справедливості, і дійшов висновку про те, що позов в частині вимоги про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково у розмірі 10 000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи. Відповідач не заперечував факту висловлювання нецензурною лайкою на адресу позивача, що свідчить про протиправність його поведінки. Позивач надала докази погіршення стану здоров`я, госпіталізації та звернення до лікаря-психіатра. Причинний зв`язок між діями відповідача та шкодою підтверджується медичними документами, які містять посилання на стресову ситуацію як причину госпіталізації.

Доводи апеляційної скарги про те, що з виписки з медичної карти не вбачається, що психологічний стан позивачки призвів до загрози життю та здоров`ю, а виявлено інші хвороби (анемія, інфекція статевих шляхів), не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Як правильно зазначив суд першої інстанції, існування в анамнезі позивача інших діагнозів не спростовує той факт, що основний діагноз - передчасні пологи - викликаний перш за все фізіологічною реакцією позивача на стрес, як зазначено у виписці стаціонарного хворого № 862.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач могла отримати послуги перебування у стаціонарі безоплатно, не можуть бути підставою для відмови у стягненні матеріальної шкоди, оскільки позивач була змушена перебувати у платній палаті, що підтверджується показаннями свідків, та понесла витрати на оплату перебування у ній.

Доводи апеляційної скарги про те, що саме дії позивача стали причиною та тригером всієї ситуації, не приймаються колегією суддів, оскільки первинною причиною конфлікту стали саме протиправні дії відповідача, які виразилися у словесних образах на адресу вагітної позивачки, висловлені у громадському місці. Подальші події, в тому числі бійка між чоловіком позивача та відповідачем, стали наслідком, відповідальність несе кожна зі сторін відповідно до вчинених дій і ступеня вини.

Доводи апеляційної скарги про те, що свідки позивача є заінтересованими особами, відхиляються, оскільки суд першої інстанції надав оцінку їх показанням у сукупності з іншими доказами, зокрема письмовими доказами, які узгоджуються між собою.

Щодо відеозаписів, які, на думку апелянта, безпідставно не прийняті судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції також надав їм належну оцінку та обґрунтовано визнав їх недостовірними та недопустимими доказами, оскільки на них не зафіксовано події, що є предметом розгляду даної справи, а один з відеозаписів отриманий з порушенням порядку, встановленого ст. 307 ЦК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: